Тема звільненого врадиевского прокурора не померла

29.07.2013 10:25

Після відставки за украй погану роботу, що дуже ударила по престижу держави Україна, Сергій Петрович убув у відпустку за рахунок платників податків, а, відгулявши, знову повернеться в прокуратуру. Стверджують, що його розжалували в посади до помічника кривоозерского прокурора(з такими - те «зірками» так «сімейною економікою» чи надовго?).

Знову ж таки, з географічної точки пгт. Криве Озеро найближчий пункт до пгт. Врадиевки. Сів в «Лексус» , «Ауди» , чи на якій - те інший заморський «мотор» , наявний у розпорядженні Сергія Петровича «фьють!» , і в хвилину по міжрайонній вибоїстою дорозі негайно у новому кріслі.

Ні б заслати розжалуваного прокурора С.П.Мочалко, скажімо, в пгт. Еланец, або до біса на кулички в пгт. Казанчику. Чимдалі від «сімейного бізнесу» , економічних інтересів, в невлаштований побут, на цілину, в пампаси.

Так не призначено! Видно слабкий в обласній прокуратурі з географією, знань як у Митрофанушки в «Недоростку».

Та і копають дрібно, ось простий люд знає о «кривоозерской сімейній економіці» Мочалко, а в прокуратурі ні у зуб ногою.

Очевидно, що екс - прокурор Врадиевки не покараний, а нагороджений.

Згадала я по наведеному вище факту байку Івана Крилова «Щука» (здайся таки привчив мене нардеп Катеринчук до іносказання).

Короткий зміст байки :

«Щуку вирішили судити за те, що «від неї життя в ставку не стало». Злочинницю у великій балії принесли на Суд, який склали «два Осли, дві Шкапи, та два або три Козли».

Суворий Суд ухвалив: повісити Щуку на суку!

Але тут втрутилася прокурор Ліса, з чуток Щука Лисоньке забезпечувала рибний стіл і зажадала більше «жорстокого» покарання. Звинувачувальна мова прокурора Ліси нижча:

Повісити мало: я б їй страта визначила
Який не бачено у нас тут на віку:
Щоб було надалі шахраям і страшно і небезпечно—
Так втопити її в річці».

«Прекрасно!» —
Кричать судді. На тому вирішили усі згодне.
І Щуку кинули—у річку!»

Схоже, проте!

Місцеві історики твердять про відсутність впливу далекої історичної перспективи - «куркульской республіки» у 1919 р. із столицею у Врадиевке, численних і жорстоких погромах в північній частині області в першій половині 20 - го віки, інтенсивному партизанському руху–на ситуацію з погромами літа 2013 року(особисто я не стовідсотково приймаю виведення істориків, оскільки моя мама Позднякова Ганна Сергіївна, на початку 60 - х років другий секретар одного з райкомів КПРС на півночі нашої області, розповідала про погроми в 20 - х роках, вже при радянській владі, з прикладами).

Історики в один голос запевняють, що до «точки кипіння» мирних врадиевских трудящих довела безпросвітна дурість і патологічна жадність тамтешніх владних кланів - «щук».

Питання двосічне як для простого народу, так і для влади: «повісити» «щук» на суку чи кинути в річку?

«Повісити» , зрозуміло, у переносному розумінні, і зовсім не на тому суку, на якому сидить Держава, і який так недалекоглядно і зухвало підпилюють ці самі тупі «щуки» , випинаючись з річки.

Ну а якщо кинути «щук» у річку, так, нерівна година, обгризуть усе народонаселення до скелета.

Мудро б ретельніше шукати рішення, без компромісів!

Повертаючись до теми елеваторного комплексу на Кривоозерщине, все- таки живе бажання отримати компетентну відповідь від правозахисників миколаївської прокуратури: мала місце, мулу не мала спроба незаконного підключення у Берізках Кривоозерского району елеваторного комплексу в місцевий газопровід в позаминулу суботу.

Із слів місцевих активістів, що відохотили до безкоштовного газу для на третину державного підприємства, селяни зуміли захиститися. Але не факт, що бої по захопленню у мирного населення газової труби не повторюватимуться вже під заступництвом і тиском зацікавлених осіб.