Про міліцію Донбасу і про крышевании. І не лише Донбасу. І не лише про міліцію...

Занесення в розстрільні списки терористами окремих людей це не показник. Як і не показник, що хто те добре воював. Одно іншому абсолютно не заважає. А навіть навпаки, допомагає. Пахучий, відважний чоловік цілком може будувати свій "бізнес" на ризикових схемах. Или ви вже усі повірили що в міліцію останні років 10 йшли тільки закон захищати?

Коли горлівський главмент викидав з даху колорада, це не тому що він був за територіальну цілісність або що він закон захищав.

А тому, що на його землі, де він почував себе повним хазяїном, яка те бухая мерзота, яка учора боялася на нього ока підняти, без його відома прийшла його звільняти, викидати, захоплювати. Але то що у нього є яйця, цілком підходить для сьогоднішнього Харкова.

І не треба ніяких ілюзій. Уся контрабанда крышуется. З кожної машини хто те отримує.

Не можна говорити про усіх, але при цьому кожна служба в рівній мірі замазана в окремих випадках. І ВСУ і СБУ і погранслужба і міліція, і фіскали. У кожній службі є "паршивці".

Саме тому керують боротьбою навіть на рівні груп з цим явищем категорично не місцеві.

Тому що місцеві майже усі куплені. І майже усі розцінюють свою роботу в органах як бізнес. Не місцеві теж. У не місцевих теж є свої годівниці і свій "бізнес".

Просто він не на сході, не на лінії зіткнення. Тому конфлікту інтересів немає.

Кінцеве і "жертви" системи. Які були вимушені жити за правилами нав'язаною більшістю. Їх мало. Але вони є. І вони зараз оживають і розкриваються.

З'являється нова генерація.

Яка не за гроші, не за страх, а за совість і за Україну.

Швидше за все не тому що вони що те усвідомили, переосмислили і бла бла бла.

А тому що вони бачать як можна і треба працювати, не в корупційній системі. Без страху, не оглядаючись на керівництво і дзвінки. Ця дуже велика справа і потужний стимул.

Коли люди прослужили в системі років по 10-15 і звиклі жити з оглядкою за правилами нав'язуємо з найвищих Київських кабінетів міністрів і замів, раптом почувають себе вільними і роблять те, заради чого вони йшли коли те в юності працювати. Те, на що вчилися. Те про що коли те ідеалістично мріяли.

І ще тому, що в полях грошей менше треба. Теж важливо.Нікуди витрачати, немає спокус, немає спокуси. По поверненню, швидше за все виникнуть конфлікти між совістю і грошима.

Але зараз їх немає. І мені б дуже хотілося, що не було. Щоб їх мотивували згідно із законом.

Найбільша небезпека особисто мені бачиться в тому, що корупційна складова з'являється там, де рік тому її не було. І учасники цієї корупції нові. Ті хто учора був звичайною людиною.

Працював або служив на зарплату. Так, можливо подворовывал при нагоді або зарплату в конверті отримував. Или втаював. Или прибуток не показував. Як все загалом.

Але зараз вони учасники нових схем. Вони зараз отримують на руки гроші, яких ніколи не бачили. І можливо не побачать. Вони стають корупціонерами на війні. На лінії розмежування.

І коли після війни ця зараза розповзеться по усій Україні, то ми не просто матимемо цілі полчища потенційних корупціонерів, які шукатимуть способи збагачення.

Але ми матимемо полчища недоторканних корупціонерів. АТОшников і героїв. Багатьох з нагородами. Багатьох з пораненнями.

Кожна машина яка затримується на нулі, до цього проходить мінімум 3-4 блокпости.

Це теж треба розуміти. Це теж в основному по корупційній складовій.

І кожен дзвінок і кожен приїзд місцевих міліціонерів або вирішував від ВСУ, СБУ це не просто так.

Просто пам'ятайте про це, коли захочеться захищати знайоме прізвище.

Не захищайте її. А подзвоните її власникові і нагадаєте, що ми хочемо жити в новій країні.

Без хабарів і крадійства. Без розпилювань і відкатів.

І Майдан був за цю країну. За нову. І війна зараз за неї ж.І кращі гинуть, щоб ми побачили цю нову Україну.

Роман Доник