Почуття децентралізації

Врешті-решт, серйозно цей варіант ніхто не сприйняв—і походження невідоме, і якість явно не відповідає статусу документу, якого чекали від офісу новообраного президента. Але після того, як Петро Олексійович анонсував свої конституційні ініціативи, в середу був офіційно обнародуваний проект змін в Конституцію. І цей проект був дуже схожий на попередній. Здивування змінилося занепокоєнням.

Це почуття підкріпилося розчаруванням після публікації указу президента про призначення Кличко главою КМДА.Концептуальні основи реформи місцевого самоврядування, що передбачають розмежування повноважень державних органів і самоврядування, були принесені в жертву політичним домовленостям. Тобто, Віталій Володимирович отримав автомобіль без гальм. І величезні спокуси для зловживань. Особисто у мене немає сумнівів в щирості його задумів, але відсутність противаг і стримувань—широке поле для корупційних дій для людей з його оточення. Адже контрольні функції від інституту глави КМДА тепер в руках людей, діяльність яких також має бути об'єктом контролю.

В четвер з'явилася надія. Текст, розміщений в мережі уранці, вже був схожий на того, який розроблявся в стінах Минрегиона ще в квітні відповідно до концептуальних положень децентралізація влади.Дуалізм державної влади і самоврядування усувався, прописувався механізм формування представницьких і виконавчих органів обласних і районних рад. Непогано виписані норми про просторову організацію влада, що відкриває шлях до адміністративно - територіальній реформі, приведено у відповідність з Європейською хартією місцевого самоврядування визначення цього місцевого самоврядування в статті 140.

Правда, з'явилися інші неоднозначні положення. Наприклад, драконівська норма про розпуск президентом місцевої ради після висновку суду про невідповідність його рішення нормам Конституції і закону. А також про можливість зупинки акту місцевого самоврядування саме президентом(що просто фізично неможливе), а не його представником на території, що логічніше.Статті 118 і 119 вилучалися, що породжувало питання—а виконавча влада на території взагалі існує або ні? Для вже згаданих представників президента в розділі "Президент України" додали нову статтю—107-1. І в їх компетенцію перекочувала ще сталінська норма про загальний нагляд над законністю, яку безжально забрали у прокуратури. І, нарешті, норму про значущість російської мови, яку неможливо було впихнути в статтю 10 Конституцій, що вимагає референдуму, скромно вбудували в статтю 143, дозволивши їй отримувати спеціальний статус за рішенням місцевих рад.

На зустрічі віце - прем'єра В.Гройсмана з експертами, яких він передбачливо ввів в ранг позаштатних радників, панувала зосередженість.

Чітко обкресливши рамки політичної позиції президента, він досить легко погодився на можливість внесення правок, що повертали в Основний Закон певну логіку.Передусім—загальний нагляд з боку президентських ставлеників за законністю і дотриманням Конституції був обмежений тільки актами місцевого самоврядування. Повернена стаття 118, правда, тільки її перша частина, яка констатує, що виконавчу владу в регіонах і районах здійснюють територіальні органи центральних органів виконавчої влади. Адже без них провислий би ще одно повноваження представників президента—координація діяльності цих самих територіальних органів.

Функцію зупинки актів органів місцевого самоврядування віддали представникам президента. Була пом'якшена норма про розпуск місцевих рад. Право на помилку, яка фіксується рішенням суду, ще не означатиме неминучості занесення президентського меча над такою радою.А ось злісне ігнорування цієї загрози, тобто не приведення у відповідність із законами або Конституцією своїх рішень після відповідного рішення суду упродовж певного терміну, вже дійсно свідчитиме про недієздатність такої ради, відсутності у нього навіть інстинкту самозбереження. Такий орган не гріх і переобрати. Уточнена навіть вже згадувана норма статті 143. Щоб не було зловживань від хитрих на вигадку поборників "великого і могутнього", встановлено, що російський і інші мови національних меншин можуть отримувати спеціальний статус тільки за рішенням рад базової ланки місцевого самоврядування—громад—і застосовуватися завжди разом з державною мовою. Це сумнівний компроміс.

Але залишилася жорстка норма про те, що обраний районною або обласною радою глава очолюватиме також його виконавчий орган.Хоча це значне звуження маневру для діяльності місцевих рад, оскільки глава ради—політик і не завжди може виявитися хорошим менеджером. А концентрація в його руках як адміністративних, так і контрольних функцій неминуче породить спокуси для зловживань, особливо відчутних на регіональному рівні.

До речі, в Конституцію введено нове поняття—регіон, що об'єднує вже звичні АРК і області. Можна було заразом замінити термін "район" на "округ", щоб не було плутанини між старими районами і новими, кількість яких після реформи адміністративно - територіального пристрою зменшиться мало не в п'ять разів, але конституціоналісти від президента на це не пішли. Поки що. Як і на зміну терміну "місто Севастополь" на "спеціальний округ Севастополь"—враховуючи, що мається на увазі далеко не одно поселення. Можливо, це і не актуально, але хочеться досконалості.

Саме цього відчуття досконалості і бракує, коли читаєш інші положення змін в Конституцію. Наприклад, усунення уряду від формування органу загальної юрисдикції на території у вигляді місцевої адміністрації(чи Державного представництва у версії уряду) фактично позбавляє одного з найістотніших інструментів впливу на діяльність територіальних органів ЦОИВ—зворотному зв'язку, без чого успішна його діяльність неможлива.

Крім того, представники держави на території стають політично уразливими, що не сприятиме зростанню їх компетентності. Значить, погіршуватиметься якість взаємодії з органами місцевого самоврядування. Знову спостерігатиметься феномен роздачі посад в якості винагороди за зроблені під час виборчої кампанії послуги.Тоді як в новій системі від цих державних чиновників вищого рангу вимагається не уміння вдало оперувати бюджетом—це віддається на відкуп виконкомам місцевих рад—а навички грамотного контролю і супроводу діяльності як державних органів, так і органів самоврядування.

Новообрані мери або ради далеко не завжди мають досвід управління публічними справами. Залишати їх в законодавчому полі, не сковувавши при цьому здорової ініціативи—ознака хорошого рівня діяльності представника центральної влади. А це вимагає копіткого відбору, належної підготовки, політичної неангажованості, ротації. Логічніше було б залишити існуючу норму про те, що представник державної влади призначається на посаду і звільняється від неї президентом, але за уявленням уряду.Це дозволило б зберігати стабільність і правонаступництво в системі державного управління навіть за умови, що у президента і парламенту буде різне політичне "забарвлення".

Втрату впливу на парламент внаслідок повернення до Конституції 2004 р. президент вирішив компенсувати розширенням своєї присутності на території. Причому за рахунок уряду, а не парламенту. Хоча логічніше було б, як це і прийнято в парламентський - президентські республіки, стати дамокловим мечем для парламенту, значно розширивши підстави для його розпуску.

Адже основним приводом для перезавантаження законодавчого органу повинна була стати його недієздатність, тобто неможливість у встановлені терміни приймати рішення, необхідні для існування держави. Наприклад, бюджету. Или програми уряду, або його(уряди) законопроекту, який є програмним, органічним.Але президент вирішив не сваритися з Верховною Радой—навіть вже гротескне право парламенту призначати дострокові місцеві вибори на Банковій вирішили не чіпати, хоча логічно було б цю процедурну функцію доручити здійснювати Центральній виборчій комісії.

На сьогодні, очевидно, реально тільки зафіксувати прагнення суспільства до децентрализованной влади. До повноправного місцевого самоврядування, яке потрібно ще гарантувати. Захищати його права в протистоянні з державними органами передусім при визначенні вартості повноважень, які держава хотіла б зняти з себе, нав'язуючи органам місцевого самоврядування. Хто на себе це візьме, якщо не гарант Конституції?

Хоча про це можна доки тільки мріяти. Почуття, чуже світу цинічної української політики...

P.S. Коли стаття готувалася до друку, на сайті ВРУ з'явився президентський проект змін в Конституцію.На жаль, більшість пропозицій від експертів, прийнятих г, - ном Гройсманом, до тексту не увійшли. Думка "шептунів" з Банковою у черговий раз переважила позицію профільного віце - прем'єра.