Ізгой ХХІ століття

21.11.2014 13:19

Осіння прохолода все більше навіює зимові мотиви, добігає кінця листопад. День скоротився до мінімуму. Дерева скинули жовте барвисте листя і впали в зимову сплячку. Сонце лише зрідка виглядає з - за важких сірих хмар, устигаючи подекуди розігрівати вже охололе повітря до 100С. Але холод потроху все ж встановлює своє господарювання.

На Донбасі котрий місяць триває вітчизняна війна України проти Росії, але влада продовжує вперто називати військові дії, що затягнулися, - АТО. Словоблуддя кремлівських пропагандистів не може переконати світову спільноту в тому, що Росія не агресор. Вона вже, не криючись, поставляє важке озброєння та військових на Донбас. Їх побачила навіть не дуже зряча місія ОБСЄ. Це і не дивно: в її складі значна частина росіян та симпатиків Кремля.Заяви місії про присутність російського контингенту в Україні давно не є ні відвертістю, ні таємницею для західних лідерів. Нерішучість ОБСЄ вказує на ті, що у світі не існує дієвого механізму захисту цілісності територій, як доказ - це не лише російська окупація Криму, а й Осетії та Абхазії.

Україна, яка у 1994 році під міфічні гарантії Росії та США добровільно позбулася ядерної зброї, стала легкою здобиччю кремлівських яструбів. Українська влада нічого не зробила задля безпеки країни та громадян. І розплачується за це територіями та життями патріотів і мирних мешканців. Деякі з них, перебуваючи під впливом "Руського міра", самі кликали його на Донбас і отримали війну у власному домі.

Незважаючи на всі застереження, Путін продовжує шантажувати Україну. Він готує наступ, нарощуючи чисельність військових підрозділів з Росії.Проблеми з поромною переправою в Керчі і повноцінний кордон з Україною перетворили Крим в острів, на якому з кожним вдень наростають проблеми з водою та харчами, зріє незадоволення тихий, хто ще нещодавно голосував на так званому референдумі.

Путіна не цікавлять мирні мешканці. Він використовує їх хіба що у вигляді щита проти української армії. Кремлівська кліка - це мисливці за територіями та славою колишньої імперії, що розпалася, але за котрою жалкує Путін.

У світової спільноти наростає його не сприйняття як нового диктатора - послідовника Гітлера та Хусейна. Лідери країн відверто заявили про це йому під година саміту G20 в Австралії. Не витримавши критики та відвертої зневаги, Путін достроково покинувши саміт. Його навіть ніхто не провів, як і не зустрічали під година приїзду. Путін сиротливо попрощався в аеропорту лиш з поліцейськими.Він ставши ізгоєм для світових лідерів, що не подавали йому руки, а канадський премо' єр ще й заявивши, що тій має забиратися геть з України. Перед цим він зганьбився в Китаї, коли вирішив у супереч етикету зігріти деру леді. У Китаї Путін ставши третім зайвим після того, як тій не підписав енергетичних догод та відмовив у кредитуванні“Газпрому”, а уклавши дві догоди зі США на запобігання військовим конфліктам у Тихоокеанському регіоні.

Війна на Донбасі не прискорила коаліціаду, що стала традиційною для країни. Мажоритарна система виборів заклала міну уповільненої дії під новообрану Верховну Раду. Мандати здобули майже 90 самовисуванців. Багато з них на виборах використовували звичний спосіб для здобуття мандату - гречку і цукор, та інші джентльменські набори, що значно підриває довіру виборців. Не сприймає суспільство й так звану перемогу Юхима Звягільського, за якого проголосувало трохи більше 1000 виборців.Комбати, які пройшли у парламент, виступають різко проти, щоб цей депутат відкривав сесію Верховної Ради, бо це стані плювком багатьом тим, хто стояв на Майдані і сьогодні воює за Україну. 62 депутати, які голосували за диктаторські закони 16 грудня, пройшли у Верховну Раду. Як поведуть собі ті, хто потрапив під кулі їх законів, зустрівшись віч - на - віч у парламенті, - сьогодні прогнозувати не може ніхто. Як мало хто може спрогнозувати подальший розвиток коаліційних перемовин після того, як необхідно буде сформувати реальний склад уряду.

Поки що мі йдемо старою дорогою і формуємо урядову ложу за старими лекалами, хоч хороших слів із вуст майбутнього Премо' єра звучить немало. Реальність така, що жодних позитивних зрушень, окрім розмов лідерів політичних сил, мі не бачимо. Нова Верховна Рада має зняти багато питань, хоч реальність знову багатьох розчарує. І це є об' єктивна реальність.У владі залишаються поки що ті, хто там булі протягом багатьох років, і на диво сподіватися не варто.

Суспільство в очікуванні конкретних дій продовжує уважно слідкувати за діями політиків. Усі розуміють: необхідно розпочинати зміни, але страх і нерішучість зломити систему, при якій так зручно, не дають зробити ці крокі. Рада має статі тим спусковим гачком, що зрушить вусі з мертвої точки, бо виправдань практично не залишилось - обрали нового Президента, змінили парламент. У ньому більше 300 депутатів, що сповідують ідеї Майдану, за які стояли й гинули українці, а сьогодні захищають країну у війні з Росією.

Під тиском суспільства Рада може стартувати раніше і розпочати виконувати дані українцям обіцянки. Їх реалізація відновить довіру між суспільством і владою. Без цього дуже доладно розпочати реформи, про які так багато говоритися, але нічого не робиться.Чинник Путіна з війною на Донбасі необхідно уся година враховувати і розуміти, що він є найкращим стимулятором та агітатором для того, щоб змінити країну, зробити її кращою і конкурентоспроможною.

За реальних умів, здолавши корупцію та монополію олігархів, Україна може розірвати пута і статі іншою.

1 грудня відзначаємо 23 - тю річницю Референдуму з підтвердження Акту про державну незалежність України. У 91 - му році 92% українців сказали "Так" незалежній Україні, сьогодні громадяни після двох революцій хочуть бачити її українською та європейською.