Поєдинок Людини і Диявола

21.04.2015 18:19

Журналісти (і політики) не люблять одноманітності. В'язень Москви все ще живий, по - колишньому страждає, її відвідують адвокати і так далі і тому подібне Усе це вже було, подієвий ряд вичерпаний. Але є в цій темі один новий елемент, що не дозволяє прямолінійно наслідувати колишню стратегію підтримки Надії Савченко. Надія фактично припинила голодовку протесту.

Чи має право людина на добровільний відхід з життя? Так, має. Тільки всезнаючий і ніколи такий, що не серйозно не страждав Ульянов - Ленін переконував своїх сучасників в тому, що психічно здорова людина не може вчинити самогубство...Чи мала право Надія Савченко повірити усім нам, що щиро бажає їй свободи і благополуччя людям, що закликали її припинити голодовку протесту? Зрозуміло. І вона повірила. Виразно розумію її стан, оскільки сам в молоді свої дисидентські роки був на межі смерті в результаті голодовки.

Повірте, інстинкти і бажання не згасають, дуже - дуже хочеться жити, бачити небо, спілкуватися з друзями. Я - злякався, припинив голодовку, йшов її, голодовки протесту, 114 день, і я виразно відчув: скоро помру. Я важив тоді 42 кілограми.

Дозволю собі таке. Надії Савченко гірше, ніж було мені. Я був самотній зі своїм протестом, цивілізований світ тоді нічого не знав про мою ситуацію, мене не відвідували адвокати, омбудсмени (слово яке - те не радянське). Мені нема на що було сподіватися. Надію Савченко постійно дратують життям. Надією на перемогу, її особисту перемогу.Короновані особи, президенти, прем'єр - міністри, члени парламентів, всесвітньо відомі культурні діячі передають їй свої слова підтримки в її узилище. Тисячі людей моляться за неї, просячи Всевишнього про милість до неї. Повірте, у в'язниці КДБ - ФСБ важко бути атеїстом. І Надія Савченко, зовсім не ритуальна християнка, вірує і вірить. Нам вірить.

Але, на жаль, людина, що розпоряджається життям Надії Савченко і тисяч інших наших співгромадян, стежину до Всевишнього не знає. Бо - не вірить в Його існування. У язичника, що поклоняється священному дереву або каменю, віра є присутньою. Примітивна, позбавлена морального початку, суто язичницька. У вседержителя Росії віри немає. Як і жалості до окремого людського життя. Його "російський світ" не знає інтелектуального захвату древнього римського ритора Сенеки Л. Аннея і мудрості сумнівів великого Петрарки.Йому ближче і по серцю і по розуму чернець Филофей, батько доктрини "Москва - третій Рим".

Надія Савченко повірила в заклики добрих, сердечних людей, що просили її припинити голодовку. Вона сподівалася... як виявилося, марно. Ми поступово забуваємо про неї. Ми вже пробачили собі, що вже фактично позбавили її єдиної зброї. Ми адже дуже добрі, нам дуже не подобається спостерігати муки ближнього. Саме тому ми просили абсолютно чужої нам людини, виключно з людинолюбства, зрозуміло: "Пані Савченко! Припиніть голодовку"! Зараз, коли вона голодовку протесту фактично припинила, ми солодко їмо, солодко спимо, солодко зачинаємо дітей. Ми адже добилися свого...

Тільки дуже близькі люди мають право давати поради в такій ситуації. Тільки вони мають право просити : "Надя, припини голодовку"! Ми - не маємо такого права. Це не міркування про предмет "моральна філософія".Співчуваю Надії, ми адже добилися свого. Ми допомогли вибити з її рук єдину її зброю.

Розумію, багато політиків (і не лише в Україні) чекали смерті Надії Савченко. Вони хотіли використати її як ще один аргумент проти вседержителя Росії. Не про них, безсердечних, мова. Я лише хочу нагадати: на наших очах триває трагедія протистояння Людини і Диявола. І ми в ній не спостерігача, ми - учасники. Ми несемо відповідальність за долю Надії Савченко. Особливо ті з нас, хто безвідповідально, необдумано публічно просив її припинити голодовку протесту. Не упевнений, що в поєдинку Диявола і Людини зможе перемогти добро. Але ми зобов'язані пам'ятати: ми не байдужі спостерігачі, ми учасники подій

Семен Глузман, "Лівий берег"