Що можна і чого не можна "лівим"/нацистам і іншим. ЗУ "Про заборону комуністичних символів"

Проект закону був внесений 6 квітня, і прийнятий за скороченою процедурою без можливості подати поправки до проекту.

Ми спробуємо показати, наскільки новий закон відповідає міжнародним стандартам прав людини і міжнародній практиці демократичних країн.

Зміст нового закону

Ухвалений закон:

1) Забороняє пропаганду комуністичного і / або націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;

2) забороняє символіку комуністичного і / або націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів відповідно до наданого переліку, зокрема:

- Будь-яке зображення державних прапорів, гербів і інших символів СРСР, УРСР (УРСР), інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР, держав так званої "народної демократії"

- Гімни СРСР, УРСР (УРСР), інших союзних або автономних радянських республік або їх фрагменти;

- Прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа і молота; серпа, молота і п'ятикутної зірки; плуга (сохи), молота і п'ятикутної зірки;

- Зображення гасел комуністичної партії, цитат осіб, що обіймають керівні посади в комуністичній партії;

- Символіка комуністичної партії або її елементи і інше.

3) забороняє створення і зобов'язує будь-яку юридичну особу, що пропагує комуністичний і / або націонал - соціалістичний (нацистського) тоталітарні режими з використання їх символіку, припинити в примусовому порядку зазначені дії.

Під пропагандою комуністичного і націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів закон визначає три дії:

1) публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму;

2) поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно - територіальних одиницях, боротьби проти учасників боротьби за незалежність України в ХХ повіці;

3) виготовлення і / або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Закон забороняє виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, у тому числі сувенірною, символіки націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УРСР), інших союзних радянських республік або їх фрагментів.

Ця заборона не поширюється на використання символіки :

1) в експозиціях музеїв;

2) в тематичних виставках;

3) в наукових, учбових посібниках, підручниках і інших матеріалах освітнього і наукового характеру (за умови, що це не призводить до заперечення злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, злочинного характеру націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму), під час наукових досліджень і поширення їх результатів в дозволений законодавством України способом;

4) на надгробках, пам'ятниках і пам'ятних знаках, розташованих на території кладовищ (кладовищ);

5) під час викладу або реконструкції (зокрема історичною) історичних подій, а також на колекціонування такої символіки

Законом встановлена кримінальна відповідальність за виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів у тому числі сувенірній продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УРСР), інших союзних радянських республік або їх фрагментів, окрім вказаних вище за п'ять виключень, карається обмеженням свободи на строк до 5 років або позбавленням волі на той же термін з конфіскацією майна або без такої.

Якщо ці дії здійснені особою, яка є представником влади досконалі повторно організованою групою, або з використанням ЗМІ, їх карають позбавленням волі на термін від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.

Цей закон також забороняє телерадіомовцям поширювати аудіовізуальні твори, в яких :

1) оспорюється або виправдовується злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму;

2) створюється позитивний образ осіб, що обіймали керівні посади в комуністичній партії починаючи з посад секретаря районного комітету і вище, найвищих органах влади і управління СРСР, УРСР (УРСР), інших радянських республік (окрім випадків, пов'язаних з розвитком української науки і культури), працівників радянських органів державної безпеки;

3) виправдовується діяльність радянських органів державної безпеки;

4) виправдовується встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно - територіальних одиницях;

5) виправдовується боротьба проти учасників боротьби за незалежність України в ХХ повіці

Закон також обмежує виборчі права, зокрема, право бути кандидатом в депутати або на пост президента, якщо ця особа висувається від партії, яка пропагує вказані режими або їх символіку. Фактично цим заборонено використати комуністичну і нацистську символіку у виборчому процесі.

Окремо закон визначає процедуру перейменування географічних назв, а також знос пам'ятників, що пропагують згадані режими або їх символіку.

Досвід інших країн

Деякі країни у минулому законодавчо забороняли комуністичні символи і пропаганду комунізму. Наприклад, подібне законодавство було прийняте в Чехії, Угорщині, Литві, Польщі і Молдові.

У Чехословаччині в 1991 році в кримінальному кодексі був визначений новий вид злочинів, пов'язаних з пропагандою рухів, спрямованих на пригнічення прав і свобод, або розпалювання расової або національної ворожнечі. В якості прикладів в нім згадувалися нацистський і комуністичні режими. Пізніше Конституційний суд визнав конституційним це положення, проте відмітив, що комуністична або нацистська ідеологія не є чітко певним поняттям. Крім того, окремі дії, у разі їх здійснення, охоплюються складами інших злочинів. Враховуючи це рішення, пізніше згадка фашизму і комунізму була вилучена з цих злочинів.

У 2000 році в Угорщині була введена кримінальна відповідальність за поширення або публічне використання і демонстрації свастики, знаків СС, знаку схрещених стріл (знак національно - соціалістичній партії схрещених стріл, створеній в 1937 році), серпа і молота, червоної зірки або будь-яких символів з їх використанням. За такі дії був встановлений штраф. Не було злочином, використання цих символів з метою освіти, науки, мистецтва або з метою надати інформацію про історію, а також діючих символів держав. У 2000 році Конституційний суд Угорщини визнав відсутність порушення Конституції в цих положеннях.

Судова практика: В 2008 році у справі Вайнай проти Угорщини [2], Європейський суд з прав людини (ЕСПЧ) визнав порушення свободи слова через покарання у вигляді штрафу учасника демонстрації за носіння червоної зірки.

У 2011 році у справі Фратаноло проти Угорщини ЕСПЧ знову визнав аналогічне порушення. Врешті-решт, 19 лютого 2013 Конституційний суд визнав цю заборону не конституційною.

У Литві з червня 2010 року діє заборона і кримінальна відповідальність за заперечення злочинів комуністичного і нацистського режимів. З червня 2008 року діє адміністративне покарання у вигляді штрафу за поширення і демонстрацію комуністичних і нацистських символів. Відомі лише дві справи його застосування, які вже декілька років знаходяться на розгляді в суді.

У Польщі в 1997 році було введено кримінальне покарання за пропаганду тоталітарної ідеології, у тому числі нацистською і комуністичною, а також вироблення, збут, купівлю або використання продукції, пов'язаної з нею, у тому числі комуністичної і нацистської символіки.Покарання не застосовувалося, якщо ці дії були здійснені в наукових, освітніх, художніх або колекційних цілях. 19 липня 2011 Конституційний суд Польщі визнав ці положення не конституційними за порушення свободи слова.

У Молдові в 2012 році була прийнята заборона на використання комуністичних символів, у тому числі в назвах юридичних осіб (політичних партій і так далі). Проте Конституційний суд, серед іншого, посилаючись на думка Венеціанської комісії Ради Європи [3], визнав ці положення законодавства не конституційними.

Ще низка країн прийняла законодавство по загальній забороні тоталітарної ідеології і символів. При цьому окремо комуністична ідеологія або символи не згадувалися. Наприклад, таке було прийнято в Албанії, Чехії, Німеччині, Італії і Словаччині.

У Німеччині є відповідальність за використання символіки заборонених партій.У 1956 році Конституційний суд ФРН заборонив Комуністичну партію Німеччини [4] і, відповідно, її символіку. Проте в 1969 році була утворена інша Німецька комуністична партія [5], що діє досі і використовує комуністичні символи, зокрема, поєднання серпа і молота з п'ятикутною червоною зіркою. Відмітимо, що в Німеччині кримінальна відповідальність не застосовується, якщо заборонені символи використовуються з метою дослідження, науки, або освіти, а також з художньою метою або метою викладання інформації про історичні події або іншою схожою метою.

І є третя група країн, де є кримінальна відповідальність за використання тільки нацистської символіки і здійснення виключно нацистської пропаганди : Австрія, Білорусь, Бразилія, Франція, РФ і деякі інші.

Відповідність міжнародним стандартам прав людини

Заборона використання комуністичних символів є безумовним втручанням у свободу слова, свободу асоціацій (з - за обмежень створення політичних партій громадських об'єднань і інших організацій), свободу мирних зборів (з - за заборони його використання під час зборів) і виборчі права (з - за обмежень брати участь у виборах для партій і їх кандидатів).

Таке втручання в ці права і свободи можна визнати допустимим відповідно до Конституції і міжнародним правам у разі, коли воно здійснене відповідно до закону, переслідує легітимну мету і є необхідним в демократичному суспільстві.

Обмеження прав людини мають бути «відповідно до закону». Серед інших вимог, це вимагає від закону певної чіткості і передбачуваності.З іншого боку, закон має бути якісним, тобто, повинен відповідати міжнародним стандартам прав людини.

Обмеження прав людини може здійснюватися виключно в цілях захисту прав і свобод інших, захисту громадського порядку, територіальної цілісності або державного суверенітету. Очевидно, що закон спрямований в основному для захисту цих цінностей.

Закон має бути необхідним в демократичному суспільстві, тобто, його прийняття, і відповідні обмеження прав людини мають бути обумовлені наявною соціальною необхідністю іншим способом досягти мети держава не може. Окремо варто відмітити, що необхідність в демократичному суспільстві вимагає пропорційних обмежень з боку держави для досягнення легітимних цілей.

Свобода висловлювання думки

Заборона транслювати аудіовізуальні твори (будь-які фільми, програми, передачі або їх частини, ролики, кліпи, реклама і тому подібне), а також обмеження по виготовленню і використання комуністичної і нацистської символіки є безумовним втручанням у свободу висловлювання думки. Спробуємо визначити, наскільки таке втручання є правомірним з боку держави.

Це втручання передбачено законом, проте цей закон містить істотні недоліки.

Якщо проаналізувати висновок Венеціанської комісії Ради Європи за схожим молдавським законом і практиком Європейського суду з прав людини, то стане ясно, що перелік заборонених символів має бути вичерпним. Проект закону не надає вичерпного переліку символів, а деякі положення переліку явно потребують додаткового тлумачення.Зокрема, межі використання п'ятикутної червоної зірки виглядають досить суперечливими - не зрозуміло, вона підпадає під повну заборону, як «елемент символіки комуністичної партії» , чи тільки у поєднанні з іншими комуністичними символами. У ідеальному варіанті потрібна наявність чіткого вичерпного переліку заборонених символів разом з їх зображеннями.

Конституційні суди Польщі, Молдови, Чехії у своїх рішеннях відмічали нечіткість понять «тоталітарні режими» чи «комуністичний режим» чи «комуністичний символ». Наприклад, забороняється під цим будь-яка комуністична ідеологія або нацистська ідеологія або тільки окремі її елементи? Подібні занадто загальні заборони, на думку цих судів, порушували принцип правової визначеності.

Також не можна вважати чітким положення, що забороняють аудіовізуальні твори на телебаченні і радіо.Зокрема, серед істотних ознак таких творів є такі твердження, як «створюється позитивний образ» , «виправдовується» , «заперечення злочинного характеру» , що стосуються виключно оціночних суджень. По багатьох творах буде досить складно визначити, в нім однозначно створюється позитивний образ, або що - те виправдовується.

Критерієм визначення пропаганди є «заперечення злочинного характеру» режиму, проте це поняття також дуже нечітко.

Незрозуміло, що саме не можна заперечувати? Що саме має бути в творі, щоб він потрапив під заборону? Коли ми згадуємо нацистські злочини - це зрозуміло, оскільки вони чітко визначені Нюрнберзьким трибуналом. На жаль, такого трибуналу не було про злочини комуністичного часу. Тому незрозуміло, про заперечення яких фактів йде мова конкретно.

Очевидно, що критерії заборони, побудовані в основному на оціночних судженнях, є істотною практичною проблемою. Мовець може не усвідомлювати, що порушує закон з - за подібних нечітких формулювань. Визначити ж, підлягає твір замкнете або ні, можливо, фактично тільки на основі експертизи, але хто її робитиме? І коли її робити? Повинен мовець при будь-якій підозрі робити таку експертизу? Закон не дає ніяких навіть натяків на вирішення позначених практичних питань, без яких ця заборона або не працюватиме, або буде застосований абсолютно вибірково на розсуд регулятора. У будь-якому разі, закон є нечітким і непередбачуваним в цих положеннях, як того вимагають європейські стандарти прав людини.

Одним з найважливіших принципів обмеження свободи слова полягає в тому, що неможливо встановлювати відповідальність за оціночні судження або забороняти їх.Обмеження, покарання або заборони можуть торкатися тільки поширення неправдивих фактів або в окремих випадках образів. Враховуючи це, допустимим покаранням можна вважати відповідальність за заперечення Холокосту або інших встановлених Нюрнберзьким трибуналом злочинів, наприклад, заперечення Голодомору, фактів політичних репресій в радянські часи і багато подібних. Проте «виправдання» чітко не встановленого режиму, або «заперечення злочинного характеру» режиму - знаходиться у виключно сфері оціночних суджень.

Відповідальність за оціночні судження являється порушення свободи слова, оскільки оціночні судження не можуть бути доведені, на відміну від фактів. Тому відповідальність за поширення фактів, які не можна довести, є допустимою. Ухвалений закон фактично нехтує цим фундаментальним принципом і забороняє оціночні судження.Більше того, ці судження забороняються навіть в наукових цілях, чого немає ні в одній європейській країні, оскільки виняток становлять наукові публікації, не «заперечують злочинний характер режиму». Як вже було відмічено, це фактично зупиняє дискусію про історичні факти, оскільки будь-яке уточнення або розслідування, особливо у відношенні не занадто приємних сторінок історії, може потрапити під заборону.

Складне питання - чи являється таке втручання необхідним в демократичному суспільстві. Європейські стандарти досить чітко визначають таку необхідність. Вона не може грунтуватися на доцільності, а повинна диктуватися насущною громадською необхідністю. Зокрема, повинна існувати пряма, а не опосередкована, загроза територіальної цілісності, державному суверенітету, громадському порядку або правам і свободам іншим. При цьому, загрозу не можна усунути іншим шляхом.

Довести таку необхідність у кожному конкретному випадку може бути складно з огляду на те, що закон не зв'язує використання символіки з певною забороненою метою, а сам факт використання вже є правопорушенням. За таких умов неможливо буде довести необхідність застосування покарання за використання символів, якщо особа не була при цьому яких - те чітко виражених злочинних цілей. З іншого боку, на практиці засудження особи відбуватися за фактом використання символу, а цілі взагалі не братимуться до уваги.

Окремо варто відмітити, що необхідність в демократичному суспільстві вимагає пропорційних обмежень з боку держави для досягнення легітимних цілей. З цієї точки зору таке жорстке покарання у вигляді обмеження свободи на 5 років, як найбільш м'якою санкцією за використання комуністичних символів, явно непропорційне покаранням і явно порушує права людини.Таких жорстких санкцій немає ні в одній країні Європи, і вона явно може викликати численні політичні переслідування за вираження поглядів.

Санкція навіть не передбачає штрафу, а тільки обмеження або позбавлення волі, що в якості покарання за свободу слова є явно не пропорційним. Окремо варто сказати, що йдеться виключно про вираження поглядів, а не власне про дію, безпосередньо спрямовану на ліквідацію державного суверенітету, порушення територіальної цілісності і тому подібне, оскільки такі дії являються складом інших злочинів.

Оцінюючи законодавство Угорщини про покарання за використання комуністичних символів у справі Вайнай, Європейський суд з прав людини відмітив, що потенційна пропаганда комуністичної тоталітарної ідеології, можливо навіть дуже поганої, не може бути єдиною основою для заборони використання символів і застосування кримінального покарання, особливо коли вони можуть мати різне змістовне значення різний місцевість. Проста демонстрація або використання символу особою, навіть члена політичної партії з тоталітарними амбіціями, не може бути прирівняна до небезпечної пропаганди.

Венеціанська комісія Ради Європи, оцінюючи подібний закон Молдови, назвала таку заборону «неприйнятно широким».Замість того, щоб переслідувати тих, хто використовує ці символи для розпалювання насильства і ненависті, така заборона просто має на меті переслідування людей, що використовують певні символи для різних цілей, у тому числі, тих, які не несуть ніякій небезпеці суспільству.

Ухвалений закон окремо передбачає кримінальне покарання за використання комуністичних символів в ЗМІ.

Міжнародне право завжди дуже ретельно підходить до можливості засудження до позбавлення волі за публікації в пресі. Можна назвати лічені рішення Європейського суду з прав людини, де це визнавалося допустимим, і найчастіше йшлося не про позбавлення волі, а про штраф. У разі позбавлення волі, наприклад, звичайного цитування лідерів КПРС - це однозначно буде визнане непропорційним покаранням.

Закон закладає можливості серйозних обмежень свободи слова, які порушуватимуть Конституцію України і Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод.

Свобода об'єднань і мирних зборів

Закон встановлює заборону на створення і діяльність будь-яких юридичних осіб, які :

1) використовують в назвах комуністичні або нацистські символи;

2) в статутних документах є присутньою пропаганда комуністичного і / або націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і їх символіки.

Згідно чіткої і однозначної практики Європейського суду з прав людини, розпуск політичної партії може відбуватися виключно через діяльність партії, а не за її назву, символи або навіть зміст статуту.

Саме конкретні дії, спрямовані на обмеження прав людини, порушення територіальної цілісності або суверенітету, можуть бути основою для ліквідації політичної партії. Формальна назва партії не несе ніякої реальної загрози ні державі, ні її інститутам.

У багатьох країнах діють комуністичні партії, у багатьох вони мають свій історичний шлях розвитку. У Україні діє Комуністична партія України, проте окрім неї діють ще сотні юридичних осіб, що використовують «комуністичну символіку». До цього часу вони використали її цілком легально, і це не принесло саме по собі який - те відчутний шкода. Тому існування подібних організацій, у тому числі, Комуністичній партії України, повинно розглядатися в контексті їх діяльності.[6]

Європейський суд з прав людини в численних справах досить чітко визначив, що таке серйозний захід, як розпуск партії або заборона її створення, повинен здійснюватися тільки в крайньому випадку. При цьому завжди ретельно оцінюється масштаб загрози існування такій партії у кожному конкретному випадку з урахуванням принципу пропорціональності. ЕСПЧ також визначив, що при оцінці загрози партії недостатньо оцінювати тільки статутні положення партії, не підкріплені ніякими фактичними діями, які погрожують державою, що охороняється, інтересам. Тільки коли наміри, закріплені в статуті, співпадають з діями партії, тільки тоді такі дії можна розглядати як основу для примусового розпуску політичної партії.

Вище ми вже відмітили, що поняття пропаганди не є чітко визначеним в законі, що дозволяє його по - різному трактувати.Якщо по використанню символіки в назві ще можна розібратися, то після статутних положень організації виникає досить багато складнощів, оскільки вони за своєю природою визначають тільки цілі організації, і не мають на меті «виправдати» режим, або спростувати які - те певні історичні факти.

З тексту закону не зрозуміло, будь-яка комуністична партія, що має цілі, сумісні з демократичними цілями, повинна міняти свою назву, або обов'язок змінити назву партії торкається усіх видів комуністичних партій або тільки тих, що відмічають прихильність «диктатурі» пролетаріату.

Закон же взагалі знаходить не важливим те, яку діяльність здійснює юридична особа. Сам факт використання комуністичної або нацистської символіки є достатнім для її розпуску.Причому, очевидно, що використання комуністичних символів саме по собі абсолютно не означає підтримку тоталітарних режимів. Враховуючи це, заборона юридичної особи в судовому порядку з - за використання символів, на нашу думку, суперечить Конституції і Європейській конвенції про захист прав людини.

Наслідком цього закону стане заборона ряду організацій за формальною ознакою тільки наявність комуністичних символів.

Проте в найближчому майбутньому ці організації зможуть відновитися, як це було на початку 90 - х, після ухвалення рішення Конституційного суду по КПУ, або рішення Європейського суду з прав людини. Очевидно, якби хто - то ставив справжню мету заборонити комуністичну партію, то розглядав би грунтовніше питання діяльності кожної окремої партії, особливо минулого року.Ці формальні ознаки для заборони дозволять фактично уникнути цим партіям відповідальності за свою діяльність в 2014 році.

Тому в частині обмеження найменування юридичних осіб, у тому числі політичних партій і громадських об'єднань, закон явно не відповідає Європейській конвенції про захист прав людини, оскільки, безумовно, порушує свободу об'єднань.

Також в частині заборони використання символів в символіці організацій закон не відповідає міжнародним стандартам. Подібні заборони не можуть бути абсолютними, і такими, які не залежать від контексту ситуації і оцінки реальних дій юридичної особи. Заборона кожної юридичної особи повинна вирішуватися залежно від того, на які цілі спрямована діяльність організації. Правомірність і необхідність таких дій повинні оцінюватися індивідуально.Тому будь-які автоматичні заборони в таких випадках є явним порушенням прав людини. На жаль, закон позбавив можливості суд індивідуально підходити до ліквідації тих або інших організацій, оскільки в судовому порядку розглядатиметься питання тільки формального використання забороненої символіки.

Виборчі права

Правомірність обмеження виборчих прав, зокрема, право бути висуненим певною політичною партією, похідна від ситуації, згаданої відповідно в питанні правомірності обмеження свободи об'єднань, зборів і висловлювання думок. Тому усі розглянуті проблеми вищі, також мають відношення до обмеження права бути обраним.

Закон забороняє висунення кандидатами в депутати будь-яких рівнів, а також на посаду Президента України, політичною партією, яка здійснює пропаганду комуністичного і / або націонал, - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їх символіки, і у відношення якої, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, прийнято рішення про невідповідність її діяльності, найменування і / або символіки вимога закону Україна «Про засудження комуністичного і націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні» , заборона пропаганди їх символіки.

Основною проблемою є те, що ця партія не вважається ліквідованою до моменту, коли її реєстрація буде призупинена Мінюстом на підставі рішення суду, що набрав чинності після апеляції. Проте закон забороняє фактично брати участь у виборах партіям, які залишаються законними і не ліквідованими.У такій ситуації це очевидне порушення Конституції і європейських стандартів прав людини.

Очевидно, що будь-які обмеження на висунення кандидатів можуть бути прийнятними тільки по відношенню заборонених партій і інших об'єднань.

Загальна оцінка і пропозиції відносно необхідних змін

Декомунізація є необхідним елементом дерадянізації України. Враховуючи це, ми вітаємо засудження комуністичного режиму за масові порушення прав людини, які сталися в радянський період.

Проте засудження виключно актом парламенту є недостатнім. Злочинний характер режиму має бути підтверджений злочинами, а не політичними актами. Очевидно, що для цього потрібна судова, а не парламентська процедура.

Саме підтверджені і встановлені судом конкретних злочинів комуністичного режиму повинні лягти в основу актів заборони на заперечення цих злочинів. Раніше ми відмічали, що заперечення нацистських злочинів було більше цілісним злочином, оскільки злочини нацизму чітко визначені в судовому порядку. Враховуючи це, можна визнати правомірним покарання за заперечення Холокосту.

Із злочинами комунізму набагато складніше, оскільки в судовому порядку вони не встановлені. Враховуючи це, концепція заборон грунтованих на «заперечення злочинного характеру» комуністичного режиму, посилає нас до оціночних суджень, а не до фактів. Це велика різниця у відношенні до нацистських злочинів і злочинів комуністичного режиму СРСР.

Раніше були спроби визначити такі злочини часів СРСР, проте більшою мірою вони були невдалі.Итак, треба чіткіше визначення і кваліфікацію злочинів комуністичного режиму для встановлення відповідних заборон відносно їх заперечення.

Можна в цілому вітати кроки для відкриття державних архівів, що надають ще більше інформації про злочини, здійснені за часів СРСР, а також дає нам можливість відкрити правду про несправедливо засуджених і репресованих в радянські часи.

Але відмітимо, що зміни законів в частині архівів вимагають окремого дослідження, оскільки вони також містять ряд суперечливих положень, зокрема, в частині захисту права на приватне життя і практичних питань реалізації відповідних правових норм.

Позитивним кроком є зміна і видалення радянських найменувань по географічних назвах.Також важливим кроком є впорядкування політики для різних пам'ятників, зокрема, створення реєстру пам'ятників, що охороняються державою, а також демонтаж пам'ятників, присвячених СРСР або людям, завдяки яким здійснювалися антилюдяна політика за радянських часів.

Проте ухвалений закон має ряд недоліків, які в цілому в майбутньому принесуть більше шкоди, ніж користі суспільству. Він необгрунтовано закладає соціальні конфлікти, яких можна уникнути, не шкодячи спільній меті декомунізації.

Можна виділити три основні блоки проблем ухваленого закону.

1) Пропаганда поза сумнівом використовує певні символи, які коротко доносять до людини зміст ідеології. Проте певні символи не означають автоматичної пропаганди певної ідеології.Багато використовувані символи мають не стале і досить широке застосування, особливо коли виходять за рамки виключно його національного сприйняття. Враховуючи це, використання певних символів могло б заборонятися в прив'язці до мети таких дій, а не автономно або самостійно.

Саме по такій логіці розвивається законодавство європейських країн після того, як загальна заборона використання символіки була визнаний неконституційним у ряді країн. У більшості країн діє заборона пропаганди нацизму, а у деяких і комунізму, як небезпечної для демократії ідеології, в деяких - будь-якій тоталітарній ідеології. Така пропаганда може здійснюватися за допомогою певної символіки, але це може бути лише одним з елементів складу правопорушення.Враховуючи те, що заборона самостійного використання певних символів може йти виключно в зв'язці з пропагандою заборонених ідеологій, які виступають проти прав людини і демократії.

2) Практично у тих країнах, де прийнята заборона на використання символів або ідеологій, він не поширюється на мистецтво і наукові дослідження. Ухвалений парламентом закон, на жаль, не поширює заборони тільки на виставки і музеї, що є лише незначною долею мистецтва.

Також закон містить обмеження для наукових досліджень, оскільки вони повинні «не заперечувати злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Вище було сказано, що це питання чітко не визначене. Можна заперечувати певні факти, але зовсім не зрозуміло, як визначити заперечення «злочинного характеру» , що стосується виключно оціночних суджень.Очевидно, що таке формулювання потенційно обмежує наукові дослідження, оскільки під це обмеження може потрапити будь-яке дослідження часів СРСР. Така заборона на використання символів в мистецтві і науці не відповідає не лише європейським стандартам, але і практиці європейських країн здійснювали схожі кроки по декомунізації.

У європейських країнах немає ніяких обмежень на використання символів в наукових і художніх цілях. Очевидно, під загрозою кримінального переслідування виявляться художники, мистецтвознавці або учені, а не політики, реально погрожують державі або суспільству. Цей закон фактично забороняє літературу, живопис і інші засоби мистецтва радянського часу, що є явним і очевидним порушенням прав людини.

3) Третя важлива проблема ухваленого закону - це непропорційно суворі покарання за виготовлення або використання символіки.Позбавлення волі на 5 років за будь-яку демонстрацію символів нацизму або комунізму явно і безперечно порушує міжнародні стандарти прав людини, а також ніяк не відповідає практиці інших країн, де за подібні дії передбачено виключно адміністративний штраф. Необхідно негайно переглянути запропоновану систему покарань і відмовитися від кримінальних покарань в цій сфері.

Держава має право забороняти певні символи і пропаганду певних ідеологій. Проте така заборона повинна відповідати чітким вимогам, щоб відповідати європейським стандартам прав людини :

1) Закон має бути чітким і передбачуваним: перелік символів і елементів ідеології має бути чітко сформульованим (бажано із зображеннями таких символів), положення законодавства мають бути максимально чіткими і однозначними в розумінні;

2) Така заборона повинна переслідувати тільки цілі, які визначені для обмеження прав людини, а тому просте використання символів, не пов'язано із загрозою пропаганди забороненій ідеології не повинно каратися;

3) Така заборона має бути необхідним в демократичному суспільстві, це означає, що така необхідність має бути доведена у кожному конкретному випадку покарання, а саме покарання має бути пропорційне загрозі інтересів, що охороняються державою.

Враховуючи вищевикладене, пропонуємо Президентові повернути закон до парламенту для доопрацювання і усунення перерахованих трьох блоків проблем цього закону. При доопрацюванні закону для дотримання прав людини і основних свобод необхідно внести наступні зміни до цього закону:

1) Звузити перелік комуністичних символів і здійснити їх вичерпний перелік, бажано вказавши їх кольорові зображення;

2) Дозволити використання забороненої символіки в мистецтві, науці і інших «не політичних» цілях;

3) Заборонити використання комуністичної і нацистської символіки в цілях пропаганди комунізму і нацизму;

4) Заборонити повне використання комуністичної і нацистської символіки органами влади і в комерційних цілях;

5) Виключити обмеження відносно назв, найменування для юридичних осіб, а також про заборону комуністичної символіки.

6) Виключити обмеження виборчого права в можливості висувати кандидатів в депутати від зареєстрованих партій і інших об'єднань.

7) Виключити покарання у вигляді позбавлення волі, замінивши його м'якшими санкціями, а в кращому варіанті - встановити адміністративну відповідальність за відповідне правопорушення. В той же час, як відзначалося, необхідно звузити склад цього правопорушення.

Яворский Володимир, УХСПЧ (з українського)

Коментарі тільки на ФБ.

[1] Проект закону доступний тут: w1.c1.rada.gov.ua.

[2] hudoc.echr.coe.int.

[3] Текст доступний англійською тут: www.venice.coe.int.

[4] en.wikipedia.org.

[5] en.wikipedia.org

[6] Див. для більшого розуміння цього питання рішення в справі Комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини від 28 травня 1998 року: hudoc.echr.coe.int