Про Світле Христове Воскресіння та диктатуру націоналізму

02.05.2016 14:21

Я чудуюся людям, для яких все так просто: увесь рік для них Ісус мертвий, можна спокійно жити, грішити, вирішувати свої справи, називати фашистами українців в Україні тільки за ті, що сморід–українці, можна увесь рік купувати, продавати, в тому числі і Батьківщину, і свій рід, і свою Націю, переводити свої гроші в офшори, а на Великдень з’їсти фарбоване яєчко, пасочку, випити горілочки, з’їздити на шашлички–і все в порядку, з цим питанням покінчене, і можна знову увесь рік до наступного Великодня–жити, грішити, вирішувати свої справи, купувати, продавати, в тому числі свій рід, свою Націю, свою Батьківщину.

Але ж треба жити по - іншому, коли Ісус живе в тобі кожен день своєю високою моральною планкою і стереже, і судити тобі, коли кожен день, а не раз на рік, він воскресає в тобі через каяття, сльози, сором, молитву. Кожен день, а не раз на рік, в гарячих сльозах і духовних муках, а не на шашликах, ти промовляєш своєю стражденною душею: Христос Воскрес! Звичайно, таке напружене духовне життя не шкірному подобається, і далеко не кожний хоче і готовий так жити. Набагато простіше один раз на Великдень сказати: «Христос Воскрес!» , ніж воскресати Його в собі кожен день, кожну хвилину напруженими духовними зусиллями напруженого духовного життя.

Два роки війни, тисячі загиблих і покалічених, жодного покараного, Донбас перетворюється на Придністров’я, олігархи жиріють, народ жебракує, жодного просвіту в кінці тунелю.Важко вірити в цій трагічній і сумній ситуації в ті, що Христос воскрес, що воскресне Україна, тому треба не вірити, а діяти. Націоналісти вважають, що Україну врятує тільки диктатура націоналізму. Якийсь американський високопосадовець сказавши: «Вам потрібна не летальна зброя, а нормальне військове командування» , я б додала ще: «Не тільки військове». Україна, звичайно, воскресне, але не воскреснути ті тисячі з Іловайська і Дебальцевого, з Аеропорту і Авдіївки, а тій жах, та дах, ті страждання–ніколи не підуть з нашої пам’яті. А того могло б і не статись, якби у нас було нормальне командування– і військове, і не військове.