Йдіть все в АТО

19.06.2016 14:27

Українці більше року дуже люблять відправляти усіх в АТО. Сусідами по сходовому майданчику стали переселенці з Донецька? Нехай усі йдуть в АТО! Проклятий мент, прокурор, або суддя помічений в злочинах проти революції? У АТО його! Жирний чиновник попався на хабарі? А давайте його відправимо до АТО! У Києві пройшов марш ЛГБТ? У АТО їх! Збірна України з футболу бездарно вилетіла з Чемпіонату Європи? Їх теж в АТО! Усіх в АТО!—кричить український обиватель. Що усіх, що провинилися, юродів, знедолених і убогих духом! Титушек і зэков—теж в АТО. Так би мовити, кров'ю змивати свою провину.

АТО і армія в цілому стали якими - те страшилками, якими вічно обурений український обиватель узяв за моду залякувати усіх, хто йому не подобається. Будеш погано поводитися–поїдеш в АТО.Так говорить сьогодні українське суспільство усім своїм антисоціальним елементам самих різних мастей. При цьому сам український обиватель, як і більшість примусово мобілізованих, упевнений і навіть частково сподівається, що в АТО обов'язково уб'ють. А якщо і не уб'ють, то хоч би страшно покалічать.

Українську владу із самого початку влаштовував проект резервації пасіонаріїв на Донбасі, куди кожен «любитель постріляти» з піною на вустах міг поїхати битися за свою країну. При цьому спочатку відправка в АТО позиціонувалася як місія для обраних і кращих синів української нації. На відміну від обивателів і за вуха мобілізованих, більшість добровольців в точності до навпаки були твердо упевнені, що з ними конкретно на цій війні апріорі нічого статися не може. Нічого, окрім подвигів, медалей, майбутніх почестей і вічної військової слави з вдячними красивими дівчатками.

Йшов час.І тема АТО стала поступово зникати з інформаційного простору. Стала плавно видавлюватися припиненням вогню, політикою, підвищенням тарифів, офісами, футболом, святкуваннями Пасхи, Нового року і п'ятниці навіть в містах за 30 кілометрів від лінії фронту. За два роки тема війни з найвиднішої, хворої, важливої, резонансної і обговорюваної плавно перетворилася на незручну, незатишну і негідну уваги. Згадати про війну тепер–що - те на кшталт ознаки поганого тону. Не комільфо.

Разом з в'яненням актуальності військової теми поступово міняється і загальне відношення до неї. Ще позаминулого літа українці неймовірно захоплювалися тими, хто поїхав на війну, благословляли їх, молилися і перераховували гроші. Через два роки українці з явною гидливою зневагою посилають на війну тих, хто їм не подобається.Сильно розумний? Піди сходь в АТО!

Давно, ще в ті часи, коли наша війна була модною, я говорив, що посилати кого - те іншого в АТО ніхто не має ніякого морального права. Навіть ті, хто сам служив, або служить там.

І менше всього мені хотілося б, щоб зі мною в одному окопі поруч сиділи ті, що провинилися і відправлені на війну в якості від'їзду покарання чиновники, менти, прокурори, судді, або титушки.