Хто вбивши Сергія Нігояна?

11.07.2016 10:52

Сергій Нігоян–один з учасників Євромайдану в Києві, один з перших загиблих під година протистоянь на вулиці Грушевського. "Може, я і наївний, але я вважаю, що зло не має перемагати"–говорив тоді ще нікому не відомий Нігоян Сергій Гагікович, коли 30 листопада 2013 київський "Беркут" жорстоко розігнав студентів, присутніх на Майдані у рамках мирної акції на підтримку євроінтеграції України.

Жорстокість "Беркутові" 30 листопада шокувала усю Україну. "За що ви побили наших українських дітей"?,–буквально кричали соцмережі, форуми, блоги. На акцію протесту в Києві 8 грудня 2013 на підтримку побитих "Беркутом" студентів на київський Майдан вийшло понад 1 млн. людей. Світ був шокований.

Сергій Нігоян був серед тихий, хто вирішив залишитися на площі після мітингу 8 грудня і добровільно увійшов до "Самооборони Майдану", без зброї охороняючи вхід біля Лядських воріт, чергуючи з вірменським прапором і вночі, і втягай протягом 1,5 місяці, щоб влада знову не розігнала Майдан.Вінможливо, так і залишився б нікому не відомим українським патріотом, одним з багатьох тисяч активістів Євромайдану, якби не його смерть, яка вдруге, після Жизневського, глибоко шокувала Україну. Тепер влада посміла не тільки бити палицями і ногами, а й вбивати людей.З цього моменту Майдан у Києві перейшов у революцію по всій Україні: мітингувальники 23 січня захопили ОДА у Львові, Рівному, Тернополі, Хмельницькому, будівлю облради в Черкасах. Стара влада була безсила зупинити мільйони людей, обурених тим, що так безжально і цинічно вбивають памолодь України.Смерть Жизневського і Нігояна стала імпульсом для розвитку революції і краху режиму, який впавши після втечі Януковича в ніч з 23 на 24 лютого 2014 р. з Межигір 'я.

Сергій Нігоян загинув 22 січня 2014 від поранення свинцевою картеччю, під година подій, що відбувалися неподалік стадіону Динамо в Києві на вулиці Грушевського. Незабаром після його загибелі Союз вірмен України відправив запитий до Міністерства внутрішніх справ України для з'ясування обставин загибелі. Але менти ні тоді, ні тепер не хотіли і не хочуть шукати вбивць Нігояна, бо сморід не люблять їх шукати, їм не хочеться цього робити, це їх такий менталітет–не шукати вбивць. А можна було знайти, і навіть тепер можна: допитати детально всіх, хто був тоді поруч з Нігояном, хто стояв ззаду, хто спереду, збоку, хто що бачив, чув, вирахувати до сантиметру топографічно місце загибелі і вияснити, хто з силовиків тоді, в день загибелі Героя, знаходився там.Всіх можна знайти, було б бажання. Але бажання німа, вбивць Нігояна ніхто не шукає. За фактом його смерті навіть не відкрите кримінальне провадження. Зате на 10 років Вадима Макарова і півроку в СІЗО Дуброва і Паладія. Чия влада?