Ера публічного насильства

22.08.2016 12:10

а)Публичное насильство

Публічне насильство - це новий вид насильства в епоху оксамитових революцій і гібридних воєн.

Це зовсім не насильство фізичного покарання на Лобному місці, коли приводили в дію смертні вироки.

Публічне насильство - цей примус громадян засобами масової, тотальної комунікації повірити в "смертний вирок" конкретним людям, громадським інституціям, колективам, партіям і владі в цілому.

Немає революцій без публічного насильства, але буває публічне насильство без революції.

б) Вимазати чужу репутацію це благо або шкода?

Теперішнє покоління українців переживає час гострих людських конфліктів - Bellum omnium contra omnes, і абсолютно очевидно, що окремий теперішній українець швидше піклується сам про себе, чим про благо суспільства і держави в цілому.

Він більш охоче починає війну, зовсім не намагаючись утримується від конфлікту. Легковажно замахується на державні засади, зло крушить підпори і противаги, абсолютно не піклуючись про те, що державний колос, рухнувши, роздавить його самого.

Очевидно, що орієнтацію на благо інших людей в українському індивідові необхідно особливо виховувати, прибігаючи, наприклад, до аргументів розуму, до різних державних заходів і інших раціональних способів впливу.

в) Аргументи розуму від загального до окремого

Розпочну з контраргументів Наталії Лигачевой, це колишній шеф - редактор "Телекритики", авторові статті у «Європейській правді» , по - моєму цікавих, хоча і де - те спірних.

***

Чому я не згодна із статтею в «Європейській правді»

На жаль, автори статті в УП «Імітатори реформ. Чому Захід має відмовити Порошенку у фіндопомозі та безвізовому режимі» , на мій погляд, не хочуть враховувати важливість не лише фактів, але і контексту.

Тобто того, що :

- на даний момент Україна є жертвою військової агресії Росії;

- існує дуже велика залежність ситуації в Україні від того, чи нам надаватиме підтримку Захід і чи подовжуватимуться їм і наскільки довго санкції проти Росії.

Відомі дуже багато прецедентів в історії, коли вигравали війни абсолютно тоталітарні держави, де єдність влади і народу забезпечувалася страхом, репресіями, пропагандою…

Але немає в історії прецедентів, коли б війну вигравали країни, в яких влада і народ абсолютно роз'єднані, в яких існує такий рівень недовіри до влади, який є зараз в Україні, і в яких є такий рівень недовіри один одному і відокремленості в суспільстві, як зараз спостерігається в Україні.

Звичайно, дуже легко–що і роблять, власне, деякі колеги–стверджувати, що в усьому вищепереліченому винна нинішня влада. Так, винна, хоча ЦЮ владу вибрали усі - таки ми самі, на демократичних виборах, в першому турі президентських виборів, а на парламентських виборах багато з тих, хто зараз жорстоким чином владу критикують, допомогли БПП отримати переконливу кількість мандатів.Тобто як мінімум 30% відповідальності за те, що відбувається у нас зараз нам треба б узяти на себе. Як мінімум.

А головне–звичайно, як зараз іронізує багато хто, не журналісти винні в тій корупції, яка у нас існує, в повільності реформ.

АЛЕ! Від лукавого говорити, що величезний рівень недовіри до влади не створений, окрім дій її самої, і цілеспрямованою нищівною критикою ЗМІ. Ми усі розуміємо, що в постіндустріальному суспільстві віртуальна реальність не менш реальна, чим реальність матеріальна. І якщо усередині держави цілісний образ того, що відбувається, імідж влади формується все - таки не лише з того, що люди бачать по ТБ, читають в соцсетях, а і з того, що вони бачать на вулицях, у своїх домах, на прилавках магазинів і так далі, те сприйняття зарубіжного обивателя тієї або іншої країни формує практично тільки ЗМІ.

Які посилання в зарубіжних ЗМІ могла бачити впродовж останнього року їх аудиторія відносно України? Тотальна корупція. Вбивства і самогубства ряду політиків - адептів минулого режиму, вбивство опозиційного журналіста Олеся Бузини (саме так багато і західних, і російських ЗМІ представляли його).

Panamagate–тобто причетність до корупції президента і його оточення. Публікація «Миротворцем» списку журналістів, у тому числі дуже багатьох західних, з їх персональними даними. Конфлікт «Громадського ТБ» і Міноборони навколо зйомок в Авдеевке. Вбивство Павла Шеремета.

Саме ці суто негативні месиджі формували у обивателя уявлення про Україну увесь останній рік. І до цього додалася тепер ще і ціла хвиля публікацій про погіршення ситуації зі свободою слова в Україні, потуранні влади «Миротворцеві» , кампаніях в соцсетях проти журналістів і так даліХвиля, яку провокують у тому числі і самі українські журналісти.

І апофеоз: через публікацію в «ЕП» вже йде прямий заклик до Заходу не підтримувати ЦЮ владу, не давати Україні безвізового режиму, фінансову підтримку.

І не потрібно бути наївними і думати, що західний обиватель настільки включений в ситуацію і настільки в ній зацікавлений, щоб вникнути і зрозуміти, що, мовляв, таким чином українські журналісти тільки хочуть підштовхнути СВОЇХ політиків до боротьби з корупцією і реформ.

Звичайно ж, немає. Обиватель просто скаже своїм урядам:чому я повинен терпіти які - те незручності у зв'язку з санкціями проти Росії, в якій не так все і погано (а кремлівська пропаганда це йому «доводить» щодня!)? Чому мене повинна хвилювати доля наскрізь корумпованої держави, в якій вже самі громадяни звертаються до нас, до Заходу, щоб ми не підтримували його? Що зроблять західні уряди–зрозуміло, вже багато хто про це написав.

Тобто не лише влада, але і ЗМІ формують образ України на заході. Наші ЗМІ при цьому переповнені критикою, не вважають потрібним розповідати і про ті позитиви, які все, - таки є. Не займаються роз'ясненням реформ, не вкладають сили в конструктивну, а не тільки в стилі «зрада» , критику їх ходу, критику, яка б дійсно підштовхувала їх просування, а не викликала б тільки відторгнення.

У результаті на заході формується багато в чому викривлений образ України і влади.

І виграють від цього не українські громадяни, а наші вороги. Які дуже добре і самі уміють розповідати про усі наші негативи, існуючі і вигадані, а себе показувати «конструктивними партнерами Заходу».

І останнє. Давайте згадаємо, що саме ті з нас, хто зараз звернувся до Заходу з таким закликом, були першими, хто в листопаді 2013 - го вийшли на Майдан. Каким було перше гасло Євромайдану? «Янукович, підпиши!»

Тобто в 2013 - ом ми рахували, що навіть Україна Януковича, сам Янукович–гідні підписання Асоціації з ЄС і безвізового режиму.

А зараз, коли країна все - таки пройшла, як би то не було, величезний шлях вперед від країни клептократичного режиму Януковича, коли країна схильна при цьому зовнішній агресії–хто - те з нас виступає із закликом відмовити нашій державі в підтримці. Нелогічно.

"Детектор медіа"

http://detector.media/blogs/article/117858/2016-08-16-pochemu-ya-ne-soglasna-so-statei-v-evropeiskoi-pravde/

Коментарі на ФБ https://www.facebook.com/elena.kabashnaya