Українські "майдани" - перемога без насильства

01.12.2013 12:36

«Я постійно чую з різних сторін, що без насильства нічого не буде, нічого не вийде. Хочу нагадати, що з Україною все навпаки, що українською мали успіх тільки тоді, коли не прибігали до насильства. Майдан 2004 роки також переміг. І я вважаю, що однією з причин цієї перемоги було те, що НЕ було застосовано насильство» .

1. Коментар відомого українського правозахисника Євгенія Захарова поточної суспільно - політичною ситуації:

«Згідно ст. 5 Конституцій України право зміни конституційного ладу належить ВИКЛЮЧНО народу України.

Угода про євроінтеграцію, що очевидно змінює конституційний лад.Оскільки вона збільшує об'єм прав кожного з нас, об'єм свободи народу.

Отже, тільки народ має право вирішити, чи підписувати цю угоду, чи немає.

За даними соціологів 68% українців за євроінтеграцію, навіть в Криму, на півдні, на сході, прибічників європейського вибору біля 50%.

Отже, ні Президент, ні Уряд, не мають права не підписувати цю Угоду.

Є і така обставина: 21 листопада 2013 року Уряд, фактично, перевищив свої повноваження, перебрав на себе повноваження Верховної Рады. Це, - грубе порушення Конституції України.

Тому, що за Конституцією, визначення принципів зовнішньої політики належить Парламенту, а Верховна рада визначилося із зовнішньополітичним напрямом, ухваливши Закон“Про європейську інтеграцію”. Цей Закон діє.

Тому Уряд не мав права припиняти євроінтеграційний процес. Бо це зловживання владою ст. 365, ч. 3 Кримінального кодексу України, яку інкримінували Тимошенко і Луценку, а також іншим колишнім урядовцям. Це схоже на злочин!

Далі Євгеній Юхимович закликає нарощувати тиск на Президента, на Уряд, на Парламент, і на увесь політикум, з метою виконати вимоги, і Угода про асоціацію підписати як можна швидше.

2. У якості механізму для цього тиску міг би бути Загальнонаціональний круглий стіл за участю 3 - х сторін: з одного боку це громадянське суспільство, з іншого боку опозиція, з третього боку це Партія регіонів і Президент.Швидше за все, варто запросити і четверту сторону - Представництво Європарламенту Європейського союзу.

Це один з елементів тиску, за допомогою якого можна змусити діючу владу виконати усі вимоги і прагнути до підписання.

Ми також пропонуємо проведення Круглих столів в регіонах.

Учора в Миколаєві пройшов Форум з питань євроінтеграції, який організувала Миколаївська обласна державна адміністрація в партійному дусі часів «застою розвиненого соціалізму». Форум безальтернативно виразився на підтримку курсу Президента і Уряду.

На заході частенько звучала агресивна риторика, приміром, виступ екс - депутата від ПР Олени Омельченко було спрямовано на розпалювання розбрату між Західною і Східною Україною, нетерпимості і ворожнечі. Від Форуму дохнуло насильством, та варто випускати на публіку таких ораторів як Омельченко?

Чи не краще в Миколаєві зібратися за Круглим столом опозиції, ПР, громадянському суспільству, політологам, і обговорити ситуацію, що склалася, з асоціацією?!

3. Якщо прибічників Угоди про асоціацію не почують, можна шукати і інші механізми. Наприклад, масову кампанію громадянської непокори, бойкот державних органів і судів з боку громадян, і т.д.

Вже зараз тисячі учасників акції протесту в Києві не виконує рішення Суду про заборону будь-яких акцій протесту в місті Києві.

Можна назвати десятки форм і методів народного опору, різних технологій.

Але опір має бути виключно НЕНАСИЛЬНИЦЬКИМ!

Хоча, дуже хочеться вірити, що українська влада не покаже зневагу до вимог народу.

P.S. Найяскравіший зразок ненасильницької боротьби це «Соляний похід» Ганді.

...Весною 1930 р. Ганді йшов по дорогах Індії на чолі колони, що росте з кожною годиною. Це був знаменитий“соляний похід”—початок нової, найпотужнішою сатьяграхи.На березі моря учасники походу древнім ручним способом випарували сіль. Випарювання солі стало новим символом незалежності—індійці довели, що можуть обійтися навіть без життєво важливих англійських товарів, і тим самим порушили колоніальний закон про соляну монополію.

Незабаром сіль випаровували мільйони людей по усьому узбережжю. У декілька днів все змінилося. Торгівля англійськими товарами була повністю паралізована. Усі розпорядження уряду просто ігнорувалися. Мирне повстання охопило усю країну.

Світ потрясли події в окрузі Дхаршан. Учасники сатьяграхи під керівництвом молодшого сина Ганді, Монилала, намагалися зайняти соляні варницы. Їх зустріла поліція, озброєна латхи—товстими палицями із залізними набалдашниками. Шеренга за шеренгою демонстранти йшли на ланцюг поліцейських і падали, скошені латхи.Усі нові і нові люди вставали на місце поранених і убитих і, не чинячи опір, йшли під удари. З одного боку була жорстока сила зброї, з іншою—непохитна сила духу. Всьому світу стало ясно, що порив Індії до свободи вже неможливо зупинити.

Арешт Ганді і десятків тисяч активістів руху, криваві розправи не змогли зупинити сатьяграху.

Уперше в історії Індії англійській владі довелося розпочати переговори з представників індійського народу.

В результаті угоди були звільнені усі політичні ув'язнені і виконана більшість вимог Ганді. Ганді призупиняє кампанію неспівпраці, щоб люди могли відновити сили для нової боротьби.