Так, я б хотів писать тобі канцони,
Як той середньовічний трубадур,
Але лежу в землянці, і муляють кальсони,
І я зомлів з текстильних тих тортур.
І ще попереду ревучі рубікони,
Можлива смерть товаришів –
Війна розбурхала у логові драконів,
По лицарях заплакала труна.
Та годі, ти назад не повернешся,
Ти не метелик, я не твій павук,
Ти маревом рожевим обернешся,
Коли я сонячних побачу мух.
Так, не романтика середньовіччя –
В землянці сморід, на повітрі жах,
Біжить по венах хижа чоловіча
Адреналіновой молитвой на вустах.
Когось пропустить, а когось врятує –
Суддя наш строгий та мовчазний Бог,
Але я вірю, що весна вгамує
Лють ворогів і нас залишить вдвох.
Володимир Піднебесний 25.02.15, 10.32, Попасне