Бійтесь данайців, що дари кремлівські приносять

Час відпусток на морях, але в цьому році - не задався. Узбережжя та бази пусті, і не тільки в Криму, де російські окупанти розлякали всіх відпочивальників. Вирішити проблему з російськими туристами теж не склалося: черги на паром в Керчі такі, що очікування розтягнулося на кілька днів та створило справжній транспортний колапс у місті. Спека добряче продовжує дошкуляти всім у багатокілометрових заторах, а особливо допікає вона в зоні бойових дій на Донбасі. Рідкі зливи - слабка тому втіха, бо отримуємо справжню парну, хоч вона не перешкода доброму врожаю. Уже намолочено 35 мільйонів тонн зерна.

23 роки тому, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада УРСР, після невдалої спроби Державного комітету з надзвичайного стану 19 серпня організувати державний переворот та усунути Горбачова від влади, проголосила "Акт про державну незалежність України". Настрахані Єльцинським радикалізмом та його обіцянками реформувати радянську систему в Росії, комуністична більшість у Верховній Раді на чолі з Кравчуком підтримала запропонований демократичною Народною Радою, в яку входили члени Народного Руху України, Акт про створення незалежної української держави. У Кремлі спочатку мало звертали уваги на те, що відбувається в Україні, але намагались тримати її в орбіті власних інтересів: де спільним бізнесом керівних еліт на газовій трубі, де шантажем, де розбудовою п'ятої колони. Москва, однак, болісно реагувала на будь-які спроби України вирватись з-під її впливу. Намагання Києва повернутись у європейський дім викликало шквал критики та насмішок на кремлівських телеканалах і не сприймалося серйозно путінськими верховодами. В самій Україні вистачало провідників так званого “руського міра” та їх посіпак, що ставили палиці в європейський напрямок розвитку країни.

Помаранчева революція добряче налякала власників кремлівських кабінетів, які зрозуміли, що з українцями жартувати не варто. Лідери помаранчевого Майдану не зуміли скористатись довірою українського народу, швидко її розтринькали і не змогли провести обіцяні зміни в країні. Вони дискредитували його революційний порив, але не назавжди. В Росії, настрашені можливими перемінами в українському суспільстві, час даремно не марнували і готовилися до тихої окупації та анексії України, задіявши всю міць маріонеткового уряду Азарова та злодійський потенціал Януковича. Революційні події на Майдані зламали задуми кремлівських стратегів та місцевих князьків на швидку побудову "руського міра". Росія ж, скориставшись слабкістю української влади, окупувала Крим та направили свої жала на Схід. Москва розв'язала на Донбасі повномасштабну неоголошену гібридну війну, забезпечивши найсучаснішим озброєнням бойовиків.

Українська армія була знищена власними генералами, які її розкрадали та наживалися на розпродажу військового майна. Лише завдяки волелюбному духу народу та вірі у власні сили українців, що повстали на Майдані, армію вдалося відродити. Вона руйнувалась десятиліттями за російського впливу та дурості й недалекоглядності власного керівництва. У Білокамінній сподівались, що ЗСУ не зможуть піднятись із колін, але сталась не так, як гадалось. Збройні сили України стали на перешкоді зловісним намірам Кремля окупувати країну завдяки масовій підтримці українських патріотів. Український геройський дух на передовій та волонтерський у тилу за декілька місяців зробили те, що не зробили чиновники різних рівнів за багато років. І сьогодні армія разом з представниками інших силових структур успішно веде бойові дії на Донбасі, наближаючи безславний кінець путінської агресії в Україні.

Збитий російським "БУКом" "Боїнг-777" відкрив очі багатьом на дії Росії. Для реабілітації іміджу придумали московський гуманітарний конвой у вигляді троянського коня. Він направлений на те, щоб переключити увагу світової спільноти і зробити із країни-терориста країну-благодійника. Доставка російського гуманітарного вантажу закручена за сюжетом трилера кремлівського розливу і складно піддається логіці. Близько 300 напівпустих КамАЗів везуть груз, що можна доставити і сотнею машин. Міжнародний Червоний Хрест, від імені якого має бути доставлений вантаж, і донині не знає вмісту автомобілів. І лиш зомбовані кремлівською пропагандою росіяни щиро вірять у благодійність Путіна, який просто так може подарувати лиш кількагодинний залп із установок “Град” з російської території.

Світ бачить, як замість гуманітарної допомоги з Росії в Україну заходить колона за колоною бронетехніки, “Градів” та іншого озброєння для продовження братовбивчої війни. Кремлівський карлик намагається подати себе таким собі благодійником, якому солі та води, які складають третину вантажу, для українців не шкода. Він її насипав та залив уже стільки, що довго буде кровоточити рана двох народів-сусідів, які понад 300 років жили в одній імперії. Путін, повівшись на заклики маргіналів, надовго перетворив їх у ворогів. Троянський московський конвой не зможе задобрити тих, кого ось котрий місяць тероризують та розстрілюють російські найманці. Верхом московського лицемірства виглядає цей так званий гуманітарний конвой Росії, частину якого уже отримали терористи. Давно необхідно боятись дарів данайців, що зі сходу разом з “Градами” та “БУКами” приходять у країну. Цинічним є допомога тому, кого ти вбиваєш своїми свідомими та послідовними кремлівськими діями.

Верховна Рада, нарешті, також вирішила приструнити російських благодійників, прийнявши "Закон про санкції". Путін з кам'яним обличчям спостерігав за виступом Яценюка, який оголосив зміст санкцій та можливі їх наслідки для Росії.

Народний Рух стояв у витоків нашої державності і привів Україну до незалежності. Він скоро відзначить своє 25-ліття. Багатьох, хто щиро повірив у ідеали незалежної Української держави, вже немає серед нас, але їх упевненість і віру в ідеали соборної держави підхопили ті, хто сьогодні на передньому фронті веде боротьбу за українську європейську державу.