Рішучість українців та беззубість Європи

Президент України Петро Порошенко дослухався до думки власного народу, якому давно набридло знущання і приниження України та її військових на сході, і заявив: "Захист територіальної цілісності України, безпеки й життя мирних громадян потребує не лише оборонних, але й наступальних дій проти терористів-бойовиків"…

ЄС зробив чергове китайське попередження Росії, термін якого закінчився ще в червні, та німці і французи намагаються скоріше підіграти кремлівським яструбам, вимагаючи в чергове припинення антитерористичної операції. США, з країн ЄС: Польша, Швеція, Англія та країни Балтії дотримуються чіткої стратегії підтримки України, а інші - і нашим, і щоб Білокамінну не обідити.

Десятиденне одностороннє перемир'я принесло десятки загиблих та сотні поранених українців, тому логічним рішенням стало продовження АТО. З невеликими відносно втратами, у порівнянні з одностороннім припиненням вогню, один за одним пали стратегічні об'єкти терористів Слов'янськ, Краматорськ та інші міста Донбасу. Над ними майорять українські стяги. Військові, один за одним виявляючи мужність та відвагу, відвойовують усе нові населені пункти. Мирне населення, насолодившись "руським міром", нарешті починає розуміти, що українське життя було набагато привабливішим, ніж режими так званих самопроголошених республік. Хто хотів дуже "руського міра", той отримав війну у власному домі. Вулиці перетворилися у місця для розстрілів, звичними стали викрадення заручників, а вибухи акумулятивних снарядів стали буденністю. Росіяни перетворили Україну в полігон для випробовування новітніх озброєнь та задоволення власних імперських амбіцій ціною життів українців, що повелися на кремлівські заманухи.

Росія, використовуючи західних лідерів, що перебувають під впливом їх лобістів, намагається заморозити ситуацію, що у військовому плані наближається до завершення. Вона сподівається, що українська влада під їх впливом сяде за стіл переговорів з терористами та вбивцями українців і отримає в своїх межах нову Абхазію з Придністров'ям. Єдиний вихід із ситуації - це роззброєння терористів, закриття кордонів і притягнення до відповідальності тих, хто хотів заробити на війні, виконуючи волю Кремля. Антиукраїнська істерія Москви довго сходила їй з рук, але привела до братовбивчої війни в Україні, і організатори та їх поплічники не уникнуть покарання ні в парламенті, ні на Донбасі, ні за межами країни. На звільнених територіях залишилось достатньо патріотів, які допоможуть СБУ, МВС та військовим переловити і притягнути до суду тих, хто розпалив вогонь війни на Донбасі та Криму. Злочинців дістане праведний меч правосуддя. І намагання московських карликів шантажувати країни Євросоюзу, щоб уникнути відповідальності, приречені. Лава у Гаазькому трибуналі чекає нових злочинців із Кремля.

Смерть митрополита Володимира, який довгий час утримував Українську православну церкву Московського патріархату від різких антиукраїнських кроків, створює ще одну лінію напруги у стосунках між двома країнами. Деякі священики цієї церкви не гребують виступати з антиукраїнськими гаслами та відкрито підтримують терористів, переховуючи їх та зброю. Нині в цій церкві посилиться протистояння українських та антиукраїнських сил, і Москва спробує взяти під контроль українські церкви. В Московському патріархаті майже половина парафій знаходиться в Україні, тому Кіріл намагатиметься зберегти вплив на них.

Для цього Росія брязкає зброєю біля українських кордонів, розташувавши понад 46 тисяч військових та 150 танків, а в Чорному морі тривають масштабні навчання. Захід продовжує споглядати за війною в Україні, лиш НАТО розуміє, що російського ведмедя може налякати лише сила. А невпевнені дії ЄС тільки підбурюють путінських стратегів.

Українці, і в першу чергу керівництво країни, нарешті почали розуміти, що спасіння утопаючих справа рук самих утопаючих, і це ті, хто вболіває за долю України. Війна підвищила патріотичний дух українців, і вони не дадуть наплювати у кашу ні Путіну, ні владі, якщо та надумає схибити, або піти на поступки російському окупанту.

У складній суспільно-політичній ситуації Верховна Рада прийняла Постанову про вшанування 25-ї річниці Народного Руху України - політичної сили, що привела Україну до незалежності і стала локомотивом перших позитивних змін у країні. Українці не знайшли в собі сили волі обрати Президентом В'ячеслава Чорновола і змінити хід історії. Топтання на місці і відсутність будь-яких змін привели Україну у сутінки російсько-української війни. Намагання балансувати між радянською минувшиною і перспективою європейського розвитку створило цивілізаційний тупик, з якого сьогодні виходимо ціною людських життів та втратою частини території, котру сподіваємося повернути в найкоротші терміни.

Відзначення рухівського ювілею має стати моментом переоцінки помилок та нечисленних надбань двадцятип'ятирічного ювілею. Чому рухівці так і не потрапили у владні кабінети тоді і чому так мало представників Майдану у державних структурах післяреволюційної України нині? Невже знову йдемо манівцями, коли революцію роблять романтики, а її плодами користуються відомо хто? Невже знову дозволимо дерибан держави бригаді Януковича, бо їх схеми продовжують працювати проти України. Переоцінка рухівського ювілею має стати пересторогою сучасникам, щоб не піти дорогою в минуле, замість того, щоб, нарешті, попрямувати в європейське українське майбутнє.