Умиротворення російського агресора

Сніг, яким щедро була вкутана земля, не витримав довготривалих плюсових температур і зовсім розтанув. На зламі двох зимових місяців температурний режим став подібним раннього весняного пробудження природи. Незначні нічні заморозки не дали розбуятися раннім весняним квітам та й лютий ще обов’язково себе покаже. Природа неначе зглянулася над українцями, не переобтяжуючи їх холодами та економлячи газ і вугілля. Ласкаве сонце все частіше викочується із-за хмар зігріваючи землю своїм променями наповнюючи її теплом. Навіть, бабак напророчив -весняне тепло скоро прийде. Але навіть теплі дні не вберегли накопиченого газу в сховищах, що обміліли майже наполовину. Про наступну зиму тоже не слід забувати.

Зима не зупиняє агресорський запал Росії, війна на Донбасі триває. Вона змінює не тільки у курс валют, життя громадян у зруйнованих будівлях, а й світову політику. Бойові дії на сході України за участі російських регулярних військ, важких озброєнь та авіації давно стали головною біллю не тільки для Ради безпеки ООН. Тут відбулося більше двох десятків безрезультатних засідань, а й випробуванням для всіх інституцій відповідальних за збереження миру та спокою у всіх куточках світу. Вони виявилися не готовими дати відповідь на питання, як зупинити російського агресора під час окупацію Криму «зеленими чоловічками ні під час силового захоплення Донбасу з багатотисячними жертвами та багатомільярдними руйнуваннями інфраструктури. Світові лідери не зуміли вчасно включитися у силове розв’язання конфлікту на Донбасі інші їх дії виявилися неефективними. Не допомогли ні мінські домовленості, ні зустрічі в різних форматах – норманському, женевському. Україна лиш втрачала власні території під тиском терористів та російських збройних сил під час так званого перемирья. Будапештський меморандум, як і двохсторонні угоди про мир та дружбу з Росію, виявилися шматком паперу, який можна використати лише за одним призначенням.

Віддавши ядерну зброю Україна не отримала від гарантів меморандуму своєчасно необхідних засобів для захисту своєї території від російської агресії. Отримай влітку минулого року необхідне озброєння ми не мали б такого конфлікту на Донбасі. Поступливість Путін розцінив, як слабкість європейців та заохочення все до нових і нових атак на Україну.

Численні втрати на Донбасі в живій силі та техніці не зупиняють його від нових спроб загарбати додаткові кілометри українських територій. Російський воєнторг вправно відправляє все нові гумконвої на Донбас, після яких зростає кількість жертв серед мирних мешканців і військових. Українці швидко вчаться, і бездарність та невизначеність цілей у деяких командирів компенсується мужністю та бойовим духом рядових бійців, які все дошкульніше б’ють по російським окупантам і місцевих терористах.

Ескалація конфлікту та небезпеки для Європи змусила канслера Німечини Ангелу Меркель та Президента Франції Франсуа Олланда до активних пошуків його розв’язання. Дипломатичні візити до Києва, і Москви поїздка Меркель до Вашингтона ще одна спроба світових лідерів розв’язати кризу, що виникла із–за неповаги Росії до міжнародних угод. Кам’яні обличчя в Білокам’яній європейських візитерів свідчать про те, що Путін близький до розв’язання ІІІ світової війни. Його шантаж є абсолютно не прийнятним, як для українського суспільства, так і для світових лідерів. Мюнхенська конференція лише констатувала факт: недосконалість світової безпеки і неефективність дипломатичних реверансів у бік агресора. Нерішучість Європи у конфлікті з Путіним ставить під сумнів її можливості ефективно розв’язувати власні проблеми, що все частіше виникають.

Мільйони переселенців із Донбасу та Криму все більше наближають гуманітарну катастрофу, а сотні тисяч мешканців окупованих територій продовжують жити без світла, води та газу. Бажання декого весною минулого року запросити Путіна на Донбас повернулося руйнуваннями і смертями не тільки тих, хто не хотів російської окупації, а й тих, хто виступив у ролі прохачів. Донбас окупований бандою Януковича не зміг оцінити належним чином мир та спокій у своїй країні і підбурюваний кучкою сепаратистів щедро оплачених Москвою притягнули у власний дім справжню війну з її страшними смертями, руйнуваннями, зрадами та ненавистю. Влада дуже мало робила для збереження миру та спокою в країні все більше переймалася перерозподілом повноважень, матеріальних ресурсів та розкраданням суспільних багатств.

Маючи унікальні можливості – геополітичні, природні, культурні, влада за всі роки зуміла лише породити корупцію, зневіру і розбазарити все що не вдалося вкрасти – від берегів рік до заводів та параходів. Результат Донбас у полум’ї війни. Але народ не зломлений, відроджується і постає з російського рабства під тиском величезних випробувань. Самоорганізація суспільства з кожним днем наростає і це сигнал швидких змін в країні. Українці готові і зможуть умиротворити російського агресора.

Війна руйнує економіку і змушує уряд до непопулярних кроків, але без реальних реформ все це більше нагадує профанацію. Різке зростання курсу долара до гривні відкинуло громадян до початку 90-х із їх пенсіями у 50 «зелених». Його ріст зупинив торгівлю та виробництво. Непрофесіоналізм та бажання намити побільше у власні засіки продовжує руйнувати не тільки економіку і благополуччя громадян, а й нівелює віру в ідеали Майдану. Його учасники боролись за те, щоб змінити систему поки, що тут без змін одні слова і більш нічого. Та ті, хто прийшов на зміну Януковичу продовжують його справу. Обіцяні реформи ніяк на стартують, а їх саботаж став основою діяльності тих, хто має що втрачати. Війна на Донбасі має стати стимулом для проведення змін, а не від мазкою їх саботувати.

Без зміни правил ми не зможемо відродити зруйновану економіку та покращити добробут громадян. Суспільство вже не тільки очікує змін, воно готово до дії і давно включилося у боротьбу за збереження країни та її захисту від російського агресора. Наступний етап – це примус влади до виконання даних Майдану обіцянок.