До Дня народження генерал-хорунжого Армії УНР Павла Шандрука

28.02.2015 14:05

Вчився в Острозькій гімназії та Ніжинському історико-філософському інституті. Подальшу військову освіту здобував в Алексіївській офіцерській школі в Москві. Далі були фронти Першої Cвітової війни, мужність і звитяга, військові звання і підвищення. В квітні 1920 року командувач сьомої бригади третьої Залізної Дивізії Павло Шандрук став генералом-хорунжим. Бригада генерала Шандрука особливо відзначилась у вересні 1920 року при форсуванні Дністра та Збруча і в боях проти більшовиків у листопадовому наступі Армії УНР. Після важких боїв українці під тиском переважаючих сил противника відступили. І тоді Росія потопила в крові Українську Незалежність. Антанта ж лише споглядала і навіть не виказувала, хоч як зараз, хоч би якусь стурбованість. Саме Європа з Америкою поховали тоді мрію Української Нації про Свободу, вони відмовили нам в матеріальній, військовій, технічній і навіть у медичній допомозі. Тоді це було однією з основних причин нашої поразки, а зовсім не брак нашої віри в перемогу, або небажання йти на жертви. Антанта і зараз така ж сама, виказує стурбованість – просто стурбованість, трошки більшу стурбованість і ще більшу стурбованість і вже ну дуже велику стурбованість, та ще санкції – просто санкції, жорсткі санкції, ну вже дуже жорсткі і страшні санкції, а зброї не дають! А російські окупанти вже положили на Донбасі 6 тисяч українців!

В березні 1927 року українські військовики організували в Польщі штаб Армії УНР. Начальником штабу став генерал Павло Шандрук. У нього було 40 тисяч вояків, 70 навчальних груп – військових полігонів в Польщі, Чехословаччині, Румунії і Франції. Генерал Шандрук склав для Армії УНР підручник з озброєння піхоти та гарнізонної служби, намагався врятувати, зберегти та укріпити Дух спротиву, непокори в українському вояцтві, Віру в Українську Перемогу, Надію на Незалежність.

Після нападу гітлерівської Німеччини на Польщу у вересні 1939 року, бригада Шандрука відзначилась в боях проти німців на лінії «Замостя – Грубешів», був поранений, перебував у полоні, в гестапо, звільнений після краху Третього Рейху. Боровся за український статус Дивізії «Галичина», за звільнення з концтаборів полковника Мельника, Степана Бандери та ще тисяч українських патріотів, боровся за існування Української Нації. Все життя генерала Павла Шандрука було віддане і присвячене Україні. Його кредо сформульоване у спогадах «Сила доблесті»: «Протягом всього періоду боротьби за Незалежність я був вояком переднього краю».

Касьянов, не бійся, не ганьбись! Не відмовляйся від Маршу Незгодних – не роби подарунок Путіну! Смерть від руки тирана – не найстрашніше! Найстрашніше – це ганьба та осуд людей. Вперед до Перемоги російської демократії! Свободу політв’язням Росії! Свободу Надії Савченко! Смерть тирану Путіну! Слава Україні!