До Дня пам'яті Івана Сірка

01.08.2015 23:04

Іван Сірко – славний запорожець, народився між 1605-1610 роками, скоріше на Східному Поділлі. Легенда свідчить, що він з’явився на світ із зубами – це було знаменням того, що йому судилося весь свій вік гризти ворогів. І свої й чужі, і друзі й вороги – всі визнавали за Сірком видатний військовий хист. Історики порівнювали його з Чингизханом чи Тамерланом. Був він самовіддано хоробрим, винахідливим, умів з десятком козаків розбивати сотні ворогів, а із сотнею – перемагати тисячі. Ім’я Сірка було оточено ореолом непереможності, вороги боялись його, як вогню, запорожці говорили, що рівного Сірку в цілому світі нема, здавалось, що якісь вищі сили допомагали йому.

В 1654 році Іван Сірко разом з полковниками Іваном Богуном і Петром Дорошенком категорично виступає проти Мінських угод Гетьманського зрадника, бо не для того народ вручав йому гетьманську булаву, щоб він здавав Україну московським загарбникам. Іван Сірко відмовляється ставити свій підпис навіть за присутності і під тиском гетьмана Юрія Хмельницького під змінами до Конституції про особливий статус Донбасу, тому за нього ставить підпис сам Юрій Хмельницький. Пізніше московські історики-брехуни пояснять це тим, що немов би Іван Сірко не знав грамоти і не вмів писати. А чим ще їм це було пояснювати? Тим, що Сірко ненавидів нахабних москалів, які завжди лізли до нас і все тут вважали своїми землями і намагалися поставити нас на коліна. Сірко завжди являв собою велику і ні від кого не залежну військову і духовну силу. Славний син козацького роду, Великого Непереможного Українського Духу, Символ Безсмертної Української Нації. Його кров в полеглій Небесній Сотні, в нескорених і непереможних добровольчих батальйонах – славній пам’яті «Шахтарськ», «Донбас», «Торнадо», «Азов», «Айдар» і всіх-всіх.

1660 року Сірко остаточно пориває із зрадницькою гетьманщиною і відправляється на Чортомлицьку Січ. З 1660 по 1680 його 12 разів обирали кошовим отаманом. 1672 року Іван Сірко претендував на велику гетьманську булаву, і щоб цього не допустити, московський уряд заслав його до Тобольську. По повернені з московської неволі і до кінця життя він лишився переконаним противником Московії, обстоюючи автономні інтереси України, і в ім’я цього, встановлюючи зв’язки то з Польщею, то навіть з Кримом і Туреччиною. Слава його прокотилась по всій Європі і всьому світі – Польща, Франція, Литва, Крим, Туреччина, Молдова, пам’ятник Славному Козацькому Отаману Івану Сірку встановлено навіть на березі Ла-Маншу. То ж Європа, яка підстилає зараз Україну під Путіна, повинна знати і пам’ятати, що Україна не буде підкорятись ні Росії, ні Європі, ні Америці, і що Порошенко – це не Україна, а лише вдала виборча політтехнологія, а Україна – це Іван Сірко, це Небесна Сотня, це добровольчі батальйони, це Нескорений і Незбагненний і для Росії, і для Європи, і для Америки Український Непереможний Дух Незборимої Української Нації. Слава Нації!