З Днем Незалежності

Де і коли ще таке було, щоб країна, на яку напали, не мала права відповісти і питала дозволу у мінських угод, у Європи та Америки, чи можна нам вигнати окупантів і відновити кордони, чи можна використати важке озброєння у відповідь на реактивні обстріли завойовника? Закінчується час Майдану, романтика Революції. Це був казковий, неповторний час, коли кожний патріот повірив, що Україна належить йому, що це його мати, його дівчина, його дружина, і він реально може захистити найдорожче від сепарсько-російського ґвалтівника, час народження добровольчих майданних сотень, а потім бойових добровольчих батальйонів, які зупинили ворога, коли ще армії не було – саме всі ті «Торнади», «Шахтарські», «Праві сектори», «Дніпри», «Січі» зірвали путінський бліцкриг – Новоросію, саме добровольчим батальйонам вдячна сьогодні Україна за цей 24-й День Незалежності. Але не видно, щоб теперішня влада і Президент це визнавали, вони хочуть це забути і перекреслити, наче цього і не було. Тепер у нас дві війни – одна на Сході з російським агресором, а друга – влади з добровольчими батальйонами. Вже знищені «Шахтарськ», «Торнадо», десятки інших, на стадії знищення «Правий сектор», «Дніпро» і знову ж таки десятки інших. Їх роззброюють, дискредитують, арештовують, переслідують, вбивають, перешкоджають, погрожують, оббріхують. Генштаб жаліється, що в шостій хвилі мобілізації різко впало число добровольців, але ж це результат цілеспрямованої боротьби з добровольчими батальйонами. Владу лякає масовий національний ентузіазм народу, бажання, готовність і здатність швидко звільнити окуповані території і відновити кордони. Це ж невигідно владі, їй потрібна маленька гібридна війна – націоналістів потрохи відстрілюють і не буде кому йти на Київ на третій Майдан, не буде кому спитати: чому не покарані вбивці Майдану, сепаратисти, чому Ахметов досі при своїх, чому «Рошен», чому судять героїв-націоналістів, а не ригоаналів. Владі потрібна маленька гібридна війна, щоб народ все терпів і нічого не питав, бо ж не можна – війна, подарунок Путіну... Натомість ми маємо знищення стихійного збройного упівського опору, підтримку владою гібридної війни на Сході, вигідної олігархам і зміни до Конституції – капітуляцію перед агресором, фактичну федералізацію, послаблення і знекровлення Держави. Не так повинно бути, не за це вмирали і вмирають українські Герої.

У сильної незалежної Держави повинна бути сильна централізована національна влада, щоб основні конституційні державницькі пріоритети – мова, прапор, герб, гімн, історія, герої України не були би в компетенції єнакіївських сільських і селищних рад. Ніяких загравань з мірними жителями Донбасу – посібниками путлєровського режиму. Спочатку хай відповідають за російські триколори, за ДНР, ЛНР, за тисячі загиблих наших воїнів, за російську окупацію, за війну! На коліна перед Україною! З Днем Незалежності!