Популізм проти здорового глузду

Літо продовжує владарювати на просторах України, хоч на календарі третя декада вересня. Дощі, такі необхідні для посівної поки що оминають значні території країни хоч Львів трошки підтопило. На південних теренах після дощового літа більше двох місяців з неба не впало ні краплини. Температурні рекорди, як карткові будинки падають один за одним. Але це нестало на перешкоді сільським працівникам, які за навіть не сприятливих умов, зібрали добрі врожаї зернових. Не підвели овочеві та бахчеві культури добре вродивши у дбайливих господарів. На ринках вдосталь різної продукції з осінніх ланів, хоч ціни подекуди й кусаються. На полях стартувала посівна і майбутній урожай тепер залежить лиш від рішень небесної канцелярії та вчасних добротних дощів.

На Донбасі триває перемир’я, хоч війна продовжує забирати життя мирних громадян та військовослужбовців. Вони гинуть під час хаотичних та провокаційних обстрілів, на мінах і розтяжках, якими терористи рясно всіяли територію активних військових дій. Росія, що активно підтримувала терористів на Донбасі, останнім часом переключила свою увагу на схід. Вона підтримує сірійського лідера Башара Асада, який контролює лиш 30% своєї території. Путін в Україні намагається зіграти на внутрішніх протиріччях та дестабілізації ситуації. В країні їх вистачає, та й на обов’язковість наші владні мужі не хворіють. Не послідовних кроків у лідерів, що давали обіцянки мільйонному Майдану, уже набралось через край. А терпець народу не безмежний і влада має реагувати. Але все буде, як завжди.

А Європі поки не до нас. Її накрила хвиля мігрантів, уже більше 500 тис. були виявлені на зовнішніх кордонах ЄС за перші вісім місяців року, а за весь минулий рік їх кількість була майже у двічі менша. Дуже складно йде порозуміння між країнами стосовно квот, а біженці хочуть отримати статус лиш у розвинених країнах, очікуючи на поліпшення власних умов існування. Репортажі про їх перебування на європейському континенті скоріш нагадують повідомлення з поля бою з численними жертвами та людськими трагедіями. Країни через які рухаються колони біженців вводять надзвичайний стан, закривають кордони, будують загорожі намагаючись убезпечитись від хаосу, що несе мігрантська хвиля на європейський континент. В Україні їх число з початку російської агресії досягло 1.5 млн чоловік. Проблеми біженців стануть однією із тем на Генеральній асамблеї ООН, що відкрилася в Нью-Йорку. Також буде обговорена ситуація на Донбасі та спроба позбавити Росію права вето у Радбезі, що ініціює Україна. Маємо реальну можливість бути обраними до Радбезу ООН від східноєвропейських держав.

Чим ближче до 25 жовтня, тим гарячіше розгоряються передвиборчі пристрасті в країні. Коаліція у Верховній Раді втратила радикального бійця та й у інших партнерів настрій чемоданний. Обіцяні реформи йдуть зі скрипом. Корупціонерів затримують, а потім відпускають під заставу, яку українець не може заробити за два життя. І поки що жоден затриманий не потрапив на лаву підсудних. Суспільство все більше втрачає віру у правосуддя та справедливість. Народ все більше розуміє: ворон ворону око не виклює. Корупційні діяння стають нормою життя і влада майже не впливає на них, а часто стає їх активним учасником. Спроби переділити мафіозний ринок цигарок у Мукачевому завершилася перестрілкою, скандалом і без будь-яких наслідків для учасників. Бурштинова справа, що триває не один місяць, поки що також не знайшла свого розв’язання. Правда, затримань стало більше. Гучним став арешт народного депутата Сергія Мосійчука у Верховній Раді за звинуваченням у політичній корупції. Скандали, що один за одним виникають у коаліції, все більше вказують на необхідність змін правил гри, а не облич у владі. Спроби їх запровадити наштовхуються на шалений опір та саботаж на різних рівнях владної вертикалі. Саакашвілі про відсутність будь яких змін в Одесі вже відверто говорить на всіх телеканалах, але справа майже не зрушується з мертвої точки. Один із виходів це-заміна політичної еліти, що утримується коштом олігархів, або паразитує на тілі України.

Блокада Криму татарами та українськими активістами за участі Народного Руху - це виклик не тільки російським окупантам та їх посіпакам, але й українським олігархам. Вони, незважаючи на анексію Криму та війну на Донбасі продовжували свій кривавий бізнес. Декілька сотень вантажівок на кордоні з Кримом заблоковані противниками російської окупації, показали, хто годує півострів та тих хто його незаконно віджав в України. Зона вільної торгівлі з півостровом Крим стала непоганою годівницею для тих хто має доступ до владного ресурсу. Кругова порука не давала змоги розірвати це зачароване коло, в якому крутяться мільярди доларів, а країна з того має лише головну біль. Заплановані вибори на жовтень до місцевих рад мають дати відповідь на питання: «Чи готове суспільство проводити зміни на місцевому рівні і привести до влади нових політиків, чи все залишиться, як і було?». Закон про місцеві вибори залишає мало шансів для таких змін. Гречка, дитячі майданчики, заасфальтовані та впорядковані двори, нові тролейбуси, як і раніше, залишаються основним аргументом у переконанні виборців. Бігборди з гаслами та обіцянками стали основним агітатором і чи поведуться на це виборці покаже час. Підняття проблем, на які зовсім не впливають місцеві ради - це перші ознаки початку виборчої кампанії. Обговорюються загальноукраїнські проблеми і мало переймається місцевими. Мир та злагода в країні не забезпечуються зусиллями ради одного міста. Проблеми міста, села, селища мають стати основними на виборчій кампанії, і це має бути фахова дискусія, а не популістські гасла. Народний Рух України на своїх позачергових зборах прийняв рішення брати участь у виборах до місцевих рад і висуне свої кандидатів.