Російське кривосуддя над Надією

28.03.2016 12:16

Весна продовжує встановлювати температурні рекорди. Порадувавши українців раннім теплом, вона збавила ритм, потрусивши подекуди снігом та злегка поморозивши. Тепла погода покликала хліборобів на поля, а громадян на дачі та городи. Вкрились дрібним листом кущі та яскраво зазеленіла трава, обласкана сонячним теплом.

На східному фронті без потеплінь. Тривають провокації сепаратистів та російських найманців на Донбасі. Воєнторг працює стабільно і боєприпаси для обстрілів українських тереторій доставляються вчасно з кремлівських складів. Переговори в Мінську зайшли в глухий кут і кращого рішення , як провести вибори під дулами автоматів на Донбасі, в Москві поки-що не бачать. Меркель та Оланд все менше вірять у перспективи Нормандської четвірки і маючи проблеми біженців та теракти, на будь-яких умовах готові здихатися, як їм здається, українського кофлікту.

Російська агресія в Україні-це загальносвітова проблема. Держава-агресор в порушення всіх угод, загарбала частину території України і сподівається, що це зійде їй з рук. І поки Росія не поверне окуповані території і не виплатить компенсації, лідери світових держав- гарантів суверенітету України не повинні послаблювати тиск на агресора. Війна зруйнувала не тільки тисячі будинків та промислових підприємств, а й долі мільйонів людей. Багато з них самі кликали війну у свій дім разом з «рускім міром». Постійні обстріли, сотні тисяч не розірваних боєприпасів, розбої та безправ’я - сумна реальність сьогодення, в якому живуть мешканці окупованих територій.

Росії все важче утримувати окуповані території. Крим з півострова перетворився в депресивний острів, дорогу до якого вона хоче виміняти на Савченко, судилище над якою завершилося в російському Донецьку. Очікуванано суд засудив Надію до 22 років позбавлення волі. Сподіватись на справедливий вирок годі було з перших днів незаконного затримання. Його й не може бути для українського патріота, який і так не винний. В Росії вже засудили десятки безневинних українців. Савченко із перших днів почала боротьбу з російським самодержавством і замовним вироком. Звинувачення - це набір брехні та інсинуацій і це на очах дипломатів та журналістів всього світу. Напередодні судового процесу, де зачитували вирок Надії Савченко, в Ростові на Дону розбився «Боїнг», що ускладнило приїзд журналістів та дипломатів і, як заявив один із її захисників, це могла бути спецоперація ФСБ Росії. Весь світ піднявся на захист Надії Савченко, все більше закликів лунають про її звільнення, але тоталітарна російська влада неначе оглохла, проте боротьба продовжуться.

В країні розгортається парламентська криза викликана незадовільною роботою уряду. Отримавши незадовільно урядовці зуміли домовитись із олігархами, що контролюють частину народних депутатів і Верховна Рада не відправила їх у відставку - забракло голосів. Криза зупинила фінансування від МВФ та міжнародних організацій до визначеності з урядом. Непублічні домовленості розтягнулися уже не на один тиждень і, чим частіше анонсують розв’язання даного питання, тим сумнівнішою виглядає розв’язка. На вибори йти поки що ніхто не готовий, бо в результаті можуть програти всі окрім опозиційного блоку з його «Рассея прийди». Результат мало змінить розклади в Раді. Нових лідерів окрім Сакаашвілі з його антикорупційним рухом, не видно. Перспектива перевиборів, скоріш за все, випаде на осінь, або весну наступного року. Інстинкт самозбереження в українців поки- що не працює, і мало хто дбає про країну, коли йдеться про власні інтереси. Війна на Сході країни, анексія Криму мало що змінили у стосунках «влада-громадянин». Ідеали Майдану Гідності так і залишаються нереалізованою мрією мільйонів, що почуваються ошуканими, але не розчарованими, як після Майдану 2004 року. Черговий шанс, даний нам історію ним і залишиться, бо сотні тисяч українців виборюють його на Донбасі, активісти борються з корупцією та допомагають армії і вірять у перемогу. Голову все вище піднімає 5-та колона Кремля, почастішали провокації всередині країни та за її межами. З потугами та ганьбою виконали зобов’язання по безвізовому режиму і отримали обіцянки на його реалізацію від керівників Євросоюзу. Зовсім скоро зможемо їздити в Європу без віз, правда, якщо буде за що. Уряд практично нічого не зробив для відродження виробництва стимулювання малого та середнього бізнесу, а «подачки» пенсіонерам при нинішніх цінах то-просто сльози.

Чим більше органів для боротьби з корупцію створюється, тим менше шансів її побороти. Країна перетворюється на полігон боротьби різних кланів за володіння ресурсами та грошовими потоками. В руїну перетворилися гірські масиви Карпат, де лиш пні нагадують про вікові дерева, що тут росли, і ніхто не хочк зупинити їх вирубку. В пустелю перетворюються лісові масиви Полісся де не одне десятиліття відбувається видубуток бурштину. Гучні доручення Президента правоохоронним структурам навести лад у його видобутку залишились голосом волаючого в пустелі. Мільярдні обороти бурштинової мафії дають можливість купляти всіх і вся, і тому немає закону про його розробку, а держава втрачає величезні кошти, такі необхідні для армії, соціальних виплат та зарплати. Така ситуація. що скрізь радянські лікарні без медикаментів і ремонту, але з палацом у головного лікаря і не тільки. Таку ситуацію ще 90-х змалював режисер театру і кіно, народний артист України, колишній депутат Верховної Ради, заступник голови Народного Руху, член Політради НРУ Лесь Танюк у своїй книзі «Хто з’їв моє м'ясо». Лесь Танюк це частина історії легендарного Народного Руху України. Він віддав йому значну частину свого життя, вклав у нього частину своєї душі. Він був довіреною особою В’ячеслава Чорновола на виборах Президента у 1991 році і залишився вірним соратником після розколу в 1998 році. Він неодноразово відвідував Миколаївщину як заступник голови НРУ, народний депутат та голова комітету з питань культури та духовності. Зустрічі з мешканцями краю, виступи на телебаченні та радіо завжди ставали подіями і надовго западали в душу своєю відвертістю та щирістю. Прекрасний трибун він завжди вмів донести слово до українців, які його розуміли. Він залишив по собі прекрасний доробок сотні написаних творів, що зібрані у десятках його книг. Його життя - це приклад служіння Україні справжнього патріота.