Великий український поет – Антоній Чехов

Дід Антонія Чехова по-батькові народився і жив в етнічно українському селі Вільхуватка Воронежської губернії, яка тоді належала Слобожанській Україні.

Бабуся по-батькові Єфросинія Омелянівна Шимко – в селі Зайцівка Харківської губернії. Одягалась в українську свитку й очіпок, була простодушною, вірила в нечисту силу, пішки ходила в Київ на поклоніння Лаврським святим місцям.

Бабуся по матері – в місті Таганрог, що до 1888 року належав Катеринославській губернії (сучасна Дніпропетровська область). Тобто, серед предків А.Чехова – три четвертих українців.

Після визволення від кріпосного права Чехови переїжджають в донецьку слободу Кріпку, що знаходилась за 10 верст від мальовничого українського міста Таганрог, як згодом написав в своїй автобіографії Антоній Чехов (саме так написано в його свідоцтві про народження). Те, що батьки Антонія Чехова однозначно ідентифікували себе як українців, видно з листа письменника від 15 лютого 1888 року, написаного напередодні поїздки сім’ї на відпочинок до міста Суми: «Мать и батько, как дети, мечтают о своей Хохляндии».

А в 1902 році, розмовляючи на Білій дачі з Горьким і Лазаревським, А.Чехов сказав: «Я – настоящий малоросс, и в детстве не говорил иначе, как по-малороссийски». Історичний факт, що А.Чехов вивчив російську мову лише після вступу до Московського університету!

Враховуючи, що Пушкін був практично африканцем, Лермонтов – французом де Лермонтом, а Гоголь, Достоєвський і Чехов – українці, то що ж залишається від великої російської літератури, мабуть, один Путін, та і той ху…ло.