Українське питання в світлі російської демократії

Нещодавно познайомилась з однією російською демократкою – біженкою з Росії. Вона брала участь у протестних акціях, тому вимушена була тікати від путінських репресій. Але вся моя прихильність та співчуття до її долі розбились об українське питання. Вона сама з Краснодару, то ж я зраділа: «Так може у тебе є вільнолюбиве українське коріння, бо Краснодар, Кубань – це ж українські території?». І тут ця демократка впевнено і досить недружньо, як справжня кацапська путіністка, заявляє: «Краснодар і Кубань нікагда нє билі украінскімі». Тобто, російська демократія закінчується там, де починається українське питання. Я не стала вже доводити, що навіть на Євробаченні знають, що були, що фактаж говорить – були! Адже територія Краснодарського краю була вже з 9-10 століття під владою київського княза Святослава територією Київської Русі, а Москви в той час ще взагалі ніде не було, на місці Москви було болото – гнила вода! Також Бєлгородська область, частина Брянської, Курської, Воронезької, Ростовської – це етнічно українські землі, які Росія просто загарбала в України. Люди там розмовляли українською, білували свої хати, підводили синім, обсаджували мальвами і чорнобривцями, були по-українськи чистюлями та акуратистами, а не ісконно кацапськими свинями. Мені можуть заперечити щодо російської демократії: а як же Новодворська, Нємцов, Макаревич? А вони що, росіяни? То може і Басілашвілі, Кікабідзе, Ахеджакова – теж росіяни? Кинулась сама вже шукати хоч якихось, якщо не демократів, так хоча би просто росіян, але той Чингиз або Земфіра, або Шакирян Мухаметьянов, записаний кацапською паспортисткою Олександром Матросовим. Той африканець, той француз де Лермонт, той вєлікій руській пісатєль Микола Гоголь з села Василівки Миргородського повіту на Полтавщині. Той взагалі Антоній Чехов, який навчився російській тільки, як вступив до Московського університету, той Корольов, який був Король, а додали суфікс –ов, і з українця Короля – вже великий російський авіаконструктор! Був Олександр Сірий з українського села Ковалівка Миколаївського району– плюс той же рятівний суфікс –ов – і ось вже не українець Сірий, а знаменитий російський співак Олександр Сєров. Був талановитий український хлопець з Снігурівки Олександр Сокур – плюс той же рятівний –ов – і ось вже не українець Сокур, а великий російський кінорежисер Олександр Сокуров. Був казак-характерник, кошовий війська Запорізького Максим Дуб – плюс той же суфікс –ов – і ось вже не українець Дуб, а майже росіянин Дубовой. О, цей рятівний суфікс –ов, який створив для росіян їх «велику» російську націю! Ну, тоді і їхній Путін, вибачте, не просто ху...ло, а господін Ху...лов!

А ті його гради, що везе через український кордон на парад в Донецьку, треба розбомбити без всяких попереджень! Тоді нас буде боятись і поважати і друг, і ворог, а не витиратимуть об нас ноги, знищити, і все! І повірте, ніякого загострення і справжньої війни з Росією тоді не буде, навпаки, коли ми таким чином, як слід, наваляємо кацапам, тоді війна насправді закінчиться! Бо конфлікт виграє той, у кого в руках шабля! Вони нас поливають з градів, не ховаючись, а ми свої гради повідводили і стоїмо там м’ясом і вмираємо кожен день, щоб, не дай Боже, Путіна не розізлити і не розстроїти Європу, щоб вона не зняла санкцій. Скільки ми вже Героїв поклали за ті санкції, чи вони того вартують?!

Армія і добровольці давно вже готові вигнати росіян з українського Донбасу і всіх ворогів з української землі! Чекають команди! Але, якщо команди не буде занадто довго, можна і без команди! Але тоді вже всіх!