Як захиститися від домашнього тирана

13.02.2017 14:01

Загальна декларація прав людини, проголошена в 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН, зазначає, що кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканість, ніхто не може бути підданий тортурам та жорсткому, нелюдському чи принижуючому його гідність поводженню. Здавалось би, після жахливих подій першої половини 20 століття світ змінився назавжди, став більш цивілізованим, а нетерпимість міжнародної спільноти до будь-яких проявів неналежного поводження з людиною назавжди відкинули у минуле такі ганебні явища, як тортури і взагалі насильство у будь-якій формі. Та проаналізувавши статистику, приходимо до невтішних висновків – кожного року більш ніж 1.6 млн. людей у всьому світі втрачають життя у зв’язку з насильством. Ще більше людей отримали ушкодження та страждають через фізичні, сексуальні, репродуктивні та розумові проблеми зі здоров’ям внаслідок цього. Серед іншого, значний відсоток проявів насильства припадає на, так зване, домашнє насильство. Воно складає вагому частину латентної (або прихованої) злочинності. Насильство в сім’ї, як антисоціальне і антигуманне явище, є проблемою і нашого суспільства – за останні кілька років в Україні втричі зросла кількість вбивств на ґрунті домашнього деспотизму. І незважаючи на нестачу даних щодо масштабів насильства в сім'ї в усіх його різноманітних формах, тієї інформації, що маємо достатньо для того, щоб привернути до цього явища увагу.

Існує широко розповсюджений міф, що насильство в родинах - це проблема тільки неблагополучних родин, і майже завжди сімейне насильство пов’язане з пияцтвом і бідністю. Та насправді це не зовсім так. Насильство властиве для всіх соціальних груп і не залежить від економічного становища родини в цілому, хоча вплив соціального походження сім’ї на форми та прояви насильства не відкидається. Переважно насильство, якому піддаються жінки і діти, здійснюється чоловіками. Міжнародні дослідження показали, що жінки частіше зазнають насильства з боку чоловіків, яких вони добре знають, зокрема, з боку родичів або партнерів. Відносно психологічного портрету такого чоловіка думки більшості психологів сходяться. Такий доморощений тиран – людина, яка жадає влади за будь-яку ціну і намагається подавити волю слабкіших та залежних від нього. Деспот майже не здатний конструктивно мислити,завжди буде відстоювати своє бачення, навіть якщо воно зовсім безглузде. Іноді замаскованого тирана не так легко розпізнати і в повній мірі він проявляє себе лише тоді, коли жертва стає безпомічною та об’єктивно залежною від нього. Деспот часто намагається встановити тотальний контроль, іноді вдається до ізолювання жертви. Він поділяє людей на сильних та слабких, зневажаючи останніх, в тому числі і самого себе. В цьому суть внутрішнього конфлікту тирана – слабкість і зневага до себе, потреба компенсувати це. Побудувати здорові відносини з такою людиною майже немає шансів. За таких обставин єдине, що можливо – це не стати жертвою тирана або припинити нею бути. Виправдання відносин з деспотом «збереженням сім’ї заради дітей» не містять під собою ніякої раціональної основи. Особливо за наявності фізичного насильства у будь-якій формі. Важливо розуміти, що обравши «сильне плече» з додатком із принижень і страждань, наносимо непоправної шкоди в першу чергу дітям. Адже вони ростуть глибоко травмованими і в майбутньому з великою вірогідністю змоделюють таку поведінку в своїй сім’ї, що не зробить їх щасливими та успішними. За твердженнями фахівців, будь-яке насильство скоєне відносно дітей або в їх присутності, має для них важкі наслідки і дуже часто заважає їм в подальшому вести повноцінне життя. Тому усвідомлення, що ви нічого не винні своєму чоловіку-тирану, а також вчинення дій для припинення насилля, має важливе значення в першу чергу для майбутнього дітей. Тут слід зазначити, що законодавство про попередження насильства в сім’ї наділяє нас досить широкими можливостями щодо звернення до органів та установ за допомогою і тягне за собою застосування визначених заходів по його запобіганню. На сьогодні прийнято низку нормативно-правових актів, які захищають від насильства в сім’ї, а також регламентують діяльність правоохоронних органів щодо попередження та припинення насильства в сім'ї. До них належать:

- Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р.;

- "Сімейний кодекс" від 10.01.2002 р., який визначає засади шлюбу, права та обов'язки подружжя, права та обов'язки батьків і дітей;

- Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису" від 15.05.2003 р.;

- Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї" від 25.09.2008 р.;

- Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23.01.2004 р. №38 "Про затвердження заходів щодо виконання Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї";

- Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" визначає правові основи запобігання насильству в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів, спрямованих на його виконання. Згідно Закону "Про попередження насильства в сім'ї" визначено перелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства в сім'ї. Такими установами визнані:

1) центральний орган виконавчої влади;

2) уповноважені підрозділи органів Національної поліції;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство
в сім'ї, та жертв такого насильства:

кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.)

Зважаючи на вищевказане, можна зробити певні висновки та сформувати певний порядок дій з тим, щоб захистити себе та свої права. Передусім не потрібно чекати дійсно тяжких наслідків. Ніхто, ніколи і ні за яких обставин не має стати жертвою домашнього насильства, бо насильство — це злочин. При реальній загрозі такого злочину необхідно завжди мати під рукою номери телефонів поліції та соціальних служб, а в разі потреби негайно телефонувати в поліцію та вимагати термінового втручання. Після прибуття правоохоронців слід детально описати всі події та переконатися, що відомості внесено до протоколу. Якщо завдано тілесних ушкоджень, потрібно обов’язково звернутися до медичного закладу з метою визначення їх ступеня тяжкості. Свого часу висновки з медичних закладів можуть бути вагомим доказом в суді. Після втручання правоохоронців або за інших обставин, коли кривдник відчує бажання припинити з ним відносини, він може стати ще більш непередбачуваним та агресивним. Тому, зважившись на такі дії потрібно бути готовим захищати свої права та права дітей. Має сенс завчасно порадитись з юристом та добре обміркувати при потребі можливі варіанти вирішення таких питань, як розподіл майна, стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей та ін. При реальній загрозі з боку кривдника необхідно врахувати, що працівники поліції не можуть супроводжувати, а отже й реально захищати постраждалого цілодобово. Але вони можуть: винести кривдникові офіційне попередженняпро неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, взяти на профілактичний облік,винести кривднику захиснийприпис і контролювати виконання вимог захисного припису. Приписом може бути заборонено:

- чинити конкретні акти насильства в сім'ї;

- отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства;

- розшукувати жертву насильства, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, не відомому кривдникові;

- відвідувати жертву насильства, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;

- вести телефонні переговори з жертвою.

Окремої уваги потребують випадки небажання правоохоронців реагувати на заяви про вчинення насильства в сім’ї, мотивуючи тим, що це цивільно-правові відносини і взагалі «ваша сімейна справа». Такі дії правоохоронців є незаконними і мають бути оскаржені у їх керівництва. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу» із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 437 від 13.07.2016: «Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства відповідним підрозділом органу Національної поліції». Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.В будь якому разі при подачі заяви про правопорушення/злочин, необхідно бути наполегливим і домогтися прийняття заяви. Після її прийняття необхідно простежити, чи проведена її реєстрація та отримати докази даної реєстрації. Взагалі дуже важливо щоб кожна дія була задокументована належним чином. Варто зазначити, що існуючі «телефони довіри» поліції є дієвим інструментом в разі неналежного виконання правоохоронцями своїх обов’язків. Номери таких телефонів зазвичай розміщені на стендах у відділах поліції, та іноді можна вдатись до хитрощів і запитати номер у чергового відділку, що спонукатиме правоохоронців краще виконувати свої обов’язки в даному випадку. Та загалом, враховуючи специфіку та складність даної категорії справ, а іноді й реальні загрози для заявника, значно краще буде завчасно звернутися до кваліфікованого юриста за допомогою. Тільки врахувавши всі особливості конкретної справи, можна прийти до розуміння, як правильно вчинити та яким шляхом рухатись щоб отримати потрібний результат. Не існує рецепту на усі випадки життя, ситуації можуть бути дуже різними, духовно-моральні сили та можливості у кожної людини також різні і дієва методика в одному випадку часто не дає результатів в іншому. Та в будь-якому разі найважливішим є розуміння, що боротися з насиллям і нехтуванням правами людини необхідно задля нормального та повноцінного життя сьогодні та заради майбутнього. Адже як відомо, «Порушення прав людини сьогодні — це причина завтрашніх конфліктів.»

Скористатися своїм правом на безкоштовного адвоката можна у Другому миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60.