Про 19 - ом батальйоні територіальної оборони

20.09.2014 19:20

Тут багато писали про самовільне повернення близько 80 - ти бійців 19 - го БТО із зони АТО. Про те, що ті, що повернулися не хочуть тат гарматним м'ясом, про труднощі, з якими ті зіткнулися, про те, що залишилися тільки ті, хто заляканий командуванням. І навіть ставили питання: Дезертири вони або герої?

Так вийшло, що серед бійців 19 - го є мої друзі і знайомі. Серед тих, хто залишився. Буквально годину тому вони мені дзвонили і просили передати те, що вони думають про усе це. Просили зробити це публічно. Що я, власне і роблю.

Вони, ті, що залишилися, зіткнулися і стикаються з тими ж труднощами, проблемами і небезпеками, що і ті, які поїхали. Але вони не побігли.

Ті, що залишилися, не залякані командуванням. Швидше навпаки.

Ті, що залишилися, виконують усі поставлені перед батальйоном завдання в повному об'ємі. За себе і за тих, хто поїхав.

Ті, що залишилися, вважають, що, ті, хто ухав, просто злякалися і втекли. Ще раз повторю–увесь батальйон був в однакових умовах. Але хто - те втік, а хто - те залишився і воює за себе і за інших.

Але ні в одній армії світу боягузтво і дезертирство не заохочуються, м'яко кажучи. Зрозуміло, що страшно, зрозуміло, що хочеться жити і не бути «гарматним м'ясом».А тим, що залишилися, виходить, хочеться? І як потім дивитися в очі своїм товаришам? І в очі родичам загиблого, дай Бог, єдиного?

От і все, що я можу доки сказати з приводу 19 - го батальйону територіальної оборони.