Знущання над законом і здоровим глуздом

Як вже неодноразово повідомлялося, справа була увечері 9 липня ще 2013 року, коли співробітники ДАІ після гонитви через півміста затримали автомобіль «Range Rover» , за кермом якого знаходився в алкогольному сп'янінні житель Миколаєва Олександр Кирьянов, що на той момент мав «кірочку» дружинника, видану виконкомом Миколаївської міської ради.

Після того, як ми почали проводити фото і відеозйомку події, до мене підійшов Кирьянов, став хапати руками об'єктив камери і заявляти наступне:

«Слухай, друг.Якщо я зараз протягну руку, ти відразу від'їжджаєш на БСМП, зрозумів? Я роблю раз клац–один поїхав, два клац–третій поїхав. Ще раз сфотографуєш, і я присягаюся, я підкрадуся, і ти, з**а, прикуриш…Ще раз знімеш цю за***у з об'єктиву, я тобі зламаю цю шухлядку на***. Я відповідаю за свої слова…Я вам повторюю, я не буду церемонитися, я вас, з**а, поламаю на***» , - кричав він, поки співробітники ДАІ намагалися відтягати від нас.

Уся справа могла звестися до статті «загрози» чи у найгіршому разі «хуліганство» , коли б не одно обставина: до того, як вимовити вищевикладене, Кирьянов ознайомився з моїм службовим посвідченням журналіста.Таким чином, увесь склад правопорушення, передбаченого статтею 171 Кримінального кодексу України ( «Перешкода законної професійної діяльності журналіста» ) на особу–знаючи про те, що перед ним стоїть журналіст, Кирьянов умисно намагався перешкодити йому в подальшому зборі інформації, тобто здійсненні ним службовій професійній діяльності.

Усе це було знято мною на відеозапис, диск з якою під час переходу матеріалів справи від одного слідчого до іншого дивним чином втрачався–нам доводилося кожного разу новому слідчому приносити новий диск.

Попередні двічі прокуратура по наших скаргах відміняла постанови про закриття кримінального виробництва і зобов'язувала слідчих продовжувати досудове слідство. Але ті–ні у яку.Кожен новий слідчий, отримуючи матеріали виробництва, робить парочку «арифметичних кроків» , мовляв, які - те дії він зробив у справі, і знову його закриває з нових явно абсурдних причин.

Так, у черговий раз 24 березня поточного року слідчий Центрального райвідділу міліції Миколаєва Олександр Герцун виніс постанову про закриття нашого виробництва. Це вже третій раз, коли справа намагаються «зам'яти».

Цього разу причини закриття ще абсурдніше, ніж «творчість» попередніх «сищиків» , якщо можна їх так назвати.

Виявляється, я, фотографуючи місце затримання співробітниками Державтоінспекції автомобіля за порушення ПДД, збирав конфіденційну інформацію! Ту саму, яку не можна збирати без згоди на те особи. Ну, Кирьянова, звичайно ж. Слідчий вважає, що знаходження Кирьянова на вулиці під час події, що має громадський інтерес–це його особисте життя.Правда, Гурцун жодним чином не став обгрунтовувати це у своїй постанові, обмежившись лише огульним твердженням, що «відповідно до статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» необхідно вважати, що інформація, отримана Лохматовым під час зйомки Кирьянова є конфіденційною». Власне, не завадило б уточнити, кому це необхідно так рахувати.

А ось медіа - юрист Інституту масової інформації Роман Головенко вважає, що доступ до події, в якій брав участь Кирьянов, мав будь-який той, що бажає, тому ця інформація ніяк не може бути конфіденційною.

«Оскільки зйомка відбувалася на вулиці посеред міста, та відповідна подія була доступна для сприйняття будь-кому там присутньому.Відповідно, доступ до події, а отже - і до інформації про нього, не міг бути обмежений Кирьяновым, тому така інформація не підпадає під визначення конфіденційною по статті 7 Закону «Про доступ до публічної інформації» , - відмічає Головенко.

Ну а далі слідчий Герцун посилається на частину 1 статті 307 Цивільного кодексу України, посилання на яку взагалі абсурдне, оскільки, згідно з цією статтею, увагазгода особина його фото або відеозйомкудопускається, якщо зйомка проводиться відкритона вулиці, на зборах, конференціях, мітингах і інших заходах публічного характеру. Іншими словами: вийшов на вулицю–значить, дав свою згоду на те, щоб бути ким - або знятим на фото і відео, не хочеш бути знятим–не виходь на вулицю або надівай на голову мішок.

Факт того, що Кирьянов не дав своєї згоди на фото і відеозйомку місця події в правових умовах, коли ніхто і не повинен був запитувати його на те згоди, слідчий Олександр Герцун вважає обставиною, реабілітовуючою усі його подальші дії. Грубо кажучи, по його логіці, якщо, приміром, журналіст фотографує мера Ніколаєва таким, що заходить на роботу у виконком, і якщо мер не дав на цієї згоди, то цілком закономірним в цій ситуації буде напад на журналіста, загрози фізичною розправою в його сторону, а може і побиття. І якщо у результаті після цієї змодельованої ситуації мерові буде «необхідно вважати» інформацію про те, як він заходить у будівлю мерії на роботу, конфіденційної, то ось такий ось слідчий Герцун вам в допомогу, бо підміняти законодавчі норми своїми висновками для нього, очевидно, раз плюнути.

Окремо додам, що в Миколаєві вже є практично подібна справа, коли у вересні 2013 року водій автомобіля «Hundai Sonata» Денис Бакланов, зіткнувшись з автомобілем «Honda Accord» , влаштував ряд колотнеч із співробітниками ДАІ, опергрупою Центрального райвідділу міліції і намагався відібрати планшет у журналіста Олега Деренюги, який фіксував те, що відбувається на відео. Так от у тому разі досудове слідство було завершене через чотири місяці, і справа була передано до суду, який призначив Бакланову покарання у вигляді сплати штрафу. Справа практично ідентична–тільки ось результати чому - то кардинально різні. І якщо у випадку із слідчим Бакланів і суду нічого не перешкодило притягнути його до відповідальності, то в нашому випадку їм явно що - те заважає це зробити. Про те, як в грудні минулого року матеріали справи взагалі загубилися де - те в прокуратурі, я взагалі промовчу...

Пам'ятається, як начальник слідчого відділу Центрального РОВД Гарастюк запевняв нас в тому, що він би вже хоч завтра відправив це кримінальне виробництво до суду. Мовляв, все там у справі явно і ясно. Але ось при цьому що - те з разу в раз заважає його підпорядкованим слідчим це зробити. Що ж це? Или хто? Те, що міліція наполегливо стоїть на стороні «мажору» для нас вже очевидно. Очевидно також і явне небажання довести цю справу до суду–саме у його компетенції вирішувати, хто правий, а хто винен, але ніяк не в повноваженнях слідчих, що підбирають явно не ті правові норми при ухваленні рішення.

Між собою ми вже жартуємо, що кожного разу, коли ми дізнаємося, що справу знову закрили, і кожного разу, коли ми веземо чергову скаргу в прокуратуру і суд, де - те яке - кому доводиться знову шукати нові «причини, що шарудять» для нового необхідного рішення слідчого. Іншого пояснення ми не знаходимо: ну не віримо ми, що уся справа тільки в поголовній некомпетентності слідчих Центрального райвідділу міліції Миколаєва. Як там говорять: один раз–випадковість, два–збіг, а три–закономірність. Я розумію, низька зарплата - але не так же нахабно...

Тим часом, начальникові Миколаївського обласного управління міліції Гончарову і прокуратурі Миколаївської області, яка, до речі, заслуховувала у себе це кримінальне виробництво, очевидно, просто плювати на знущання, що відбувається, над законодавством і здоровим глуздом у них під носом.