У витоків "врадиевского повстання" : вбивство, два суїциду і бездіяльність міліції

Кожен «новий» головний міліціонер Миколаєва, приступивши до виконання своїх обов'язків рано чи пізно, відповідаючи на питання місцевих кореспондентів, завіряє, що резонансні злочини минулих років розслідуються, ніхто їх не поховав, ніхто про них не забув…

Так говорив і «присвячений» на миколаївській землі в генерал - майори Юрій Седнев, так говорить і його приймач ось вже полковник Віталій Гончаров.

Але говорити–ця одно справа, інше–підтверджувати свої слова реальною роботою.

Одно вбивство, тортури в міліції і два суїциду

Одно з таких досі нерозкритих злочинів, які сколихнуло Миколаїв на початку 2011 року, стало вбивство 15 - літньої школярки Аліни Поркул.Адже час йде, і з кожним днем розслідування справи все ускладнюється і ускладнюється.

- Алю знайшли уранці в ставку. Лежала роздягнена, в одній майці. Головою в ополонці. Череп розбитий, зламаний ніс, щелепи, два удари були в скроню. Ми не знаємо, насилували її або ні, тому що акт розтину нам не показали…- розповідав батько дівчинки Ігор Поркул.

Рапортували в міліції про те, що на причетність до цього злочину перевірили близько 2 тисяч чоловік, мало не щодня результати розслідування цієї справи заслуховували у тодішнього керівника обласної міліції Михайла Слепанева, що теж дослужився до генерала. Напевно, в цих численних заяв міліції про виконану роботу бракувало тільки натяку на причетність інопланетян до того, що стався…Але пройшли більше чотирьох років, а вбивця досі на волі не визначений і підозрюваний.

Більше того, про те, що двоє з тих, кого «перевіряли на причетність» , у результаті наклали на себе руки, миколаївські правоохоронці взагалі не згадують.

Адже пам'ятаєте, як до цього місцеві жителі Врадиевки розповідали про тортури в міліції? Про те, як визнавальні свідчення про вбивство вибивали з усіх підряд?

Зокрема озвучувалися такі подробиці:

- Половину Врадиевки перебили. І били, і пістолети направляли. Били кулаками в голову. Їм там закон не писаний…

- Мій будинок знаходиться в ста метрах від ставу. Мені миколаївська міліція сказала, що я побіг, убив, і прибіг додому. Мене тримали 11 діб і «лупашили» , як собаку...

Говорили і про тих, хто не витримав тортур і наклав на себе руки. Місцеві жителі були упевнені в тому, що ці обидва суїциду–результат «роботи» міліції.

- У нас був один раніше судимий житель. Те на нього відразу вирішили повісити це вбивство. Теж били…А коли відпустили, він не витриманий, на кладовищі у нас просто повісився. Знайшли записку в кишені: «Я цього не робив, на себе не візьму» , - відмічала місцева мешканка Тетяна Волошновская.

- Мій брат потрапив в міліцію. Його били, щоб він признався. Але він не признавався, тому що він цього не робив. Він повісився в камері на умивальнику. Розтин показав, що це задушення. Але коли його привезли після розкриття, там так все було зашито величезними швами!. Він був сильно - сильно побитий, були руки в синяках, вуха синющие, особа подряпана…- розповіла сестра одного з тих, хто поплатився життям за небажання брати на себе чужу провину.

Ці справи закопали? Про них що, взагалі забули? І найголовніше:чому їх не згадують ті, хто прийшов ламати/міняти систему? Или усі ці заяви про прийдешні зміни усього лише нова порція локшини на вуха і що так переконався?

Бунт у Врадиевке і невиконані обіцянки «вартою порядку»

Агукалися справи про вбивство Поркул і смертях двох підозрюваних в нім після того, що спалахнув у Врадиевке бунт а з - за жорстокого побиття і згвалтування Ірини Крашковой, до якого були причетні співробітники міліції.

Пригадуєте, як мало не усе керівництво МВС після врадиевского повстання почало один за одним запевняти, що ними будуть зроблені відповідні висновки і міліційні ряди очистять від злочинців? Як буквально наступного дня після повстання у Врадиевку п риехали перший заступник Міністра внутрішніх справ України Віктор Дубовик і начальник Головного штабу МВС України, полковник міліції Володимир Березан, а в прокуратуру Миколаївської області - група співробітників центрального апарату Генпрокуратури на чолі з начальником Головного слідчого управління ГПУ Віктором Дичаковским? Виїжджав у Врадиевку і перший заступник прокурора Миколаївської області Олексій Денисюк.

Анонсувався масштабний розгляд по усіх злочинах міліціонерів у Врадиевке, і представники київського керівництва міністерства декілька днів приймали місцеве населення із заявами.

Тоді мешканка Врадиевки Валентина Пидгурская дізналася в одному з підполковників, які збирали ці заяви про злочини, вбивцю свого сина. За її словами, злочин стався кілька років тому. Тоді міліція затримала її сина у власному житлі, після чого він зник на декілька місяців. Пізніше співробітники міліції повідомили жінку, що її сина знайшли вже мертвим.

Ну і?... Відкриті справи у результаті закрили.

Якраз в той період батьки убитої Аліни Поркул виразили упевненість в тому, що їх дочка стала жертвою тих же злочинців, які згвалтували Ірину Крашкову.

Згадали і про двох що послідували після вбивства суицидах. Прокурор Миколаївської області на той період Андрій Курысь завірив, що матеріали у справах про ці смерті піднімуть і дорозслідують. Обіцяли нам і те, що справи Крашковой і Поркул об'єднають в одно виробництво.

Ну і?... Результату немає.

А що коли саме це покинуте розслідування вбивства школярки, що спричинило ще декілька смертей, було витоком врадиевского повстання, яке і сьогодні по усій Україні згадують, як подія, що демонструє істинне відношення населення до правоохоронних органів? Хто знає, може, був би знайдений вбивця, а міліціонери, що перевищують повноваження, понесли належне покарання, не було б такого сплеску обурення врадиевчан, або зовсім Ірина Крашкова не пережила б увесь цей жах…І хто з упевненістю скаже, чи не багате таке відношення міліції до справи Поркул новим повстанням…

Від зміни місць доданків сума не міняється…

Ви, звичайно, можете мені заперечити тим, що усе керівництво МВС і прокуратури, яке брало на себе відповідальність за розслідування цих справ, давно вже не при посадах, не біля керма. Частково з вами погоджуся, але тільки частково.Річ у тому, що деякі з тих, хто керував тоді, продовжують і сьогодні спокійнісінько управляти цілими підрозділами при новому, судячи з усього, байдужому до цієї ситуації, керівництві. Та і не кортить «новому» керівництву пасувати.

Погано, що у народу пам'ять коротка, забули. Забули, судячи з усього, і як сам Яценюк, нині прем'єр - міністр, разом зі своєю тоді ще опозиційною миколаївською свитою, спекулювали на темі Врадиевки «забиваючи голи» ось вже поваленій владі.

Узяти того ж генерал - майора Василя Паскала, нині він–заступник глави МВС, усе життя пропрацював в кримінальному розшуку і в період врадиевских подій керував Головним управлінням кримінального розшуку Департаменту кримінальної міліції МВС.

А нинішній заступник начальника міліції Миколаєва Валерій Коба взагалі в розпал цих подій очолив Врадиевский РОВД.

Ну і? При нім справи дорозслідували? Ага, тримаєте кишеню ширше. Справи підняли і назад поклали. Можливо, ніхто їх навіть і не чіпав. Или у нас є, кому це перевірити?

Виходить, що не Кобе, ні його безпосередньому керівництву в особі Віталієві Гончарову розслідування цього вбивства і двох «таємничих» смертей виявилося не по зубах? Про яку тоді ефективності роботи міліції в принципі ми говоримо? Про які зміни, що настали? Ах так, забула, ми адже все «стали вільніше дихати» , у чому упевнений наш губернатор.Але чи досить цього батькам убитої дівчини і родичам/близьким тих, кого, ймовірно, в стінах того ж РОВД довели до суїциду?

І таких «ефективних» керівників в кожній державній структурі, у тому числі на місцях в міліції залишається не один і не двоє, щоб їх злічити, не вистачить пальців рук! Нам говорять, що війна гальмує довгождані реформи, нас годують обіцянками, що ось - ось усі відчують на собі позитивні зміни в роботі правоохоронних структур, але віз і нині там. Це адже не одно така закопана/похована справа на увесь Миколаїв/Україну! Їх сотни/тысячи/десятки тисяч.

У мене іноді створюється враження, що усе це хвилює одних журналістів. Можновладці сидять у своїх кріслах і звисока поглядають на нас. А народ же все також заляканий, неначе до нового повстання наповнює чашу свого терпіння…Залишається тільки здогадуватися, коли вона будуть переповнена.