Ігор Завадський як дзеркало української судової системи

12.06.2016 21:51

Право на справедливий суд

Завтра, 13 червня, виконується 4 роки, 2 місяці і 21 день, як Ігор Завадський, чудовий музикант, віртуоз - акордеоніст, заслужений артист України, позбавлений волі у зв'язку із звинуваченням в розтлінні неповнолітніх. 10 липня 2014 року Подільський районний суд засудив його до 13 років позбавлення волі.

Оскільки в процесі бере участь адвокат Ганна Литвин, працююча в організації, якою я керую, Харківській правозахисній групі, я з усією відповідальністю можу стверджувати, що кримінальна справа повністю сфальсифікована. Не було не лише складу, але навіть і події злочину.

Завадський був затриманий 23 березня 2012 року на підставі заяви про злочин, підпис на якому, як з'ясувалося пізніше, був підроблений.Цього ж дня міліціонери пограбували його квартиру під час обшуку, а його самого жорстоко катували в Шевченківському райвідділі міліції, домагаючись визнавальних свідчень, але він не обмовив себе. Наслідки тортур–поступова втрата зору. Незаконне затримання і застосування тортур стало предметом заяви до Європейського суду з прав людини. Таємна відеозйомка в квартирі Завадського проводилася без санкції апеляційного суду[1] і узгодження з прокурором, що саме по собі є злочином. Її результат–нібито оперативне відео, показане на усю країну порушуючи закон, виключно з метою облити брудом музиканта. Її навіть не включили в матеріали кримінальної справи зважаючи на повну безперспективність використання як доказ. Адже на відео–не Завадський! На нім голий чоловік, набагато повніший, з абсолютно рівною спиною, тоді як у Ігоря сильно випинає лопатка на спині.А як доказ використовується інше відео, абсолютно чорне, без голосу, на якому взагалі нічого не видно. У експертизі цього відео і слідство, і суд першої інстанції відмовили. Судова - медична експертиза показала, що Завадський не скоював злочини, які йому інкримінувалися, і слідство незаконно призначило повторну експертизу, яка була проведена зі значними порушеннями закону і дала потрібні слідству дані, які були незаконно використані для вироку. Суд взагалі не дослідив допустимість доказів, проте, навіть коли визнавав, що докази отримані незаконним шляхом, використав їх у вироку як належні. Були і інші грубі порушення кримінально - процесуального закону–незаконна зміна перебування під слідством без узгодження з прокурором, залучення в якості зрозумілих співробітників міліції і багато інших.

Жоден т.з.потерпілий, призначений міліцією бути потерпілим, за весь час знайомства з Ігорем Завадським нічого не говорив старшим про його дивну поведінку. У матеріалах справи є докази, що потерпілих без повідомлення і згоди їх батьків доставляли в Шевченківський райвідділ міліції. На тих «потерпілих» , які знаходилися в Києві, міліція давила значно більше. Механізмом дії на дітей і їх батьків були загрози розголошування шокуючій інформації, яка була придумана окремими працівниками міліції, і притягнення батьків потерпілих до кримінальної відповідальності. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно батьків була винесена вже перед напрямом справи до суду. Батіг поєднували з пряником–обіцянкою дітям подарувати ноутбук.І проте двоє дітей категорично відмовилися обумовити Завадського, ще один після допиту в день затримання більше жодного разу не брав участь ні в слідчих діях, ні в судових засіданнях, а свідчення інших трьох потерпілих, в - перших, суперечили один одному, а в - других, на слідстві і в суді вони описували «злочини» зовсім по - різному. Їх свідчення ніяк не можна вважати доказами провини. В результаті виведення суду істотно суперечили матеріалам кримінальної справи.

З аудіозапису процесу в першій інстанції таємничим чином зникли усі свідчення, що свідчать про невинність Завадського. Було подано 266 зауважень про невідповідність протоколу судового засідання і аудіозаписи, і той же суддя Василь Бородий, який ухвалював вирок, задовольнив 232 з них, побічно підтверджуючи тим самим фабрикацію справи. Фальсифікації можна описувати ще довго.

Справа Завадського нагадує мені політичні процеси проти правозахисників в 60-80 - е роки минулого століття : таке ж повне ігнорування фактів і закону, такі ж фальсифікації, більше того, тоді проти дисидентів фабрикували такі ж кримінальні злочини сексуального характеру. І тому ця справа є тестом, лакмусовим папірцем для українського правосуддя–чи залишилося воно цілком радянським або ж змінилося і здатне бути справедливим.

Апеляційний суд почав розгляд 19 серпня 2015 року, а виніс ухвалу тільки 20 квітня 2016 року. Я сподівався, що, у гіршому разі, апеляційний суд відмінить вирок зважаючи на грубі процесуальні порушення і відправить справу на новий розгляд, а Завадського звільнить з - під варту, а у кращому разі прокуратура припинить підтримувати звинувачення зважаючи на його неспроможність.Але, на жаль, прокуратура, бажаючи усунути недоліки процесу в суді першої інстанції і залишити вирок в силі, клопотала про часткове судове слідство. Нічого з цього не вийшло: більшість свідків, викликаних до суду, навіть не забирали на пошті неодноразово послані листи з повістками. В результаті апеляційний суд таки відмінив вирок, але залишив Завадського під вартою, відмовивши в передачі його на поруки народній актрисі України Раїсі Недашковской, народному депутатові України Миколі Княжицкому і мені.

Завтра починається новий розгляд справи Подільським районним судом. Цього ж дня вирішуватиметься питання про запобіжний захід: чи залишиться Ігор Завадський під вартою в СІЗО, або ж буде застосовано поручительство. Поручителі ті ж. 30 травня генеральний прокурор Юрій Луценко сказав, що «не уявляє собі, щоб Завадський досі у такій справі знаходився в СІЗО».Подальше утримання Завадського під вартою означатиме все більше порушення статті 5 Європейській конвенції прав людини. Же сподіватимемося, що прокурори, що підтримують звинувачення, прислухаються до думки генерального прокурора, і Ігор Завадський завтра вийде, нарешті, на свободу.

Взагалі кажучи, важко зрозуміти, як підтримуватиметься звинувачення. Справа повністю розвалена, проводити судове слідство не представляється можливим: за чотири роки картина сильно змінилася. Ті, хто фальсифікували справу, вже не працюють, головний фальсифікатор, слідчий Морозов, отримав російське громадянство, прокурор узятий на місці злочину при отриманні хабаря…Свідки і потерпілі виросли і роз'їхалися. Навряд чи вони з'являться в Подільському суді, якщо їх не знайшов апеляційний суд.

Я абсолютно переконаний, що, якщо Подільський суд ухвалить звинувачувальний вирок, і він буде підтверджений в інших інстанціях, то в майбутньому його все одно доведеться відмінити, оскільки Європейський суд визнає порушення права на справедливий суд з - за фальсифікації доказів провини, і це буде ще один ляпас українському правосуддю. Чи так не краще припинити цю ганебну для нашої держави справу?

Автор Євгеній Захаров 12.06.2016 року

[1] Тільки так можна пояснити відсутність де б то не було яких - або слідів дозволу на проведення оперативної зйомки.

Коментарі в facebook.