Як генерал МВС миколаївського бізнесмена рейдерству учив

10.07.2008 09:22

У червні 2003г. я приступив до роботи менеджером на базі відпочинку "Вінниця", розташованою в Миколаївській області Березанского району(зона відпочинку Коблево). У листопаді 2004г., будучи на той момент вже директором бази, я очолив будівництво ще одного спального корпусу на території бази.

15 липня 2005г. будівництво корпусу було закінчене, і він був зданий в експлуатацію, але з незрозумілих мені причин його передали в оренду Гуцoлу Павлу Івановичу - він тоді обіймав посаду начальника УВС в Миколаївській області.До кінця сезону відпочинку, на скільки я знаю, ні орендної плати, ні оплати комунальних послуг, ніяких або інших оплат наша фірма від нього не побачила. Крім того, він не повернув нам корпус назад, а почав будівництво, без яких або дозволів і узгоджень, ще одного спального корпусу на території нашої бази відпочинку. Будівництво вела Миколаївська фірма ВАТ "Жилпромстрой №8". Я з повною упевненістю називаю це будівництво - НЕЗАКОННИМ, оскільки на той момент це була територія нашої бази і ніяких договорів, на проведення робіт, у вищезгаданої будівельної фірми не було! Так само як і не було ніяких дозволів і узгоджень з органами місцевої влади(архітектура, пожежники, екологія, охорона праці і так далі).

Так само з'явився представник, який курирував будівництво. Це був Гуцoл Леонід Іванович - рідний брат Гуцoла Павла Івановича.На території розташувалися велика кількість спец - техніка, крани веж і більше 100 чоловік будівельників. Крім того, він почав розпоряджатися нашою технікою(екскаватор, самоскид) і співробітниками нашої фірми, як власними. У разі, якщо його вказівки не виконувалися - ми піддавалися тиску з його боку: на посту ДАІ при виїзді із зони відпочинку без всяких причин, із словами: "Генерал наказав", зупиняли, вилучали документи і складали протоколи у усіх співробітників нашої фірми, незважаючи, їдуть вони на особистому автотранспорті або на автотранспорті підприємства. Нашу фірму він зобов'язав за смішну плату(з розрахунку 18 гривен на одну людину) організувати триразове харчування для його працівників.

Робітники, що ведуть будівельні роботи у г, - на генерала, вечірньої пори постійно знаходилися в нетверезому стані, порушували громадський порядок, псували майно, відповідальним за яке був я.На усі мої спроби припинити це неподобство, я отримував "зрозумілу відповідь": "Не лізь не у свою справу, хто ти тут такий, я тут хазяїн і все буде, як я скажу!!"! Відчувши повну безкарність у своїх діях, будівельники почали поводитися нахабно, зухвало, неодноразово ображали мене і мою дружину, яка була вагітна. У їх фразах я постійно чув слова: та хто він тут такий, що він нам зробить, нам все ні почому, ми ж на генерала працюємо!

Працівник нашої фірми, що обіймав посаду зам.директора по будівництву, Папенко Валерій Демидович, з невідомих мені причин, вступив в змову з генералом, і оформив на генерала ділянку землі, яка у момент купівлі бази відпочинку нашою фірмою, був закладений в проекті розвитку інфраструктури підприємства. Як з'ясувалося пізніше за г - н генерал, використовуючи свої погони, віддячив Папенко - син Папенко, то ж працівник міліції, отримав в г.Киеве квартиру.

Використовуючи свій вплив на органи місцевої влади, г - н генерал повністю паралізував роботу по розвитку інфраструктури нашої бази відпочинку. А сам в цей час, не дивлячись ні на які правила, вимоги, норми і закони, вже побудував три спальні корпуси. Мені, людині з економічною освітою і не малим досвідом роботи, абсолютно незрозуміло на які засоби держслужбовець, на свою бюджетну зарплату, може це зробити?!!

15 листопада 2005г. біля 19.30ч., а в цю пору року вже темний час доби, двоє раніше мені невідомих чоловіків, будучи в нетверезому стані, перелазили через обгороджування на територію бази відпочинку. Почувши шум і голоси, я вийшов на балкон, що будується у той час, зі свого номера(балкон був майданчиком без обгороджування на висоті близько 1,5 метра від землі) і поставив їм питання: хто вони такі і навіщо сюди залізли? У відповідь я почув нецензурну лайку, загрози і в мене була кинута пляшка пива.Виник конфлікт, в результаті, якого мене за ногу стягнули з балкона і спробували побити. Обороняючись, я був вимушений застосувати, що належить мені на законній підставі, газовий пістолет. На шум збіглися працівники бази. Хулігани заспокоїлися і покинули територію. Я вважав, що конфлікт вичерпаний.

Через два дні одного з нападаючих госпіталізували в лікарню з підозрою на струс головного мозку. Пройшли чотири дні і він втік з лікарні, не закінчивши курс лікування. При цьому він вийшов на роботу і був допущений до управління великовантажним автомобілем "МАЗ". А ще через п'ять днів його знайшли мертвим в автобусі, який розвозив працівників з будівництва додому.

Як з'ясувалося згодом, нападаючі виявилися будівельниками ВАТ "ЖИЛПРОМСТРОЙ №8". У складі своєї бригади вони займалися будівництвом нового житлового корпусу для генерала Гуцала на території зони відпочинку "Коблево".

Я упевнений, що з - за моїй неприклонной позиції повернути землю, незаконно "приватизовану" генералом Гуцoлом, і була "розіграна" бійка. А смерть хулігана і моє не бажання йти на поступки, завдяки "старанням" генерала, стала для мене роковою.

Генеральна прокуратура України 20.04.2006 р. порушила по цьому факту кримінальну справу, де я проходив головним обвинуваченим. Досудове слідство неодноразово призупинялося, оскільки у справі було пояснення, ще за життя написане самим "потерпілим", що факт бійки він підтверджує, але травму отримав з власної необережності, не під час бійки, а обставини, при яких була отримана травма, оголошувати відмовляється. Так само згідно проведеного судового - медичній експертизі було встановлено, що характер утворення травм за усіма ознаками відповідає падінню з невеликої висоти і удару об площину. Але генерал не угамовувався і продовжував шантажувати мене.Він використав свої численні і впливові зв'язки, "давив" на слідство в МВС і місцеву прокуратуру - справа двічі вирушала на допрасследование, двічі змінювалася кваліфікація у справі: з ч.1 ст. 121 на ст. 124 і назад. Моєї провини в смерті будівельника не було, що підтвердив вирок Березанского районного суду Миколаївської області : я перевищив необхідну самооборону, але ж в критичній ситуації, коли твоє життя під загрозою, не багато хто здатний зберігати холоднокровність...

Але генерала вирок місцевого суду не влаштовував - я залишався на волі і тому міг протидіяти його планам. А його "гра" коштувала свічок - ціна землі в курортній зоні декілька мільйонів доларів і щоб отримати її в користування необхідно тільки засадити "норовливе хлопченя" у в'язницю. Потому Гуцoл посприяв "появі" апеляції, а потім 17.01.08 р.добився "потрібного" йому вироку у Верховному Суді України - п'ять років позбавлення волі.

Але тут "сплив" факт, який слідство чому, - те свого часу "упустило". Через 2 дні після нещасливої бійки, "постраждалий від моїх рук" будівельник впав зі сходів другого поверху корпусу, що будується генералом! Саме тому він і потрапив в лікарню, саме ця обставина, і те, що він сам відмовився від необхідної меддопомоги і привело до його смерті, до якої так легко генерал "підвів" мене!

Факт виробничої травми був майстерно прихований, оскільки виробнича травма на незаконному будівництві - це серйозне правопорушення, і відповідальність за нього падає як на директора будівельної фірми, так і на самого замовника, тобто на г - на генерала, а коли я дізнався про це, генерал мені сказав: "Я все одно тебе посаджу і ти у в'язниці погниєш - живим звідти не вийдеш!.".З цієї причини я, побоюючись за своє життя, вимушений був залишити сім'ю, роботу і поїхати за межі України.

Я продовжую боротися і написав скаргу в Генпрокуратуру України. Моя справа за обставинами, що знову відкрилися, прийшла на дослідування в СУ УВС Миколаївської області. Я сподіваюся, що цього разу "генеральські погони" не зможуть вплинути на об'єктивне розслідування - справедливість восторжествує.

Откидач Ігор Васильович
в даний момент постійного
місця проживання не маю.

P.S. В даний момент Павло Гуцол обіймає посаду заступника начальника транспортної міліції України(прим. ред.).

Фотофакт