Хто кого дискримінує?

Як і п’ять років тому, коли вже обговорювалося це питання, переконаний (https://news.pn/ru/politics/9737), що право приватної власності так само потребує захисту, як і інші права і свободи. І власник підприємства має право самостійно вирішувати який визначити графік роботи свого закладу, у який колір пофарбувати стіни, кого брати на роботу, а кого не брати, кого обслуговувати, кого – ні. Тобто так само, як власник приватної оселі вирішує кого йому пускати до себе додому, так само і власник приватного клубу чи ресторану має право це визначати, встановлюючи те, що зараз називаються «фейс-контролем». Стосовно ж тих, кому це не до вподоби, - якщо не подобається, - не користуйся послугами цього закладу, а якщо ж хтось вважає, що його права порушені, - ніхто йому не заважає відстоювати їх у судовому порядку.

На пам'ять приходять слова британського класика Г.К.Честертона, який на початку ХХ ст. вказував, що «Якби існував у Лондоні такий фешенебельний готель, куди не впускали б жодної людини зростом нижче шести футів, вище суспільство стало б покірно влаштовувати там обіди, збираючи на них виключно велетнів. Якби існував дорогий ресторан, якого, за примхою свого господаря, було відкрито лише у вівторок увечері, кожен вівторок він ломився б від відвідувачів…»

У цьому плані зрозуміло чому такі питання піднімаються журналістами, - це їхній обов’язок шукати потенційно дискусійні чи скандальні питання або події; а також представниками політичних сил чи громадськості, - вони по-різному сприймають такі факти залежно від власної політичної спрямованості. Щодо ж активності миколаївських «правоохоронців», то варто зазначити, що на Миколаївщині чомусь не розслідуються ні антидержавницька діяльність колишніх представників місцевої влади, ні нардепів, які голосували за диктаторські закони 16 січня і публічно висловлювалися на їхню підтримку, ні чиновників-корупціонерів, більшість яких залишається на своїх посадах, внаслідок чого корупція не тільки не знизилася, а, як зазначають місцеві підприємці, навіть зросла.

Відволікання ж особового складу правоохоронних органів, в умовах, коли ведуться бойові дії, від їх прямих обов’язків на розслідування штучно надуманих проблем потім призводить і до росту корупції, і до того, що нема кому протидіяти реальним кримінальним злочинам, як це відбулося у Харкові та Одесі. І зацікавленість у черговому «роздмухуванні» цього питання скоріше обумовлена або бажанням відволікти громадськість від бездіяльності правоохоронних органів, або відвертим «замовленням», щоб певною мірою дискредитувати перед місцевими виборами власника закладу В.Горбачова, як колишнього народного депутата, який не належить ні до колишнього регіонального клану, що правив Миколаївщиною, ні до того, що намагається взяти під контроль область зараз.

При цьому нікого не цікавлять ні захист прав українських громадян – працівників закладу, яких утримували два десятки автоматників, коли «шукали меню із доказами ксенофобії», ні як це відіб’ється на діяльності підприємства, яке і робочі місця створює, і щорічно сплачує мільйони гривень податків. І чи не є це вже проявом дискримінації?

І оскільки багато миколаївців відверто стоять на боці працівників «Сотки», мабуть варто для підтримки закладу просто зайти і там повечеряти, чи просто випити кави. Благо, що нормальне оточення нам гарантується.