Слов'янська вікторія

Упускаючи гній і голосно згадуючи маму, залишки воїнства Гиркина розбігалися на всі боки. Над ними в передсвітанковій млі пливли бандерівські літальні фортеці, керовані київськими гімназистами, що говорять на мові Пушкіна і Лермонтова. Що біжать наздоганяв танковий батальйон «Шолом Алейхем». Мери Горловки і Артемівська терміново згадували українську мову.

Итак, що для нас, українців, означає звільнення Слов'янська і Краматорська? Те ж саме, що для хорват—успішна оборона Вуковара(25 серпня—18 листопада 1991 р.). Втрати сербських агресорів від декількох тисяч спочатку погано озброєних хорватських добровольців—1103 убитими, 2500 пораненими, 3 літаки, 110 одиниць бронетехніки.При цьому, хоча у результаті серби захопили повністю зруйнований Вуковар, але програли війну—Бєлград так міцно отримав по зухвалій імперській морді, що їх претензіям на Хорватію прийшов кінець. Зайняті сербськими частинами території, у тому числі і Вуковар, були мирно реинтегрированы до складу Хорватії в 1998 році, тоді ж почато масштабне відновлення міста.

У нас вийшло навіть краще, ніж у хорват—ми вигнали з українського міста величезну банду іноземних загарбників і місцевих карних злочинців, яку виявилося можливим створити за участю ряду державних злочинців і потуранні любителів нескінченних і безвідповідальних переговорів, яких з терористами вести не можна. Розвіяні два міфи—про військового генія кривавого клоуна - реконструктора Гиркина, і про масову підтримку бандитів в тому ж Слов'янську.Відповідно, зганьблена у черговий раз пропагандистська машина Кремля, що лякала російськомовних «етнічними чищеннями». В той же час спроби організації етнічних чищень з боку бандитів проти українців і кримських татар на тимчасово окупованих територіях є фактом.

Логічно, що тепер українська армія перейшла в наймасштабніше настання за увесь період підлою, тому що неоголошеною, інтервенції Росії. Повернула контроль над рядом ключових територій Донбасу, велика частина якого і без того ніколи не визнавала самозванців з «народних республік» , присланих з Росії—на зразок того ж «Стрєлкова» чи Бородая. Що далі?

В основному, згоден з думкою Юрія Бутусова і Дмитра Тымчука. З одного боку, потрібно зберегти узятий темп—тепер чергових миротварей, чи буде це Меркель або Медведчук, потрібно тикати в підсумок їх попередніх зусиль, що пахне смертю.З іншого боку, не можна розтягувати комунікації, необхідно закріпитися на звільнених територіях, тактика «бити напевно» себе виправдала.

Слід звернув увага на те, як став поводитися так званий МЗС колишнього РРФСР. Як різко зменшилося у цих риббентропов хамства! І як чудово спрацювала СБУ по відвертанню, виявленню і затриманню ключових агентів, покровителів, провокаторів ворога упродовж цих двох - трьох діб. По суті, з м'ясом вирваний кістяк агентури, роками любовно створюваної спецслужбами РФ в нашій країні.

Тому тепер Київ повинен вести переговори виключно з позиції сили. Адже усіх цих гиркиных і козициных українці—армія громадян України усіх національностей, як говорить наша Конституція—тепер щільно притиснули до межі. Не усіх переб'ють загородзагони Путіна. Багато, дуже багато хто прорветься в РФ.І стануть кошмаром блідого кремлівського упиря, на чиїх руках кров тисяч українців, росіян і дітей інших народів.

Максим Михайленко