Шоу корупційного абсурду

Корупція не просто впливає, вона визначає економічний розвиток України, зачіпаючи усі без виключення процеси і перекручувавши будь-кого, прекрасно працюючі у цивілізованому світі, стратегії розвитку.

Урейтингу Transparency Internationalпо індексу сприйняття корупції Україна займає 130 - е місце, між Нікарагуа і Камеруном. Сусідня Польща—30 - е. При цьому в Польщі з корупцією бореться один державний орган, а в Україні—вже десяток, при нульовому доки результаті. Перевіряючі і контролюючі органи в Україні давно трансформувалися в окремий і дуже прибутковий бізнес.

Усі ці показові затримання прокурорів і суддів, трилітрові банки з валютою і тисячі гривен, витягувані з робочих столів в кабінетах, померкнули післяобнародування деклараційз сотнями тисяч і мільйонами доларів, десятками квартир, замками, церквами і святими мощами. При цьому далеко не усі з тих, хто подавав декларації, мають реальне відношення до бізнесу, багато—чиновники з молодих нігтів. Тобто усе це вони "заробили" на держслужбу, попутно скаржачись на низькі зарплати при неймовірних навантаженнях.

Одним з важливих наслідків корупції є зниження ефективності економіки, наприклад з - за зростання вартості капіталу або зменшення його продуктивності. У разі України, де це явище придбало тотально - системний і всепроникний характер, це особливо актуально:адже який розсудливий інвестор, побачивши рівень "ефективності" використання засобів в країні, захоче вкладати гроші у збагачення власників будинків метражем в 600 квадратів, колекціонерів "ролексов" і бенефіціарів десятків офшорів? Члени українського Кабміну задекларували 7 млн дол. наличными, парламентарі—майже 12 млрд грн, більше 60% з яких—теж кеш. У червні, відкриваючи Центр підтримки інвесторів, прем'єр закликав вітчизняний бізнес, доля якого в інвестиціях і так досягає 70% (Госстат), вливати капітали в економіку. Може, закликати треба було своїх колишніх колег по парламенту і нинішніх—у Кабміні? Адже як вже неодноразово помітили спостерігачі, якби задекларовані кешем суми були покладені на депозити у банках, "заначки" чиновників почали б працювати на економіку. Але це усе—лірика, а дійсність прозаїчна і похмура:герої нинішнього трагифарса під назвою "Політико- - чиновницьке е - декларування" не несуть гроші у банки і не вкладають у бізнес. З одного боку, не довіряють системі, яку самі будують, а з іншою—не можуть фінансовому моніторингу пояснити походження цих грошей, адже ці вершки зняли з тіньових потоків. Причому зняли, не особливо утрудняючись, винаходивши або створюючи—усього лише одним розчерком власного пера. Про яку у такому разі економіку взагалі може йтися?

У скільки нашій країні обходиться корупція як явище, і скільки ми втрачаємо на "договорняках" і "схемах", нещодавно спробували підрахувати в Центрі економічної стратегії (ЦЭС).

За прикидками, за умови зниження рівня корупції в Україні до аналога Польщі продуктивність капіталу збільшилася б на 6,4%, а річний номінальний ВВП завдяки цьому виріс би майже на 21 млрд дол., тобто на чверть.

Як відомо, в Польщі саме прямі іноземні інвестиції стали основним джерелом зростання. За даними Всесвітнього банку, минулого року прямі іноземні інвестиції в Україну збільшилися до
3 млрд дол. (з 0,8 млрд в 2014 р.). Для порівняння, в 2015 - м прямі іноземні інвестиції в Польщу склали 6,3 млрд дол. За розрахунками ЦЭС, якби рівень корупції в Україні знаходився на польському рівні, тооб'єм прямих іноземних інвестицій в Україну збільшився б на 74%, тобто, оперуючи даними 2015 р., виріс би на 2,2 млрд дол. Корумповані країни притягають менше приватних інвестицій з - за високих ризиків і високої вартості капіталу. Ось чому в структурі іноземного фінансування корумпованих країн замість прямих іноземних інвестицій переважають міжнародні кредити, на які ми так сподіваємося.

За даними Госстата, в 2015 - м підприємствами за рахунок усіх джерел фінансування освоєні 251,2 млрд грн капітальних інвестицій, що в порівнянних цінах на 1,7% менше об'єму капітальних інвестицій в 2014 - м. Причому головним джерелом інвестицій залишаються власні засоби компаній. Доля притягнених кредитів—7,3%, а засобів іноземних інвесторів—3,1%.

Але є і ще одна особливість корумпованих країн—доля державних інвестицій в економіці. Нескладно здогадатися, щочим коррумпированее країна, тим більше в її економіці державних грошей. З одного боку, приватні капітали не заходять, тому що не зацікавлені в тих формах співпраці, які їм пропонують. З іншою—чиновники самі активно впроваджують державні інвестпроекти, які дають їм безмежні можливості для "освоєння" наших з вами грошей.

Ми вже писали про цікаве дослідження Всесвітнього банку, який, проаналізувавши українські інвестпроекти, дійшов висновку, щоу переважній більшості випадків ініціатори створюють проекти, із самого початку орієнтуючись на джерела фінансування, аргументуючи не важливість самого почину, а необхідність його фінансування за рахунок державних джерел. Грубо кажучи, їм неважливо, що будувати, неважливо, як будувати, важливо отримати на це гроші.

Природно, якість таких проектів залишає бажати кращого. Навіть зараз, при мінімальному об'ємі державних інвестицій, за численними прикладами їх розкрадання далеко ходити не потрібно. Понад 20% усіх інвестиційних проектів ініційовані приватними компаніями, і схеми їх шиті білими нитками.У гіршому разі держава фінансує проекти з держбюджету, в кращому—компанія самостійно отримує комерційну позику (у тому числі у власному банку), а уряд забезпечує його державними гарантіями. Раптом що, заплатять платники податків. При цьому самі проекти далеко не завжди орієнтовані на громадський інтерес. Експерти Всесвітнього банку, проаналізувавши їх, виявили і вирощування грибів, і будівництво мережі магазинів, і розведення риби, і модернізацію нафтопереробки за державний рахунок або під держгарантії.

Звичайно, будь-який з цих проектів є комерційним і навіть у разі успішної реалізації буде вигідний не стільки суспільству, скільки власникам цих бізнесів. А його просування без протекції людей у високих кабінетах не було б можливим.При цьому експерти відмічають, що до цього дняуряд вважає проект успішним, якщо усі його фінансові умови були виконані, і оцінює проекти також тільки з цієї точки зору. Процедури, яка припускала б оцінку ефективності власне проекту, його необхідності, немає.

Система налагоджена, міняти її не поспішають, відмахуючись від рад докучливих іноземних експертів. Тобто при поступовому відновленні економіки можна чекати не лише зростання публічних інвестицій, але і збільшення корупційної складової і неефективності цих інвестицій. Враховуючи, що, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, для реконструкції і розвитку інфраструктури Україні необхідно мінімум
8 млрд дол. щорічно, поле неоране.

І ми підбираємося до ще одного наслідку корупції—недорозвиненості державних інститутів.Корумпована влада зацікавлена саме в тих схемах і механізмах, які приносять їй реальний прибуток, міняти їх добровільно вона не буде.

Давайте подивимося на вражаючі результати "великою", енергетичною і агро -, приватизація. За два роки держава не змогла розлучитися ні з одним великим об'єктом, дбайливо зберігаючи корупційні схеми зацікавлених.

Та і сам процес підготовки до передачі держактивів в приватні руки передбачає, як правило, доведення підприємств до гнітючого стану, щоб об'єкти були куплені за мінімальною вартістю тими, хто і зараз їх по факту контролює.

Правильна ідея з відкриттям ринку землі ризикує перетворитися на таку ж аферу. Адже ринок не готують, а механізми його роботи не створюють, сподіваючись на те, що у результаті "наближені" і "зацікавлені" зможуть оволодіти національним надбанням за безцінь.

Індустріальні парки, успішні у багатьох країнах, покликані збільшити приплив інвестицій у високотехнологічні галузі, в українській інтерпретації стануть черговим внутрішнім офшором, надавши безпрецедентні податкові пільги тим, хто і без них не бідує.

Корупція визначає якщо не все, то кожне друге рішення української влади. Ось відповідь на питання, чому будь-які запропоновані західними експертами ліки в українських реаліях перетворюються на отруту.

Що цікаво, за показником якості регулювання Всесвітнього банку Україна в 2014 - м мала ранг в 28,85 балу з 100, а Польща—81,73. Це говорить про те, що за якістю інститутів Україна входить до групи країн, вяких корупція грає швидше роль "мастила", а не "піску" в економічних механізмах. Прямо як у відомій усім приказці "не подмажешь—не поїдеш". Але це—уявний позитив.Для того, щоб економіка стала продуктивнішою, необхідно поліпшити якість інститутів. І самекорупціязаважає цьому, оскільки"замінює" чесні механізми, не даючи їм розвиватися, стримуючи як стійкий економічний розвиток, так і прихід в економіку тих гравців, хто не згоден працювати в "схемах" і "домовлятися". Більше того, самічиновники, замість того, щоб шукати вирішення суспільних питань, зайняті пошуком додаткових можливостей збагатитися.

За рік в рейтингу Doing Business ми піднялися лише на одну позицію, хоча уряд нам пророкував попадання мало не в топ - 50. Українські показники виросли по індикаторах "створення підприємств", "захист міноритарних інвесторів", "забезпечення виконання контрактів" і "підключення до системи енергопостачання".Правда, по останньому індикатору ми були на 140 - м місці, і наш вихід на 130 - е—умовне досягнення, адже процедура все одно зажадає від підприємства 280 днів і обійдеться удвічі дорожче, ніж в країнах Європи і Центральної Азії. В той же час ми просіли по ряду інших показників, а саме—"отримання дозволу на будівництво", "реєстрація власності", "отримання кредитів", "оподаткування", "міжнародна торгівля". Тобто хватка "системи" не слабшає, міняються лише точки тиску.

Наприклад, нескінченні реформи в системі оподаткування привели до того, що якщо в країнах ОЭСР (Організація економічного співробітництва і розвитку, в яку входять більшість держав ЄС) підприємства витрачають на податкове адміністрування в середньому 163 години в рік, то в Україні—понад 355. Загальна податкова ставка при цьому для країн ОЭСР в середньому складає 40% від комерційного прибутку, а для України—майже 52%.

Корупція не дає понизити податковий тиск, скільки ні знижуй ЄСВ і як ні трансформуй податкову систему. Адже корупціонери, що наживаються на державі, множать проломи в його бюджеті, заповнювати які доводиться доброчесним платникам податків. За розрахунками ЦЭС, в Україні 62% підприємств ухиляються від сплати податків і майже половина—дає хабарі. На підставі цих даних дослідники припускають, що тільки в роздрібній торгівлі об'єм хабарів в Україні складає не менше 8 млрд грн в рік. В результаті ми приходимо до колосальної тінізації економіки, близько 45–50%. У тій же Польщі, наприклад, за різними оцінками, до 20% тіньового сектора.

Спотворена корупцією податкова система і нераціональна витрата держзасобів на неадекватні потреби призводять до перекосів в держвитратах.Корупція шкодить добробуту громадян—соціальні функції держави не виконуються, росте рівень бідності, посилюється нерівність доходів і зменшується рівень довіри в суспільстві. Ці чинники, у свою чергу, теж впливають на економічний розвиток. Якби рівень корупції в Україні досяг рівня Польщі, то рівень довіри в Україні виріс би на 11 п.п., а значення коефіцієнта Джини, що визначає соціальну нерівність, в Україні зменшилося б на 6,8 пункту, що означало б значно більше рівномірний розподіл доходів.

Зниження рівня корупції по індексу ВБ на 10% відповідає прискоренню зростання реального ВВП на душу населення в 7,86%. За останніми наявними даними (2014), індекс корупції для України складав 14,9 (з 100), а для Польщі—70,67.Тобтозниження рівня корупції в Україні до польського показника прискорило б темпи зростання реального ВВП на душу населення в Україні в 1,5 разу.На підставі цих результатів експерти ЦЭС припускають, що за останні десять років (2006–2015) економіка України могла б зробити товарів і послуг на 2824 дол. на душу населення більше.

Надолужити прогаяне вже не вийде. Але зробити відповідні висновки, як економічні, так і електоральні—життєво необхідно. Інакше е - декларування трансформується у банальну легалізацію доходів, отриманих незаконним шляхом. Правда, нульове декларування припускає, що декларант все - таки сплачує до бюджету, наприклад, 5 - процентний податок зі своїх "заводів і пароплавів", походження яких він не може пояснити.Інакше це виявиться простороздачею індульгенцій васалам нинішнього глави держави і черговою профанацією дійсно дуже важливої і фундаментальної реформи, яких за усю сучасну українську історію—раз, два і обчелся. Який сценарій заготовлено організаторами "шоу"—ще належить подивитися, так що непогано б запастися чи то піп - корном, чи а то заспокійливими краплями…

А ще ні в одній країні світу нульове декларування не застосовувалося до чиновників. Втім, останні так не вважають, мабуть, припускаючи, що внесені в декларації тонни кеша допоможуть їм виправдати дорогі покупки в майбутньому.Или праві циніки, що припускають, що величезні готівкові суми в деклараціях цього року говорять про масштаби очікуваного доходу декларантов?

На сьогодні рівень корупції багато в чому визначає економічну модель України (якщо до існуючої освіти взагалі підходить цей термін) і її майбутнє. Галас навколо чиновницьких декларацій дуже скоро уляжеться, пролетарський гнів зміниться байдужістю, на перші смуги вийдуть інші теми, а чи знизиться рівень корумпованості в держапараті? Чи ослабіє вплив "схем" на економіку? Зовсім не обов'язково. Враховуючи громадський резонанс, певні наслідки для декларантов будуть. Але вони цілком можуть перетворитися на "полювання на відьом" і натиск "неугодних", а не в масову явку з повинною і несплаченими податками. Звичайно, що бажають потрапити на тепле містечко держслужбовця зменшиться. А ось що мітять в народні депутати декларування може і не збентежити.Багаторічний досвід показує, що до парламенту від скликання до скликання потрапляють одіозні персонажі, інформація про капітали і майні яких і до декларування була доступна, але це не заважало їх гарантованому доступу до "годівниці".

Принципова відмінність нової системи декларування від старої—це можливість динамічного контролю змін майнового стану і моніторингу відповідності образу життю задекларованим даним. Але чи буде бажання цей моніторинг проводити і застосовувати його до усіх без виключення? Якщо ні, то подання декларацій просто перетвориться на чергове шоу, привід пообурюватися на кухнях і в Facebook, випустити пару, не більше. А корупція продовжить визначати наше сьогодення і майбутнє.

Юлія Самаева Дзеркало Тижня