За що воює Україна

05.11.2014 14:00

1. Перемир'я було потрібне. Українська армія була не в змозі протистояти агресії. Не було б перемир'я, російські танки вже були б під Одесою. Насправді, все досить просто. Можеш перемагати - перемагай. Не можеш - проси світу. Не важливо на яких умовах. Україна перемагати тоді не могла.

Усвідомлення того, що російська армія цілком собі боєздатна і досить сильна - також важливий момент для адекватного усвідомлення ситуації.

2. Надання особливого статусу - фільчина грамота. Він взагалі нічого не означає. Можна надати особливий статус, можна не надавати особливого статусу, можна до останнього настоювати на формулюванні "Донбас це Україна" - факт залишається одним: Київ ці території не контролює. Контролюють їх окремі озброєні угрупування польових командирів. Така даність.І якщо для того, щоб зупинити просування танкових колон супротивника, треба на папірці написати формулювання "особливий статус" - та без проблем.

3. Підтвердження того, що цей статус - фільчина грамота, відбувається на наших очах. Як надали, так і позбавили. По факту ситуація ніяк не міняється.

4. Як скористалася перемир'ям Росія - вже всім зрозуміло. Тут часу даремно не втрачали. Гумконвои і армійські колони йдуть вже не таячись.

5. Як скористалася перемир'ям Україна…. Це вже не так очевидно. Київ заявляє про ешелоновану оборону і готовність як до оптимістичних, так і до песимістичних сценаріїв. Я не володію інформацією зсередини, але з боку ніяких по - сьогоденню глибоких робіт для якісної зміни ситуації помітно не було.Окрім проведення виборів і формування політичних партій і блоків є завдання, на мій погляд, не менше, а може навіть і важливіша - збереження країни як такої.

6. З приводу виборів нічого не можу сказати по персоналіях, але можу сказати що і Карловка, і Илловайск, і Саур - Могила, і Изварино і маса інших випадків - це як мінімум некомпетентність. Якщо не провокації. Ведення своїх людей на смерть. У тисяча п'ятдесятий раз - такими малими силами такі операції не проводяться. Що вже і визнано комісією Рады.

7. Оскільки переміщень до корінної зміни ситуації особливо не помітно, є шанси чекати повторення трагедій.

8. Головне завдання України зараз - оборона. Не політика, не економіка, не збір урожаю - оборона. Поки в країні цього розуміння, здається, все ще немає.

9.Нинішній стан - концентрація російських і сепаратистських військ, очевидна їх підготовка як мінімум до не зниження градуса конфронтації і очікування супротивною стороною наступу на Маріуполь, Слов'янськ, Дебальцево і ін. - багато в чому спровокована самою Україною. Гопники не розуміють людської мови. Гопники не розуміють яких - те там папірців і домовленостей. Гопники розуміють тільки силу. І якщо вони бачать перед собою слабкого - вони нападають. Вони не нападають, тільки якщо бачать сильного. Україна показувала свою слабкість, як тільки могла. Замість того, щоб використати перемир'я для цілодобового нарощування сил, Україна витрачала час на внутрішньополітичні справи. А в спортзал так і не пішла. У результаті супротивник приходить до висновку, що може напасти без катастрофічних для себе наслідків.

10. Ніякого Придністров'я на Донбасі не буде. Ні Придністров'я, ні Абхазії, ні Косово.Тому що ці утворення мають хоч які - те мінімальні ознаки державності. На Донбасі їх немає. Там сформується не квазідержава типу Придністров'я, там сформується Чечня зразка 98 - го роки. Безвладдя, озброєні окремі угрупування, що воюють між собою, бандитизм, викрадення людей, заручники, тортури, вбивства, вичавлення власності, теракти, напади на суміжну територію, озброєні вилазки, обстріл, підривання блокпостів, викрадення, полоненики і так далі.

11. Зрозуміло, що довго терпіти цю ситуацію Україна не зможе. Ця ситуація вимагає рішення. І, на жаль, рішення тут може бути тільки військовим.

12. Усі розмови про територіальну цілісність, український Донбас і неподільність меж - такий самий "крымнаш", тільки з іншого боку.Усі мають право на референдуми, усі мають право на незалежність, усі мають право на утворення власних республік, кантин, федеральних земель, держав і штатів. Межі мінялися сотні разів, а у сучасному світі вони взагалі вже перестають мати значення. Я повністю підтримую усі референдуми, федералізації і так далі. Якщо вони йдуть мирним і вільним шляхом, звичайно - Шотландія в приклад. Депресивний глибоко дотаційний регіон з ментальністю застряглого в середині минулого століття радянського громадянина хоче відокремитися і не тягнути країну назад? Господи, та за заради бога. Удачі. Проблема не в цьому. Проблема в тому, що ніякого референдуму на Донбасе не було. Україна має справу не з сепаратизмом. І воююет не за збереження території. Україна має справу з терористичною освітою, ініційованою і повністю підтримуваною сусідньою державою - агресором. І воює вже не за Донбас.А за існування своєї власної державності. Тому що у межах даних прототерорристических утворень агресор, очевидно, зупинятися не має наміру. Ну і знову ж таки див. пункт 10.

13. Зараз агресор сильний. Україна не може говорити про те, як звільнити окуповані території. Поки вона може говорити тільки про те, як не втратити нові. Доки може йтися тільки про оборону. Але час, здається уперше в новітній історії агресора, цього разу працює проти нього. Санкції діють. Падіння ціни на нафту діє. Внутрішні, випущені їм на волю, відцентрові сили, починають розкручувати свій крутень. Зовнішні теж. І через яке - той час агресорові буде вже не до Донецького аеропорту і Дебальцево. Основне завдання України до цього моменту - не допустити нових катастроф.

14. Висновок з цього дуже простий.Достатньою мірою масштабна мобілізація і переведення частини країни на військові рейки - неминучі. До тих пір, поки у України не буде мобілізованої, підготовленої, добре озброєної армії хоч би в якості сил стримування - говорити особливо не про що. Як зробити так, щоб економіка витримала цю мілітаризацію, де узяти ресурси, як домовлятися із Заходом, який особливим бажанням допомагати теж не горить, і інше і інше - так, це питання, які вимагають рішення. Проте, іншого варіанту немає. Чим довше розтягувати в годину по чайній ложці, тим більше трагедій і смертей це усе приноситиме. Сильна армія несе менші втрати - давно відома аксіома. При сильній армії Иловайск не був би можливий. Більше того - сильна армія і приносить менше втрат і руйнувань театру бойових дій і смертей мирним громадянам.

15. Чим швидше країна це усвідомить і почне реалізовувати, тим менше будуть наслідки.

Це якщо дуже - дуже коротко, дуже - дуже тезовий двома словами.

Автор - Аркадій Бабченко. З оригіналом можна ознайомитися тут.