Час розставить все по місцях - порочна система обов'язково ляже

На мою думку, цей момент часу краще всього підходить для того, щоб підвести підсумки мого майже річного, (без одного місяця), прибуття на "державній службі", на посаді командира роти батальйону міліції особливого призначення "Миколи" ("Святий Миколай").

Причини звільнення - "не влаштування умовами праці та заробітною платнею".

Ну, не кривитиму душею, з приводу оплати цього я спробував дотриматися деяку форму написання цього документу для того, щоб якомога менше часу знадобилося на його "задоволення" керівництвом. А ось, що стосується першої причини, так от тут я хотів би зупинитися детальніше і заразом поділитися своїми думками про цей "захід".

Я доброволець, закінчив Львівський Військовий Університет - кафедра розвідки.Подав документи разом з ще декількома однодумцями на прийом в підрозділ в квітні 2014 року, на самому початку подій на Сході нашої країни.

З моїми друзями: "Омега", Андрій, "Божевільний Макс", Виталик, ми були одними з перших, хто прийшли будувати з нуля нове і, однозначно, боєздатний підрозділ. Наша мотивація - допомога людям і служба Батьківщині, бажання зупинити внутрішню і зовнішню агресію, а також бажання змінити систему, яка, на жаль, досі існує, діє і процвітає в найжахливішій з форм, незважаючи на гучні заяви деяких політиків і керівників силових відомств.

Скажу відразу, як би в цьому не було соромно признаватися - не вийшло. Хоча дуже багато людей, особливо на Сході, де бачили результати нашої роботи, дякували і продовжують дякувати нам. Агресія усередині країни може бути і стихла крихта, а ось ззовні посилилася в рази.Що стосується порочної системи, то усі спроби її поміняти, взагалі, поки терплять повне фіаско!

Ще раз обмовлюся - мої друзі і я, а також наш командир батальйону, який сьогодні став керівником цілого гарнізону, стояли у витоків цього підрозділу. Коли сильні люди об'єднуються в ім'я благої мети - вони можу зрушити гори, але по факту, мій рапорт ви бачите, рапорту ще декількох офіцерів батальйону в процесі обробки у офіцерів служби кадрового забезпечення УМВС України в Миколаївській області.

Так що ж не так?

Якщо говорити про малий, то ця повна відсутність "учбового процесу" - імітація, не більше того! Усі ті знання, уміння і навички, які потрібні для успішного виконання бойового завдання, в цьому підрозділі замінені грубим сурогатом, який мало того що застарів морально і технічно, так ще і ті, хто нібито пишуть учбові плани, займаються банальним "скачуванням" з учбових планів підрозділів які у відомстві МВС займалися оперативний реагуванням. Поміняв дати, порядок проведення зайняття, додав трохи від себе і вуаля!

На жаль, з - за особливо "смышленных" персонажів з прогнилої системи, у яких на розумі турбота тільки про свої кишені, доводилося споживати прострочені, або, щоб стало зрозуміліше, не "апдейт" - продукти, вживаючи які, ви ризикуєте стати завсідником, як говорив класик, туалЭта, типу "сортир".

У нашому випадку держава переплачувала за "якісне" харчування бійців спецпідрозділу ціну значно вище чим могло б. А по паперах все в ажюре.

Що з того, що і я, і інший командир роти, Андрій, рапорт якого зараз "в обробці", командир взводу моєї роти, наш командир групи снайперів, "Божевільний Макс", та що там говорити, навіть заст. комбата "Омега", ми усі, спочатку говорили про це в слух, потім спробували донести на папері, врешті-решт просто кричав про те балаган, який відбувається в підрозділ!

Через підлогу року служби, комбат пішов на підвищення, ну думаємо, все, почнемо працювати саме так як того вимагає час, ситуація і місце... Але не тут те було. Усі наші почини обростали бюрократичною мішурою, гальмувалися розпорядженнями, підписаними ще напевно Берией і Ежовым, по деяких з яких досі (!) "працює" наша міліція.На додаток, все гальмувалося некомпетентністю і небажанням нового керівництва батальйону а також самодурством керівництва главку області.

Некомпетентність нового керівництва батальйону зашкалює до захмарних висот, на жаль, керівництво МВС області нас не почуло.

Відсутність харизми, довіри колективу і вищестоящого керівництва, що так необхідно при роботі з чоловічим колективом, який має справу зі зброєю, панічна боязнь відповідальності за прийняте рішення, а так само бажання догодити командуванню за всяку ціну по моєму, говорять про багато що. Вдумайтеся, і це у командира бойового, "опорного" підрозділу УМВС цілої області, яке на додаток до всього ще і вирушає на бойові завдання в зону проведення АТО!

Видимо є деякий прихований зміст в черзі роздачі посад і звань новому керівництву батальйону... Це питання залишу відкритим.

Має бути організація служби, а не прислуговування кому - те.

Поза зоною проведення АТО і в зоні проведення АТО, виконання функціональних обов'язків і там і тут, організація побуту, живлення усе це залишати бажати кращого. Благо, не так давно, один з офіцерів батальйону вирішив розповісти усю "правду" про підрозділ і багато що з того, що, можливо, усвідомлено ховалося, було винесене на суд громадськості, а також дійшло і до керівництва Міністерства. "Правда" в лапках - тому як подавалася в узагальненому варіанті, без персоналій, тим самим кидаючи тінь на увесь підрозділ. Упевнений, цей момент, буде виправлений і Батьківщина дізнається імена своїх "героїв"!

Зважена кадрова політика усередині підрозділу - відсутній зовсім! Рулюють суцільні родинні зв'язки. Швидше за все, впливає і що - те ще, але фактів у мене немає, тому коливати повітря тим про що не маю підтвердження, не має права.

Усе вищевикладене - факт. Це може підтвердити і папір, і ті хто до цього дня несуть службу у батальйоні.

Для мене, велика частина часу, який я провів в цьому підрозділі, - це позитив. Друзі, бойові, перевірені, придбані знання, радість спілкування, служіння Батьківщині і людям і багато що інше. Ось чим мені запам'ятається майже рік в "Святому Миколаї".

З негативу зробив висновки і йду далі, час покаже наскільки вони правильні.

Можу лише додати, що такий алгоритм організації роботи підрозділу і несення служби цим підрозділом - помилковий і незабаром це побачать усі. Результат не змусить себе довго чекати.

Сподіватися на здоровий глузд, на розуміння, на бажання змін, на захід або ще на хрін знає кого, не коштує. Починати потрібно завжди з себе.

Спасибі все тим, хто був зі мною увесь цей рік! Дякую Вам від чистого серця!

Честь маю!

Слава Україні!