Чому не треба боятися Трампу

01.08.2016 18:13

Сьогоднішню істерію, викликану виборчою кампанією в США, треба розглядати як частину шоу, яке американці люблять влаштовувати і для себе, і для всього світу.

Давайте згадаємо, боротьбу Обами і епатажного Маккейна або ж кампанію 2000 року, коли ні у кого не було сумнівів, що президентом США стане Альберт Гор.

Сьогодні ще дуже рано з точністю говорити про того, хто стане новим хазяїном Білого Дому. Але навіть у разі обрання президентом Дональда Трампа не слід панікувати або зневірятися. Особливо українцям, яким, чому - те нав'язують думка, що уся подальша доля України залежатиме від Трампу, Клінтон, США і Європи, а не від здатності і волі української влади працювати на результат.

Говорячи про Трамп, треба розуміти, що він далеко не дурень. Дурень би не зміг провернути стільки схем і заробити сотні мільйонів доларів. Треба враховувати, що зробив він це в США–державі, де фіскальні органи дуже сильні і уміють боротися як з проявами корупції, так і з тими, хто ухиляється від сплати податків. Тому не варто вірити тим, хто говорить, що Трамп дурень або недоумкуватий. Його ексцентричність є невід'ємною частиною того іміджу, який і зробив з нього Дональда Трампа–мільярдера і кандидата в президенти. І це треба враховувати, щоб усвідомити, що у разі обрання Трампу новим президентом США він зуміє відсунути на задній план цю саму ексцентричність там, де потрібні будуть холодний розум і зважені рішення.

Якщо ж говорити про позицію Трампу стосовно Росії, тут бачиться більше гра з «білим американцем» , ніж геополітична позиція кандидата в президенти.Усередині США існує безліч проблем, які так і не вдалося вирішити Бараку Обамі. Тому американці відчувають втому від заокеанських авантюр свого уряду. Природно, вони голосуватимуть за того кандидата, який дасть швидкі і кардинальні рішення проблем внутрішньої політики, пропонуючи сконцентруватися на житті усередині країни, а не за її межами. Втома «білого американця» від вічних воєн в країнах третього світу, його страх перед лицем тероризму, потоками емігрантів, що живуть на посібник або ж промишляють не зовсім законним бізнесом–усе це робить Дональда Трампа популярним. Він не боїться озвучувати те, що мільйони американських громадян думають щодня. І цим він виграє у місіс Клінтон, яка була в усіх військових конфліктах США, починаючи з 1994 року на Гаїті.

У разі обрання Дональда Трампа президентом США, ми повинні розуміти, що це не означає зняття санкцій з Росії або ж офіційного визнання Америкою анексії Криму. Цього не станеться, оскільки такий крок президента означатиме нівеляцію усієї колишньої ідеології і життєвої філософії американської держави. Трамп може говорити про Путіна як про сильного лідера, але влада і бізнес Америки не дозволить йому формувати з Росією союзи, а також розгортати геополітичний корабель в зворотному від вже прийнятого напряму.

І, на мій погляд, найголовніше це те, що не Конгрес, ні Сенат, ні ЦРУ і ФБР, ні могутні американські клани не дозволять Трампу робити з Америки посміховисько для всього світу. Не для того вона будувалася, щоб на початку ХХI століття її президент ходив під ручку з цинічним росіянином диктатором.Політика демократів буде дотримана і республіканцями, які, до речі, теж не в захваті від свого кандидата.

А якщо ж говорити серйозно, враховуючи любов і потребу американців в шоу і видовищах, то все закінчиться перемогою Хіларі Клінтона. Адже це Америка - єдина супердержава, де після чорношкірого президента на політичний Олімп обов'язково повинна зійти жінка. Американська мрія повинна збуватися. І саме американці допоможуть їй стати бувальщиною.

Сергій Постоловский, письменник, політичний аналітик, кандидат політичних наук "Новий час"