Операція "вибір Ы"

–прекрасна мудрість, використання якої у житті іноді дуже і дуже складно. І все тому, що всякий кому не лінь так і намагається розповідати про те що буде, якщоне виконати, не послухатися,не прислухатися,вибратинеправильноі ще багато, багато інших «не…».

У основі усіх таких «не…» лежить бажання змусити турбуватися, хвилюватися і переживати саме про те, що може статися в прийдешньому. По суті, усе це спрямовано на підпорядкування за допомогою боязні за своє майбутнє. Ще свіжі в пам'яті багато текстів передвиборної агітації, і знайти в них підтвердження сказаному дуже і дуже просто. Так робиться вже не один раз, тому що технологія нагнітання страху збоїв не дає.І вона часто є основною під час виборів у владу

А що ж таке вибори? У загальному випадку, це процес, що складається загітації,голосуванняіпідрахунку, у якому головними дійовими особами виступають «Влада» , «Бізнес» і «Громада». Подивимося на кожну з цих частин неупереджено.

Агітація–етап у виборах найважливіший. Його основні завдання в тому, щоб «Громада» (у черговий раз) усвідомила свою безпорадність за відсутності «Влада» і безсилля без «Бізнесу». Саме у цей період одні багато розповідають, обіцяють і примушують заглядати у благополучне майбутнє, яке вони збираються будувати своїми зусиллями і можливостями. А без них воно, це саме майбутнє, обов'язково буде похмурим і частенько забарвлене в чорний колір.Так претенденти виборних посад малюють прийдешнє і залякують більшість всякими «не…».

«Громада» усе це слухає, вірить–не вірить, дивиться і під таким натиском кандидатів у владу починає співпереживати, обговорювати і перейматися важливістю і невідворотністю непогідного майбутнього у разі неслухняності. Обробка суспільства за допомогою обіцянок і страшилок триває декілька місяців, коштує чималих грошей, але є необхідною для подальших дій.

Голосування–ключова частина виборного процесу. Її призначає і організовує «Влада». «Бізнес» і «Громада» беруть участь в ній як голосуючі, спостерігаючі і контролюючі процедури отримання, заповнення і опускання бюлетенів у виборчі урни. У місцях, підготовлених для волевиявлення «Громадою» своєї думки обізнаних, стурбованих, стомлених прагнучих і усіх інших чекають, зустрічають, спостерігають і проводжають очі досвідчені, уважні і цілеспрямовані. Відбувається ця дія в день особливий з години уранішнього до години вечірнього. Результат цього етапу–урни із заповненими виборчими бюлетенями, в яких виражена воля «Громади» відносно кожного з претендентів виборної посади.

Підрахунок голосів–етап головний. Потому його підготовку, організацію і виконання «Влада» не довіряє нікому. Основні дії цієї частини виборного процесу нині відбуваються за закритими дверима, що охороняються, крім того, сімома замками. Участь в нім беруть тільки особи уповноважені структурами владними, опозиційними, політичними і громадськими. Усіх інших без тяганини за двері виставляють, і терпляче чекати підсумків рахунку голосів примушують.

Такий процес тепер називається демократичним з огляду на те, що нібито вже ніяка сила вже не може спотворити результати виборів.Можливо це і так, проте чому - те «Громада» нерідко із цього приводу сильно сумнівається і намагається оспорити результати загалом - те нескладних обчислень. Правда вдається їй це лише зрідка, а найчастіше організаторам виборів своя точка зору виявляється все ж ближчою до істини.

Враховуючи, демократія це «пані» з дуже великим родоводом розумно поглянути на етапи виборного процесу, зафіксовані в історичних хроніках.У одному з найбільш древніх джерел–книзі «Життя дванадцяти цезарів» (автор Гай Светоний Транквилл) написано: «Жителі Риму і його околиць періодично збиралися на народні зібрання(на Марсовому полі перед міською стіною) : тут народ повинен був вибирати голосуванням усіх посадовців, аж до консулів. Голосування велося «по трибам» : народ був розписаний на 35 округів, триб, і кожна триба подавала окремий голос. «Найбільш поширеним час виборів злочином був підкуп виборців. Викриті в таких непристойних діях, як правило, вимушені були знімати свої кандидатури з голосування до того, як воно здійснювалося». У епоху республіки народне зібрання було реальною політичною силою». «Управлялася римська держава державним апаратом, зосередженням якого був сенат(рада «старійшин» –близько 600 чоловік), який поповнювався переважно сенаторськими синами».

Книзі Г.С. Транквилла більше двох тисяч років. Проте багато що в ній справедливо і нині, незважаючи на роки, відстані і нібито інші громадські облаштування. Мабуть сказане в ній відбиває суть і роль людського чинника під час виборів на владні посади. Владні батьки, як і раніше, прагнуть забезпечити місце дітям і родичам у виборній владі–благо сили і можливості це дозволяють. І роки, століття і навіть тисячоліття над такими бажаннями не владні.

Як не парадоксально, але демократія виборного процесу в розумінні людей що жили дві тисячі років тому мала характеристики, які нині або відсунуті на задній план або втрачені. Так підрахунок голосів учасників народного зібрання на користь того або іншого кандидата у владу був прямим і відкритим. І його результати оголошувалися до закриття народного зібрання. Незважаючи на те, що тоді підсумовування голосів виконувалося примітивними засобами, помилки, як правило, виключалися, принаймні, історичні хроніки про них умовчують.

Нині усі без виключення законодавці чималу долю своїх зусиль присвячували і присвячують вдосконаленню виборного процесу. Тепер, як і раніше пишуться нові закони, нові правила, нові процедурні порядки. Але при цьому одно незмінне або злегка прикрашене–процедура підрахунку голосів, а у виборах цей етап головний. Саме у підсумкових протоколах голосування з'являються прізвища тих, кому надлежит «Влада» виконувати. І, незважаючи на всілякі перепони і перешкоди завжди знаходиться немало людей тих, що бажають внести в них свої корективи.

При сучасному стані обчислювальної техніки людський чинник з підрахунку голосів у виборчих бюлетенях можна виключити. Але ні «Влада» , ні «Бізнес» і тим більше ні «Громада» на цьому не наполягають. І все тому, що людським чинником за будь-яких обставин можна як - те управляти. А з результатами автоматизованого рахунку не посперечаєшся, і тому на ніяк них не вплинеш і не урезониш. Але ж справа те торкається «Влада» , мисливців на яку мало ніколи не буває. Так, що бути здоровим і далі людському чиннику, незважаючи на потуги і «Влада» і опозиції, що рветься в «Влада».

Саме це і продемонстрували вибори, що тільки що відшуміли. Не одного разу сперечалися і судилися між собою претенденти виборної влади з «Влада» і з «Бізнесу». Але ніхто з них не ратував і ратує за виключення людського чинника в час підрахунку голосів. Залишити цей процес без нагляду нікому ох як не хочеться. Так дивишся, на посаду не виберуть, і владою покористуватися не вдасться.

Так, що тільки минула операція «Вибір Ы» , незважаючи на нові закон, правила і порядок істотного іміджу країні навряд чи додала.

Знову заговорили про необхідність удосконалювати виборче законодавство–нескінченний процес, якщо що бажають і мають можливості його порушити натовп прагнучих, у тому числі і на Миколаєві.

В.А. Нікітін

10 листопада 2012 року.

P.S. Практично одночасно з виборами в Україні Сполучені Штати Америки вибирали Президента, а Китай Голови Китайської Народної Республіки. Враховуючи синхронність цих подій цікаво порівняти їх початок, розвиток і завершення.

Початок–це період передвиборної агітації, основою якої виступають результати попередньої роботи і плани на майбутнє.

• З того, що в США на новий термін обраний «старий» Президент слідує, що американці, в цілому, підтримали його зовнішню і внутрішню політику.
• У Китаї результати роботи Голову КНР вражають не лише жителів країни, а і світ в цілому. Плани на майбутнє такі масштабні, як і десять років тому.
• У Україні, виходячи з матеріалів передвиборної агітації, основні результати мали формат стабільності, з якої нібито повинно вирости добробут.

Розвиток–ця участь жителів країни «нагодованих» агітацією, у виборах кандидатів у владу.

Народи США, Китаї і Україні активно брали участь виборах нових законодавчою і виконавчою гілок влади.

Завершення–це оголошення підсумків народного волевиявлення. Грунтується на визначенні числа голосів виборців на підтримку того або іншого кандидата у владу.

• У США з населенням більш ніж 300 млн.людина ім'я нового Президента стало відоме через всього декілька годин.
• У Китайській Народній Республіці з населенням більш ніж 1300 млн. чоловік ім'я нового Генерального секретаря Комуністичної партії Китаю–Голови країни обчислюється декілька днями–часом роботи партійного з'їзду.
• А в Україні з населенням трохи більше 45 млн. чоловік підсумки виборів у Верховну Раду невідомі через тижні. Вибори у владу сплатив «гаманець» країни, їх результати «зависли» , відповідальних за невизначені підсумки вдень з вогнем не знайти оскільки «Іван киває на Петра, Петро киває на Якова, а Яків киває на всякого».

Знати Україна уміє дуже погано рахувати виборчі бюлетені–папірці з думкою виборців на підтримку того або іншого кандидата у владу.

Завершенняяк головний етап виборного процесу показав, що визначитися з думкою «Громади» у малій країні багато складніше, ніж у великих. Парадокс, чи не так? А може не парадокс, а що - те інше!

Неспроможність країни у справі позбавлення від внутрішніх проблем–вибори у владу одна з них–явно не додає їй кваліфікації в рішенні зовнішніх завдань, тому що світ добре знає: «віз попереду коня не ставлять».

Без істотного поліпшення якості управління внутрішніми проблемами наростити потік тих, що бажають інвестувати–давати гроші у борг–при високому ризику неповернення позичених засобів завдання неймовірно складне. Високі ризики, в практиці фінансового менеджменту покриваються великими прибутками, що вилучаються з кишень споживачів. В цьому випадку на світлофорі по «дорозі» до добробуту горить червоне світло.

В.А. Нікітін

10 листопада 2012 року.