Слово нардепа - правда, брехня або натяк? чи Чому не варто жартувати там, де це не до місця

Ексцентричний миколаївський з недавніх пір народний депутат - комуніст Микола Дзарданов, до жовтня що минулого року піднімав настрій і задаючий тон на сесіях в обласній раді так, що його навіть не хотіли відпускати в Раду, продовжує тримати марку і в парламенті. Періодично з'являючись в інформаційному полі, він веселить і шокує своїми необдумано - епатажними заявами не лише журналістів і електорат, а і своє партійне керівництво.

Проте, як свідчить народна мудрість, слово—не горобець, вилетить—не упіймаєш. Адже не даремно ж радять хоч іноді спочатку думати, а потім давати волю своїй мові і фантазії.Проте, як показує практика, в українському політикумі найчастіше буває навпаки.

Одна з подібних ситуацій, в якій «на початку було слово» , у результаті вилилася в судовий позов і, я думаю, ще немало цікавого доведеться побачити і почути під час розглядів під, так би мовити, гострозорим оком Феміди. :)

Итак, народний депутат від КПУ Микола Дзарданов подав на видання «Злочинності.НІ» до суду позовна заява про захист честі, гідності, ділової репутації(до кінця так і не зрозуміло, правда, чиїй честі: своїй, або дружини, або обох разом узятих) і відшкодування морального збитку. Я дізналася про позов з публікації в одному з місцевих інтернет - ресурсів, самого документу доки не бачила, що, погодитеся, досить дивно. Проте, якщо текст позовної заяви депутата відповідає опублікованому у одному з миколаївських видань, то процес обіцяє бути цікавим.

Так, приводом для позову послужив матеріал, в якому наводяться цитати народного депутата, висловлені на відкритті його громадської приймальні у кінці березня. Тоді нардеп був украй красномовний - розповідав і про свою неприязнь до правлячої партії, про те, з яким задоволенням він би показав «свій гарячий кавказький темперамент» і побився б з «свободовцами» у ВР, прикупивши для цього червону сорочку, і так далі. І як типовий чоловік, в жилах якого тече кавказька кров, він не зміг обійти стороною парламентських жінок. Тут - те і з'ясувалося, що його часто-густо оточують прекрасні дами, які в прагненні вплинути на прийняття їм рішення в комітеті з євроінтеграції, готові навіть «віддатися» йому. Поділився миколаївський комуніст і своєю симпатією до колеги за фракцією, мільйонером Оксаною Калетник, чесно признавшись–розведися він з дружиною, не зволікаючи б одружився на багатій і красивій комуністці.

Як відзначається в передбачуваному тексті позовної заяви, усі вищезгадані «одкровення» були висловлені нардепом в украй довірчій атмосфері спілкування з журналістами, які просто не зрозуміли «жарти».

Більше того, зараз комуніст прийнявся просто відхрещуватися від своїх слів.

- Звичайно, я не говорив, на 90% не говорив того, що вони написали. Я говорив добре, а чому воно відгукнулося по Україні погано, з цим потрібно розібратися. Тому я подаю до суду, тому що про все, що я говорив, я говорив в хорошому сенсі, а не в поганому. Ось в цьому, в інтонації... Ви ж інтонацію не записуєте у свої повідомлення, - пояснив він вже після подання позову.

Хоча, по факту, вже самим своїм позовом комуніст визнав, що «жартував» , але журналісти не так передали відповідну інтонацію. Ось і виходить, сам пожартував—сам образився.

- Я з вами жартую, а ви видаєте за правду. Я вас люблю, а ви мене не любите. Я вас поважаю, а ви мене підставляєте під танк. Ви знаєте, що дуже важко під танками знаходиться, - заявив нардеп, коментуючи свій позов до суду.

«Я з вами жартую, а ви видаєте за правду». У мене складається враження, що саме по за принципом цієї фрази багато в чому вибудовуються взаємовідносини українських політиків з одного боку, а журналістів і народу—з іншою. Відмічу, що співробітники засобів масової інформації у більшій частині, йдучи на офіційний захід, націлені на отримання суспільно корисної інформації, яку надалі повинні донести до читача для формування реальної картини. І почуття гумору у спікера саме по собі—чудова якість, але в помірних дозах і в правильний час в правильному місці.

В даному випадку усі фрази Миколи Дзарданова були сказані не за келихом вина під час фуршета на честь Дня Жовтневої революції, а в ході спілкування з журналістами у форматі прес - конференції. Можливо, нардеп - комуніст хотів поділитися своїми «жартами» з виборцями, показавши, який він весела і відкрита людина. У такому разі йому краще вибирати для цього інший формат спілкування з народом і жартувати на зустрічах з електоратом, а зі ЗМІ обговорювати питання серйозніші, приміром, низькі пенсії, недостатній рівень медичного обслуговування і так далі. Хіба мало в країні проблем, які треба вирішити, в чому миколаївський нардеп - комуніст міг би взяти безпосередню участь.

Ну, журналісти як журналісти, а ось дружина Дзарданова, очевидно, вже точно не оцінила його почуття гумору.І вже повірте, я думаю, будь-яка б жінка на її місці була б не дуже рада прочитати, що її чоловік із задоволенням одружився б на іншій, яка на додаток ще і багата. Але ж ніхто не ображав дружину миколаївського комуніста - «розумницю, красуню, трудівницю, людину, що сповідує сімейні цінності» , яка, безперечно, такий і являється. Так що тут, думаю, пора нагадати Миколі Сергійовичу фразу, що «нічого вже на інших нарікати...».

Та і адже далеко не кожен жарт буває вдалим, особливо у тому випадку, якщо вона не до місця. Варто тільки згадати, як одного разу президент Янукович на прес - конференції, відповідаючи на дуже неприємне для себе питання, сказав журналістові Мустафі Найєму : «Вам я не заздрю. Додумайте самі». І додумав же багато хто. Але ж напевно глава держави всього - навсего хотів пожартувати.Хоча, як мовиться, в кожному жарті—лише доля жарту, а решта якраз - таки люди додумують самі...