Потерпіти два місяці

Четвертий місяць Україна воює. Що залишаються в тилі усіма силами намагаються допомогти армії, переживають і хворіють за наших військових. Але, як з'ясовується, не все.

В неділю, 13 липня, один з жителів Миколаєва вивісив у вікні російський прапор. Що викликало зрозуміле обурення у городян. Що і як було можна прочитати тут - https://news.pn/ru/public/108751.

Я думав: Що спонукало «героя» на такий ризикований крок, висував різні версії. А потім зрозумів–людина просто не стрималася, не витерпіла. Йому б потерпіти місяці два.

Так, саме така думка витає серед певної частини миколаївських і не лише миколаївських обивателів.

Є у мене один знайомий з їх числа. Коли Росія займалася аншлюсом Криму він кричав про те, що заради урочистості «російського світу» він готовий терпіти все, що завгодно, навіть в лайні жити(останнє–пряма цитата).А Україна–і не держава зовсім, непорозуміння. Як і самі українці «укры» , «кріп» , як вони зараз нас називають. І такі тут багато. І не лише тут. Чого тільки варта історія полтавського обласного воєнкома(sic!) який щиро вважає, що Україна повинна стати частиною Росії. Але, оскільки просування «російського світу» у українські землі загальмувалося ціною життів наших солдатів, то їм потрібно трохи почекати «потерпіти всього два місяці». А після закінчення цього малого терміну «російський світ» прийде в наше місто. На багнетах або на броні танків. Так говорять вони між собою, так думають частина чиновників і місцевих депутатів.

По - суті, йдеться про повноцінну, відверту п'яту колоні. Людей, що ненавидять Україну, українців і усього українського. Що не визнають за нами права на існування в принципі. Вони серед нас. Серед чиновників і депутатів.Що радіють нашим убитим, пораненим і полоненим. До пори, до часу ховаючі російські триколоры в затишних місцях. Але, коли прийде час! Вони себе проявлять. Вони доки «терплять» два місяці. А хлопець на Миколаївській просто не стримався.

Вони терплять два місяці. А ми мовчки чекатимемо?