Гроші: битви

16.02.2015 16:42

Іноді вважається, що гривни, долари і эвро мирно живуть
На самій же справі вони між собою битви ведуть.
Долари, що нині в Україні снують
Ціни на багато що під себе гнуть.
Гривна намагається тому чинити опір
Але не зі світовими грошима їй змагатися.
Звичайно, гривню це дратує
Та не підкорятися силі їй нездоров'я заважає.
Євро теж часом непривабливо поводяться
Адже курс їм в Європі кладуть.
Гривні і це мало подобається
Та без європейців справа у неї не злагодиться.
Потому поведінка євро і доводиться їй терпіти
Дивишся, година настане і можна буде їх здолати.

Говорять, що покірне теля двох мамочок смокче
Можливо, і з гривною так станеться.
А доки затамувавши подих
Їй доводиться розвивати розуміння.
Про це інший мало знає
І тому не розуміє
Чому наш гріш швидко тане.

У грошовому світі за все потрібно битися
Інакше без штанів можна залишитися.
Банки це добре знають
Потому без втоми себе зміцнюють.
Нововведення всякі вводять
І до клієнтів їх доводять.
"Фінанси і Кредит" теж себе розвиває
Але, не виконуючи зобов'язання, довіра швидко втрачає.
Банк цей на надійність свою сподівається
Довіру до якої мало хто помічає.
Банки з коренями європейськими цінують довіра
Адже його відсутність означає невіру
З якого виростає НЕДОВІРА.
Довіра якість реальна, а не формальне.
Що довіряє–це уважно перевіряючий.
Цінності свої не всякому віддасть
А лише тому, кому хто у важку годину не продасть.

Так, нині від справ прибуткових гривну, нерідко, відсовують
Більше ними долари з євро управляють.
Напевно, таке б рідше мало місце
Коль довірі до банків у людей знайшлося б місце.
Але банкам зараз не до таких дрібниць
Вони жадають лише багатіти швидше.
Але таке навряд чи станеться
Якщо довіра людей до них не прийде.

Древні літописи стверджують, що перші гроші–срібні зливки певної якості і ваги–з'явилися в Каппадокії (нині територія Туреччини) приблизно в 2250 році до нашої ери. До них яке - або кількість одного товару обмінювалася на деяку кількість іншого товару по погоджених бажаннях обох сторін. Що - те, а домовитися коли один хоче більше, а інший пропонує менше за товар справа непроста і часом довга. По суті, цінність всякого товару встановлювалася виходячи з бажань його власника і прагнучого їм володіти.

Що ж такого важливого принесло в обмін товарами поява грошей, що вони царюють і понині?

Враховуючи нескінченну пожадливість людини усього лише одно: можливість чисельно оцінювати витрати в операціях по обміну товарами. І як тільки цінності товарів стали визначатися за допомогою товару посередника–грошей–скоротився час процедури обміну і її вартість. Саме ці два чинники і зробили гроші беззмінними участиниками торгових операцій.

А що ж залишилося незмінним в обмінних операціях, незважаючи на участь в них грошей?

За словами Бальтасара Грасиана : "У нас, у людей бажання–міра цінності". Ці слова були вимовлені багато віків опісля після появи грошей, але їх істинність непохитної і нині. А спиралася така думка іспанського філософа на древню притчу.

"Як - те учень запитав Солона:

–Що на світі найцінніше?

–Голова дохлої кішки–відповів учитель.

–Чому ж голова дохлої кішки–найцінніше на світі?–спробував з'ясувати учень.

–Тому що ні у кого немає бажання нею володіти–відповів Солон".

Як би на знак вдячності за те, що гроші зуміли об'єднати що не сполучається– бажання і число–люди зробили їх своїми обов'язковими супутниками по життю.

Але гроші, ставши супутниками людей, зіткнулися з ненаситністю, яка була ним передана родом людським у вигляді спадку.

Тамувати ненаситність грошей в обмінних операціях–основний вид їх діяльності–можна було двояко: високою платою за послугу обміну цінностями і широкою участю в товарних обмінах.

Саме це гроші і почали робити з моменту свого народження. Завжди і скрізь вони тамували і вгамовують свій голод і ціною на свої послуги, і широтою своєї участі в справах людей. Стан вищого задоволення вони досягали при отриманні максимально можливих доходів.

На Землі живуть народи різні, і кожен з них бажає бути багатим. І вже, коль гроші здатні це саме багатство матеріальне творити, та поява і існування серед них різнорідних неминуче. Так відбувалося, відбувається, і відбуватиметься у всі часи і у усіх народів.

Сумно, але витік розбіжностей– незадоволення бажань, одна з ключових причин чималого числа воєн–адже на коні багатство яким одні бажають оволодіти усупереч бажанням інших

Фрагмент з історії грошей.

Приблизно 500 г до нашої ери спартанський законодавець Ликург уперше у світі спробував проводити політику фінансового ізоляціонізму.

Він заборонив використання золотої і срібної монети, щоб обмежити діяльність іноземних торговців предметами розкоші.

Спартанські гроші виготовлялися нарочито великими і важкими.

Для перевезення навіть не дуже великих сум був потрібний віз, запряжений конем.

Вони не були конвертовані–їх відмовлялися приймати до оплати скрізь, окрім Спарти.

І політика Ликурга зійшла у небуття

Юлій Цезарь : "Є дві речі, які стверджують, захищають і множать владу–гроші і війська, і один без одного вони немислимі".

"За що ж валюти між собою б'ються"?
Адже ведено–супротивники у битвах ослабляються!
Та це так, але грошей це не торкається.
У їх битвах переможець обов'язково зміцнюється.
Будь-які гроші з бажань людей
Як і батьки, вони повинні б мати "ворогів" і друзів".
Перших повинно–знищувати
Других же–любити і поважати.
Проте в житті "ворог" і "друг" поняття миттєві
Вони легко місцями міняються в часи смутні.
Так здавна повелося–але у людей
Адже у грошей не буває друзів.
Вони приплодом своїм ніколи не насичуються
І перемігши інших, лише на мить задовольняються.
Потому завжди через малу годину
Знову звучить їх бойова оповідь.