Гроші: "брати" - "не брати"

03.03.2015 18:50

На початок весни 2015 року Національний банк України підніс подарунок. Усім вкладникам гривен у банки країни за договорами депозиту, що закінчилися, пропонується:

- або отримати тільки 30% від суми вкладу, а на 70% вкладу, що залишився, оформити новий депозитний договір строком на один рік;

- або покласти гроші на поточний рахунок на невизначений час, впродовж якого ніяких відсотків нараховуватися не буде.

Звичайно, такими діямиЧИНОВНИКА права людей ігноруються, але всесильним законом: "не можна, але якщо сильно хочеться, то можна" вони дозволяються. У наявності грубе порушення Конституції України, але усі гілки влади країни : законодавча, виконавча і судова з ним згодні. І боротися з рішеннямЧИНОВНИКАзначить "батогом обух перебивати".

Якщо ж в такій ситуації людина віднесе себе до скривджених, то йому корисно згадати одвічну народну мудрість: "на скривджених воду возять". Подаватися непродуктивним емоціям все одно, що собі шкодити, тому розумно зробити найбільш корисний для себе вибір. Коментарі до обох варіантів постанови Національного банку України приведені нижче.

Варіант перший. Власник грошей забирає з рахунку у банку 30% своїх гривен, а на інші оформляє депозитний договір ще на один рік. У такому рішенні вкладника дуже вірогідними каверзами виступає наступне.

Приклад, гідний наслідувань

У час одно з відвідувань Нью - Йорка Софі Лорен в номер готелю увірвалися грабіжники.Вони зажадали усі її коштовності і погрожували при цьому убити її дітей. Їй не залишалося нічого іншого, як дістати з сейфа прикраси. Дещо пізніше вона розповіла мені цю дику історію. Коли я припустив, що вона повинна була засмутитися подією, у відповідь на це вона тільки знизала плечима і сказала: "Знаєш, у мене в житті є один девіз–ніколи не плач про речі, які не можуть плакати про тебе"

(з книги хірурга, першим серці, що у світі пересадило, Крістіана Бернара "50 шляхів до здорового серця")

  • Відсутність упевненості на повернення засобів по ув'язненому тепер депозитному договору через один рік. Обгрунтовані думки багатьох зарубіжних експертів свідчать: найближчі декілька років життя громадян України будуть дуже і дуже напруженими. Потому розраховувати на швидке і істотне поліпшення справ в національній економіці не слід. Ключові питання будь-якого почину : що робити, де робити і кому продавати за один рік не наважаться. І доход від багатьох національних економічних ініціатив буде лише в зачатті. Отже, вірогідність, що депозитні договори будуть (добровільно або примусово) пролонговані на подальший час, дуже висока. Підтвердженням тому може служити постанова того ж самого Національного банку України про обмеження при закритті депозитних договорів в інвалюті. Спочатку воно вводилося не декілька місяців, а тепер отримало статус постійного документу.
  • Безумовно, банкірам вигідно, що б вкладники переоформляли свої депозитні договори на подальший час. Створюється видимість активної співпраці населення з банками країни. Виходить, що банки як би при справі, а населення їх зусиллями багатіє.Високий рівень це підносить як зростання матеріального добробуту народу. На самій же справі гроші власників для них недоступні і зубожіння людей йде семимильними кроками.

"Операція відбирання грошей, що проводиться над населенням хвороблива, але потрібна. Як кастрація котів. Вона їх робить домашніми і доброзичливими. Кастрований, звичайно, на дах не поліз, і у березні сидить тихо. Єдино, чого б хотілося–щоб населення зустріло цю операцію зі схваленням" (М.М. Жванецкий "Боротьба з населенням").

  • Впродовж 12 найближчих місяців життя країни вартість гривни значно зменшиться. Причин для такого процесу нині більш ніж достатньо. Така ж доля осягне і гривни, віддані комерційному банку на один рік. На доход від вкладу буде нарахований податок і збір, що його істотно зменшить і без того знецінений вклад. А у разі пролонгації депозитного договору на подальше брешемо вартість гривен на вкладі, осягне долю рублів у банках СРСР.

В цілому, принади цього варіанту не дуже веселкові і скоре усього власника грошей вони навряд чи порадують.

Варіант другий. Вкладник не отримує частину своїх гривен із завершеного депозитного договору –їх йому просто не віддають, посилаючись на постанову Національного банку України.

Вважаючи, що здоров'я все ж дорожче за будь-які гроші власник гривен на рахунку у банку здатний виявитися в стані не скривдженого, а очікуючого.

Неправомірні дії комерційних банків України неминуче народять дії у відповідь населення, які проявляться таким чином.

  • Банківська система країни не отримає грошей нових вкладників, і чимале число банків виявиться на межі банкрутства або ними ж стануть. І через час фонд захисту вкладів громадянможепочати виплачувати гривни вкладникам. Визначити нині які банки виявляться слабкими–таємниця за сімома печатками. Приміром, банк "Фінанси і Кредит" будучи генеральним спонсором «Батьківщини» нині повинен би почувати себе дуже і дуже здоровим, а на самій же справі він один з самих хворих. Адже сьогодні у владі люди нові, і вони мало, чим зобов'язані банку "Фінанси і Кредит". І залишившись без владної підтримки, банк хиріє.
  • Недолік грошових ресурсів для оперативної роботи здатні були б усунути засоби від виданих кредитів і придбаних цінних паперів (державних і комерційних). Але їх отримання процес не швидкий і іноді дуже витратний. Вагомі причини тому:

Þ істотне зниження платоспроможності населення;

Þ розміщення виданих банком засобів за межами його можливостей.

Потому гривен вкладників у банках України простоНІ. Вони можуть швидко з'явитися, якщо буде включений друкарський верстат, що ще більше знецінить і без того слабку національну валюту.

"Пиррова перемога"

"Ще одна така перемога і ми загинули" вигукнув Пирр (цар) в 280 році до нашої ери у війні грецького війська за Італію проти Риму.Слова виявилися пророчими.

Пирр дійсно був розбитий.

Усвідомлене розуміння цього факту здатне не допустити виникнення можливих образ, а навпаки настроїти на терпляче очікування, незважаючи на поточні труднощі.

В цілому і цей варіант поведінки власника грошей на рахунках банків великими принадами відносно отримання своїх гривен теж не володіє, але можливість зберегти здоров'я припускає.

У сьогоденні, банкам України людей, що вклали в них свої гроші, вдалося перемогти, але перемога ця "пиррова"–народ країни непереможний. Примарність перемоги над своїми вкладниками банки України відчують багато швидше, що їм би того хотілося і порука тому мудрість: "Переможці будуть здивовані, коли зрозуміють, що втрати їх і переможених завжди рівні".

Так, сьогодні при будь-яких своїх діях ординарний вкладник комерційних банків України отримає "або в лоб", "або по лобу". Проте, для країни в цілому такі дії Національного банку обіцяють багато більші каверзи, ніж для приватних осіб.

У будь-якій країні світу головнимІНВЕСТОРОМзавжди був і буде їїНАРОД. Саме громадяни країни своїми зусиллями і заощадженнями створюють національне багатство. І коли хто - те приносить свої гроші у банк, він тим самим віддає їх в проекти, що звеличать його країну. Природно, що він сподівається на цивілізоване відношення до таких своїх дій. Спонукальним мотивом цієї надії виступають гучні заяви усіх без виключення правителів про нескороминущу любові до інвесторів.

А в реальності все виглядає абсолютно інакше. Свого рідного інвестора і притому найсильнішого країна топче не оглядаючись на наслідки і в теж час просить, закликає іноземних багачів вкладати гроші в її розвиток. На всіляких форумах привабливість країни і їїрегіонів представляється в самих, як там не є яскравих фарбах. Супроводжується усе це борщами, салом, горілкою, пампушками і іншими стравами національної кухні. Але з тих, що мають намір вкладати гроші в інвестиційні проекти і пропозиції України черга чому - те не утворюється. Звичайно, що бажають познайомитися і покуштувати все, що привітними пропонується завжди з лишком. Так, борщі хвалять, пампушки їдять, горілку попивають, посміхаються, дякують, ввічливо кланяються, обіцяють подумати і зникають до наступного пригощання за рахунок не дуже багатої країни. І так відбувається вже добрий десяток років.

Поза сумнівом, що причин прохолодного відношення світового бізнесу до інвестиційних пропозицій України багато. По калібру вони різні: масштабні, а який, які схожі карликовим. Але є серед усіх цих причин одна, що уми багатьох багатіїв тривожить:вже, коль країна не гріш не ставить своїх інвесторів, то навряд чи вона сумлінно виконуватиме свої зобов'язання перед іноземцями. Адже свої "вибирають", і їм же "присягають" і, здавалося б, що до них повинні відноситися хоч би з показною повагою. Але раз цього не відбувається, то сумніви відносно щирості в інвестиційних стосунках з іноземцями більш ніж вірогідні.

Країна, в якійЧИНОВНИКОВІдозволено порушувати їїКОНСТИТУЦІЮміжнародні інвестори не довіряють–її закони більше формальні, чим що діють.

Кому - те представлені міркування можуть здатися недоречними в такий непростий для країни час, але міжнародних інвесторів мало хвилюють внутрішні проблеми який - або держави. Їх мета–прибуток від вкладень в інвестиційні проекти, і чим більше, тим краще. Але якщо риски не повернення вкладень високі, то доцільність співпраці з такими партнерами дуже і дуже сумнівна. Іноді саме це і є каменем спотикання в ділових стосунках.