А що, власне, змінилося?

При попередній владі ми постійно відстежували, як зганяли на мітинги підневільних чиновників, як студентів (не без радості для них) використали в якості підставок під прапори, як би це не прикро звучало. Я вже писав про це декількома роками раніше. І ось в країні пройшла Революція Гідності і ми, завмерши в очікуванні нових якісних змін, реформ, запаслися терпінням і відстежували кожен новий крок місцевої влади. Біля півроку закривали очі на прорахунки, списуючи на відсутність досвіду, складну обстановку в країні. Проте ніяких змін, які б нова влада могла записати у свою «книгу успіхів» , так і не траплялося. Більше того, часом здається, що методи і механізми, використовувані Партією Регіонів, упевнено зайняли своє місце в інструментарії нової влади.Приклад тому–декілька останніх заходів, які відбулися під егідою обласної влади. Після них так і хочеться запитати: «А що, власне, змінилося?».

Думаю, багато хто читав про те, як 9 березня в Миколаєві обласна влада відмітила 201 - ю річницю з дня народження Тараса Шевченка. Ми тоді писали, що, згідно з рішенням наради з питань підготовки і проведення урочистого заходу у пам'ятника Т.Г.Шевченка, присвяченого 201, - й річниці з дня народження поета, підписаному віце - губернатором Оксаною Янишевской, взяти участь в акції повинне було близько 500 чоловік. Серед них, в кращих традиціях, 20 студентів потримати прапори. По факту прийшло не більше 60 чоловік. Ось він показник.

Багато хто може сказати, що в Миколаєві і не пахне патріотизмом. Але це не так. Проблема в тому, що влада наполегливо продовжує наступати на одні і ті ж граблі.Простіше зігнати людей палицею, ніж провести просту рекламну кампанію за допомогою ЗМІ: анонси, банера, рядки, що біжать, короткі відеоролики–нескладні інструменти, за допомогою яких за декілька днів можна оповістити місто про підготовлювану акцію. Але для цього треба підняти телефонну трубку і подзвонити в редакції ЗМІ–упевнений, не відмовлять. Ми так точно. Досить згадати, який результат мала інформаційна кампанія навколо акції «Захистимо Україну разом». За різними підрахунками, тоді на вулиці Садовій зібралося від 3 до 5 тисяч чоловік, а Миколаїв прогримів у багатьох всеукраїнських виданнях.

Я просто не можу зрозуміти, пройшов рівно рік, і інструменти нової влади різко змінилися. Ті хороші почини, які були, зійшли у небуття. Или досі не зрозуміли, що батогом патріотизм не виховати, його прищеплюють з народження. Або ж діє принцип: «Ми не шукаємо складних шляхів».Якщо для ОГА досить уявити ЗМІ звіт про те, що пройшла така акція, то так і скажіть: «Нам все одно. Нам головне картинка і відмітка «Виконано» у плані на рік».

Якщо ж це не так, то напередодні наступної акції дзвоніть, пишіть на пошту. Ми знайдемо для вашого банера найвидніше місце і допоможемо інформаційно в тому, щоб якомога більше николаевцев дізналися про цей захід. Нам не складно, ми любимо наш Миколаїв, нашу Україну і шануємо нашу історію не для «галочки».