Не майданні виборчі перспективи

З арктичним циклоном в Україну прийшла календарна осінь. Температури різко пішли вниз, подекуди сягнувши мінусових показників. Чорніють посіяні поля очікуючи на рясні дощі. Вони з густих та важких хмар все ніяк не наситять висохлу за три місяці землю. Ліси та лісосмуги вкрились різнобарвним листям, що після нетривалих дощів яскраво зазеленіли і починають жовтіти.

На Донбасі після перемир’я розпочалося відведення озброєння калібром менше ста міліметрів. Провокації з боку бойовиків не зупиняють керівництво країни від намірів припинення військових дій на Донбасі. Приняте у Парижі рішення про проведення виборів за українськими законами на тимчасово окупованих територіях ставить багато запитань, на які поки ніхто однозпачної відповіді не дає. Кожна із сторін- учасників Нормандської четвірки їх виконання бачить по-своєму, тому їх проведення потребує додаткових консультацій. Технологічно це зробити дуже не просто, бо дуже сумнівно, що Росія захоче йти на поступки. Сумнівним є, в першу чергу перекриття кордону, через який потоком в Україну їдуть бойовики , контробанда та інше. Без присутності там держаних структур України складно говорити про якийсь контрольований процес. Нині навіть ОБСЕ не має достуту до контролю за всією територією Донбасу. Відсутність реєстру виборців взагалі ставить під сумнів легітимність їх проведення. Бойовики вже заявили, що свої вибори не відмінили, а перенесли на лютий та березень і цим уже зривать парижські домовленості президентів. Україна на їх проведення взагалі мала б не зважати, бо з терористами стосунків не підтримує і є відповідне рішення про визнання так званих ДНР та ЛНР терористичними організаціями . Росія в статусі посередника у Мінску взагалі нонсенс, бо є постанова Верховної Ради від 27.01.15 року , де вона визнана державою-агресором. На перемовинах вона скрізь виступає в ролі посередника, а ми заявляємо про агресію Росії і весь світ розуміє- без її дій не був би окупований Крим і на Донбасі не гинули мирні мешканці. Для українців це доконаний факт - влада на жаль не завжди послідовна. Використовуючи різні формулювання у різних ситуаціях вона дозволяє Кремлю користатись цим та спекулювати. Військовою агресією на Донбасі Кремль продовжує шантажувати Україну та Евросоюз претензіями до угоди про асоціацію, що має вступити в силу з 1 січня 2016 року. Європа, маючи свої інтереси намагається розв’язувати українське питання часто толеруючи та йдучи на поступки Путіну. Така поведінка з Російським агресором, що не тримає свого слова і не дотримується підписаних угод, завжди мала дуже негативні наслідки, як підтверджує це історія.

Бомбардування Росією сірійської території контрольованої опозицією та відверта підтримка Асада викликали шквал критики та незадоволення у мусульманському світі. Росія своїми діями налаштувала проти себе Саудовську Аравію та інших. Турція висловила протест проти польотів літаків над її територією і погрозила відмовитися від російського газу, на якому Газпром заробляє близько 10 мільярдів доларів. В Україні Росія підтримує сепаратистів, у Сірії- диктаторський режим Асада.

В країні повним ходом іде передвиборча кампанія. Представники різних політичних сил намагаються переконати виборця голосувати за своїх кандидатів. Виборчі перегони супроводжуються скандалами, що виникають один за одним викриваючи їх безкомпромісність та велику ціну депутатського мандата місцевої ради. До влади прориваються старі команди, замасковані у нові політичні проекти, з яких кругом стирчать вуха регіоналів. У нових майданних лідерів шансів пройти до рад різних рівнів на південно-східних теренах небагато із-за відсутності серйозних фінансових, медійних та адміністративних можливостей. Верховна Рада приняла закон про фінансування політичних партіій з бюджету. Він мав би привести у владу некорумповані та ідеологічні партії, що залежать лиш від настроїв виборців, а не від гаманця олігархів. Добрий закон не завжди гарантує прозорість у фінансуванні політичних сил , але дає позитивний сигнал для зменшення залежності партій від олігархічних кланів. У фінансах країни навіть після Майдану гідності продовжують домінувати тіньові схеми і політичні партії тут не виняток. Мало хто навіть з лідерів провладних партій зможе похвалитися прозорим фінансуванням та його використанням. Фінансування виборчих компаній у мільярди гривен протягом багатьох років закріпило не прозорі схеми використання коштів і це буде велика робота для антикорупційного бюро. Його створюють уже близько року і кінця не видно. Буде сумно, коли воно стане ще одним осередком корупції у системі, що не хоче реформуватись. Вибори місцевих органів мали стати репетицією змін в країні та на жаль все залишиться, як і було. Принятий виборчий закон створив умови, щоб все залишилось по старому: обіцяні виборчі списки, закамуфльована під партійну систему мажоритарка, яка створить ще немало проблем.

Скандал в Миколаєві при наборі у поліцію міста струснув політикум, але навіть приїзд представника з Києва нічого не змінив. У поліцію потрапила значна частина колишніх міліціонерів, і намагання громадськості вплинути на процес залишилися не почутими.

Влада з Майдану все менше чує тих, хто привів її у кабінети на Банковій та Грушевського і це небезпечний рецидив для тих, хто думає, що уже тримає цапа за бороду, якщо це і так, то це дуже ненадовго. Занадто великі сподівання посіяв у душах українців Майдан Гідності.