Повалити диктатора легше, ніж побудувати демократичне суспільство

08.02.2016 12:41

Я абсолютно переконаний, що будь-яка, найгірша демократія краща за будь-яку саму хорошу диктатуру. Арістотель говорив: «Тиранія любить злих саме тому, що любить лестощі, а вільна людина не може принижуватися. Чесна людина уміє любити, але він не лестить. Властивість тирана - відштовхувати усіх, серце яких горде і вільне» , а мені хочеться жити серед чесних людей.

На зміну диктатурі неминуче приходить анархія або ліберальна демократія. Для неї характерна абсолютна свобода мас. При цьому, принцип різноманіття пригнічує принцип єдності. Багатополюсність і жорстка конкуренція між різними кланами за посилення свого впливу. Єдиних правил гри немає. Кожен грає по своїх, і нав'язує їх іншим.Єдиної ідеології теж немає, зате є запекла боротьба за голоси електорату. Роль вождя ослаблена необхідністю обслуговування інтересів мас і різних центрів впливу.

І диктатура, і анархія, є негармонійними системами, і тому породжують соціальні конфлікти, гуманітарні катастрофи, війни.

При цьомуукрай важливопам'ятати, що якщо на певному етапі не відбувається переходу до авторитарної демократії, то, досягаючи свого апогеюанархія знову породжує диктатуру, тільки вже жорсткішу, кривавішу.

Авторитарна демократія є стійкішою системою і характеризується посиленням ролі вождя. Він формує єдині правила гри і порядок, при цьому зберігаючи і гарантуючи права народних мас на свободу.При цьому, ця свобода вже не носить абсолютний характер, а гармонійно поєднує дотримання встановленого порядку у виробничих стосунках і збереження можливості вибирати правила в побуті. Мета авторитарної демократії–підготувати і здійснити перехід до найбільш досконалої і стабільної на сьогодні державної системи–системній демократії. При системній демократії, фігура вождя вже практично не має ніякого значення. Основну роль грає стійка система управління державою, незалежно від конкретних осіб. Бюрократична державна машина працює безпосередньо під контролем і на благо народу. Системна демократія–це анархія думок і диктатура закону.

Країни Східної Європи змогли досить швидко пройти шлях від соціалістичних диктатур до системної демократії. Для Югославії цей шлях виявився кривавий і тернистий. Цілий ряд східних держав (Ірак, Сирія, Лівія, Йемен та ін.), після «арабської весни» , ніяк не можуть вибратися за межі порочного круга диктатура - анархія. Сила перемагає, але її перемоги короткочасні.

Тепер я хочу поставити питання огудникам демократії. Як можна лаяти те, чого ви не пробували? Так, так, не жили ми ще при системній демократії, не знаємо ми доки ще, що це таке, не випробували на собі, на зуб не спробували. Був в нашій історії період анархії або ліберальної демократії, був короткочасний період авторитарної демократії, але не утрималася, відкотилася назад до диктатури.

Сьогодні ми живемо в період політичної кризи влади.
Це коли люди, що представляють владу, не об'єднані загальною ідеєю.
Це коли люди, наділені владою, не вірять своєму Керівникові, а Керівник не довіряє своїм намісникам.
Це коли люди прагнуть до влади не заради ідеї, а виключно заради примітивної особистої матеріальної вигоди.
Це коли лідери політичних сил борються за вплив не заради контролю за реалізацією проектів і ідей, а заради контролю над фінансами бюджету і державних компаній.
Це коли для політиків немає авторитету особи, а є сліпа пожадливість і жадання наживи.
Це коли люди не вірять нікому з політиків, але вірять армії.

Залишилося зробити висновок: на якому етапі ми знаходимося зараз що нам належить пройти, і який вибір стоїть перед нами…