Шоу триває.
Але ніхто не винен:
Одного уклали в асфальт - він, чому - те, убег і його упіймати ніяк не можуть ні поліція, ні СБУ, ні військова прокуратура. Хоча усі знають, коли і куди він убег.
Другого уклали в асфальт, потім звільнили з облради, але він, виявляється, навіть не знає, хто такий Романчук. І, взагалі, він не причому.
Третій, герой, ну зовсім хворий для суду і спринтер для втечі.
Про 4го, подрібніше рівнем, нічого не чутно.
Було 4, стало 3, посадили - 0.
Класичне українське неправосудие.
Ні при чому і обидві Голови - ну не дошли до них ці гроші. І все.
Ні при чому і Яценюк, і Фронт змін.
Ні при чому і генпрокурор, і Аваков, і Порошенко...
Не сидять азировы, захарченки і януковичи.
Не сидить турист з браслетом хабарник - ректор.
Тихо випустили ядерного корупціонера - главу Енергоатому, і він тихо куди - те зник.
Тихо зник з небосхилу голова комітету Мартиненка з мільярдними махінаціями, не потягнувши за собою Яценюка і Порошенка...
Ніхто не сів, але бюджет довантажили додатковими неправоохоронними структурами і підвищенням окладів корупціонерам.
А народ, чия хата з краю, отримав ілюзію боротьби з корупцією.
Жива система.
Шоу триває.
Але ніхто не винен.
Як сказав Михайло Жванецкий : "Світло у кінці тунеля - є, але тунель, су до а не,кінчається".