Приховувати імена і прізвища державних службовців - незаконно

Здавалося б, після того, як пройшло п'ять років після вступу в силу Закону України «Про доступ до публічної інформації» , після безлічі скандалів з порушеннями цього закону з боку чиновників можна було б і прийти до безпроблемної ситуації з доступом громадян і журналістів до публічної інформації. Але ні. Досі доводиться шукати «управу» на тих, хто з невідомих причин і мотивів намагається приховувати те, про що повинні знати все.

Нагадаю, в липні цього року на моє прохання дати мені список Ф.И.О. і посад усіх співробітників поліції Миколаївської області, заступник начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області полковник Євгеній Ковтун відмовив мені в цьому, надавши при цьому тільки прізвища і імена керівників структурних і територіальних підрозділів.

При цьому в Законі України «Про доступ до публічної інформації» є чітка і однозначна норма, закріплена в частині 5 статей 6, а саме: «Не може бути обмежений доступ до інформації про розпорядження бюджетними грошима, у тому числі про прізвища, імена і по батькові осіб, які отримали ці гроші».

У законі не може, а у миколаївської поліції дуже навіть може. А тому я відправив позов до Миколаївського окружного адміністративного суду з вимогою визнати відмову в отриманні списку співробітників поліції Миколаївської області неправомірною і зобов'язати керівництво ГУ НП надати мені цю інформацію.

Що, власне, суд і зробив, не знайшовши правоти, логіки і здорового глузду в аргументах миколаївської поліції, чому не можна платникам податків знати, кому вони платять зарплату.

Суддя Володимир Бионосенко 21 вересня ухвалив, що дії Головного управління Національної поліції в Миколаївській області і особисто полковника Євгенія Ковтуна є протиправними, і зобов'язав поліцію надати повний список усіх співробітників миколаївської поліції тільки тих, хто обіймає посади, перебування на яких є державною таємницею.

Тобто суд у черговий раз говорить, що ніякі внутрішні відомчі накази і інструкції, на які вічно посилаються чиновники в подібних випадках, ніяк не відміняють прямої і чіткої норми, вказаної вище : отримуєш зарплату з бюджету–стаєш публічною особою.

Це рішення суду (як і множина інших) повинне у черговий раз дати зрозуміти усім державним службовцям, що це незаконно приховувати свої або своїх колег імена і прізвища, прописувати у своїх внутрішніх положеннях те, що імена і прізвища співробітників державного відомства–це службова, конфіденційна або ще яка - нибудь обмежена в доступі інформація. І посилатися на ці внутрішні положення у своїх відмовах від надання інформації–також незаконно і безглуздо, оскільки всім чи більше менш знайомим з юриспруденцією людям (якими мають бути співробітники поліції) відомо, що закон має вищу юридичну силу перед наказами, розпорядженнями і іншими нормативно - правовими актами.