«Протизаконний маєток родини «Слуги народу» Разумкова на березі Матвіївського розливу. Клан «латифундистів»

Викликало подив, як ретельно намагається приховати свої родинні зв’язки Голова партії «Слуга народу» Дмитро Олександрович Разумков. З однієї сторони відомо чий він син, а саме Олександра Василійовича Разумкова, першого помічника президента Кучми Леоніда Даниловича та Секретаря РНБО. Того самого Кучми, якого звинувачують у вбивствах Чорновола та Гонгадзе, створенні руйнівної олігархічної системи та олігархів Ахметова, Коломойського, Медведчука, Фірташа тощо. Саме Кучма влаштував пограбування народу за допомогою ваучерної приватизації, віддав за папірець «Будапештського меморандуму» ядерну зброю, скоротив та розпродав військо, вибудовував газові схеми «РосУкрЕнерго» (Могілевіча з Фірташем), удосконалив корупцію тощо. Звісно «кучмісти» розбагатіли та стали «небожителями», при зубожінні народу, з яким їх роз’єднала просто величезна прірва. Цю сторону біографії Разумкових, як не старайся, не приховаєш. З другої сторони, по лінії дружини, у Дмитра Олександровича була таємниця за сьома печатками. Усюди в Інтернеті тільки повідомлялося, що одружений, а хто дружина, мовчок. А ховати є що. І от нарешті завіса таємниці почала трохи відсуватися.

Так відповідно до інформації Головного редактора «НикВести» Олега Деренюги та інформації з статті «NikLife», дружиною Дмитра Разумкова є дочка, покійного вже, колишнього, багаторазового та незмінного мера міста Миколаєва Володимира Чайки:

Стає зрозуміло, чому ховаються такі родинні зв’язки. Родина Чаєк з сватами Бергманами, з близьким компаньйоном Пеліпасом, в часи мерства Володимира Чайки стали найкрупнішими «латифундистами», розпорядниками, колишніх комунальних, а десь й державних, землі та майна. Просто мультимільйонери. Звісно земля з майном уходили в приватне розпорядження практично за дармо. У той же час піднявся та набув могутності відомий кримінальний авторитет «Мультік», якого теж неодноразово помічали у зв’язках з «кланом» та поруч комунальних об’єктів, що попереходили у приватні руки.

Дмитро Разумков декларує, що «Закон один для всіх!», але схоже цей принцип не для його родини.

Для прикладу, перейдемо до конкретних подій, які стосуються Юлії Разумкової (Чайки).

Так безпосередньо на мальовничому берегу Матвіївського розливу, у широкого злияння Південного Бугу з Інгулом, на околиці Миколаєва, розкинулося одно з «Царських сіл». Отримало в народі назву «на Гвардійській»:

Там безкоштовно отримали свої, далеко не єдині, а «чергові» 10 соток - впливові особи, міліонери. Законом передбачається, що кожен громадянин має право на безкоштовні 10 соток для житлового будівництва. Тільки «пересічні» та нужденні, на відміну від «впливових», десятиріччями чекають у черзі, яка не рухається. А вільної землі в місті вже й не лишилося.

В цьому «Царському селі» отримала діляночку, на самісінькому березі, Юлія Разумкова-Чайка (по проспекту Героїв, 38/4). Поруч діляночка рідного брата Владислав Чайки (по проспекту Героїв, 38/10). Поруч діляночки сватів Бергманів та «компаньйонів» з родини Пеліпасів. Фото на ділянку по проспекту Героїв, 38/4 з вулиці:

Всі ці діляночки у «Царському селі» отримані однозначно ПРОТИЗАКОННО!

Маєточки знаходяться на самісінькому березі, в лічених метрах від урізу води, у так званій - «ПРИБЕРЕЖНІЙ ЗАХИСНІЙ СМУЗІ ВОДООХОРОННОЇ ЗОНИ», в якій (Водним Кодексом України, Земельним Кодексом України) категорично ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ капітальне житлове будівництво та навіть відведення землі у власність приватним особам.

Окрім того, розташування цих маєточків категорично ПОРУШУЄ Генеральний план забудови міста Миколаєва, який є «основним Законом» міста. Діляночки скоробагатьків знаходяться на території, яка означена, як територія «ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ». Приватизація та забудова таких територій ЗАБОРОНЕНА!!! (Обведена та вказана стрілкою на фото ГенПлану):

Приватизація ділянок у водоохоронній зоні «на Гвардійській» була лише частиною, більш масштабної оборудки, яка сталася з відчуженням землі, в тому районі. Все в часи мерства Володимира Чайки. Декілька величезних територій, загальною площею 223,2 гектара, були передані військовим відомством місту, з благим наміром - безкоштовного отримання військовими землі для житлового будівництва. Планувалося збудувати дитячий садок та школу. Але військові тільки спочатку отримали трохи, а під час «другої хвили» лишилися не з чим. Проте землю почали безкоштовно отримувати цивільні - родина Чайок, з сватами Бергманами, родина компаньйонів Пеліпасів, інші впливові особи. Більше 160 гектар було «прогнано» через приватного підприємця, пов’язаного з тим же «кланом латифундистів» та опинились у приватних руках, але зовсім не військових. Про дитячий садок з школою ніхто не згадав. Окрім того, ще було «в наглу» прихвачено та приватизовано землю військової частини, яка місту не передавалась.

Усі оборудки проводилися, в основному, у 2000-ні роки, тому зараз надзвичайно складно повернути, у державну, або комунальну власність цю, протизаконно приватизовану землю, шляхом судових позовів. Сплив трирічний термін «позовної давності», відбулися перепродажі ділянок «добропорядним набувачам».

Тому, логічним було б для Дмитра Олександровича, який декларуєте чесність, законність, прозорість, рівність перед Законом, ДОБРОВІЛЬНО повернути у державну та комунальну власність, протизаконно приватизовану родиною землю. Здійснити акт доброї волі, подати особистий приклад поваги до Народу України та відновлення законності!

P.S.

Під час керівництва мером Чайкою Миколаєвом, за безцінь, сумнівно з правової точки зору, були приватизовані, або надані у довготривалу оренду колосальні комунальні та державні землі, майно. Звісно найбільше перепало родині Чаєк-Разумкових-Бергман та компаньйонам - родині Пеліпасів. Приклад такої приватизації: колишні території військової частини на «Гвардійській»; колишнє військове містечко «Леваневців»; Трамвайне депо № 2; ліс «Маяк»; сквер присвячений заснуванню міста Миколаєва на пл. Леонтовича, 7; парк «Юність» тощо.