Наша справа права, ми - поїмо!

З логотипом САМОЙГЛАВНОЙПАРТИИ. Приємно, звичайно, що саме зараз, в самий розпал в'ялої до нудоти виборчої кампанії, справжні патріоти рідного міста прикрасили мій двір такою чудовою архітектурною формою. Не хочу сам собі ставити сакраментальне питання, типу, "а де ви раніше були"? чи "а потім, після виборів, теж ставити лавки будете"?. Зрозуміло, що ніхто не буде. А навіщо? До парламентських виборів 2012 року усі крамнички стоятимуть, майданчики для діточок - сяяти. Чого ще бажати.

Сама капость полягає в тому, що лавку біля мого під'їзду яке - той час тому видерла з коренем не місцева гопота, що витає в хмарі алкогольної пари.Її прибрали мешканці будинку, в якому я живу саме унаслідок того, що на лавці і навколо лавки збиралася шантропа "з раена" і бухали пиво з горілкою, при цьому зрошуючи довколишні дерева і під'їзди, голосно матюкаючись і заважаючи спати мешканцям девятиэтажки. А ось, вишь ти, вирішила партія добру справу зробити. Зробила. Тепер знову життя не буде.

Що відмітно: ніхто, жодна людина ще не сказала, не обурилася тим, що йде адже прямий підкуп виборців. Шара! Налітай! Свого часу уся країна потішалася і весело зрідка лаяла мера Києва Черновецького, за те що він прямо підкуповував "своїх улюблених бабусь" продуктовими наборами, а вони, власне і забезпечили йому подвійну перемогу на виборах. Гречка, значить, підкуп, а дитячі майданчики - це соціальна програма.Причому, міська влада, анітрохи сумняшеся, із запорошених миколаївських телеекранів віщає про яких - те там давнішніх муніципальних програмах, які на папері існували, але по бідності не могли бути втілені в життя. І тому, коли партія влади звернулася(слово - то яке, а?, - авт.)з пропозицією допомоги, то, мовляв, чом би ця пропозиція не прийняти! Дійсно, чому? І саме зараз, коли виборча кампанія йде.

Нічого не міняється в цій країні. Кілька років тому, в одній з передач Савіка Шустера, куди він необачно запросив прийняти участь дітей - підлітків, одна дівчинка з Львова на питання, ким вона хоче стати в майбутньому, відповіла: "Кілером"! І, плакавши, запитала ствердно: чому, мовляв, як вбивці завжди повертаються на місце злочину, так і одні і ті ж політики повертаються у владу? Ще тоді я зрозумів, що це вирок.Усім політикам, незалежно від приналежності до тієї або іншої політичної сили. Але, цей вирок ухвалили ті, кому ще пару - трійку років треба дорости до можливості голосувати, а ось люди, які складають основний електоральний зріз, тобто найактивніші виборці, голосуватимуть знову за подачки, у вигляді лавок, дитячих майданчиків для їх онуків, за можливо, продуктові набори. Ні, ну при нинішніх цінах на картоплю, яйця, молоко, олію і усе інше, немає ніякої упевненості, що люди знову не проголосують шлунком. Серйозно!

Не хочу нікого кривдити своїми словами, але небажання, може бути навіть страх голосувати за нових політиків, не заплямованих владою і реально бажаючих що, - або змінити на краще, не дають розвиватися країні.

Коли в ЗМІ починають міркувати, хто з політичних партій "правіші" або "лівіші", ніхто не спромагається пояснити звичною мовою, що це таке і з чим це їдять. Хто такі "праві" і "ліві" в сучасній європейській термінології? "Праві" - це пріоритет інтересів економіки і бізнесу перед умовними соціальними завданнями, оскільки вважається, що населенню, в принципі, вигідна ефективна економіка і невигідна, як ви розумієте, економіка неефективна. "Ліві" - це пріоритет так званих соціальних завдань перед інтересами економіки і бізнесу. Класичні социал - демократи вважають, що народ має бути щасливий абсолютно окремо від власної економіки. І здобні булки з маком по 9 копійок повинні рости на деревах з гуманістичних міркувань. Абсолютно незрозуміло, як класифікувати тих же сучасних комуністів, які завжди проти всього. Просто так.Не кажучи вже про таку екзотику, як прогресивні соціалісти, на чолі з головною самій - пресамой православним соціалістом.

Це досить груба схема. У нас прийнято вважати, що політики правого толку - це національно орієнтовані сили, чому - те з обов'язковою приставкою "демократичні", граючі на електоральному полі в центральній і західній частині України, а ліві, відповідно, на юго - сході. Частково це так, проте, якщо послухати те, що проповідують зараз і ті і ці, то усі вони, просто кажучи такі собі "центристи", що однаково ратують за підвищення життєвого рівня населення, інтеграцію в європейську економіку, зміцнення суверенітету держави і тому подібне і так даліТобто в традиційну структуру "правих" і "лівих" вони ніяк не вписуються, оскільки така шкала діє у рамках сучасної цивілізованої економіки, а ці хлопці далеко за рамками, в усякому разі, ідеологічно. Питається, ну і чим же вони усі відрізняються? Окрім навішування ярликів один на одного? Мало того, нинішні політичні супротивники в один голос запевняють виборців, щоб вони не вірили порожнім обіцянкам менестрелів від різних партій. Не ловися, мовляв, народ на макуху. Ловиться. Хто на лавки і майданчики, хто на бігборди. Нічого не поробиш. Правда завжди, за будь-яких обставин народу треба пам'ятати про те, що говорять, та що говорять, вбирають з молоком матері американці: безкоштовних обідів не буває.

А знаєте, що щиро порадувало за останній час? Відкриття кінофестивалю українських короткометражних фільмів під назвою "Мудаки".І не потрібно мене відразу звинувачувати в лихослів'ї. На струм - шоу у того ж Шустера минулої п'ятниці, це слівце в процесі обговорення з величезним задоволенням безліч разів вимовляли високі гості передачі. У прямому ефірі і на усю країну. Тому - маю право.

Як пояснюють творці фестивалю, вони узяли за основу не звичне для нас тлумачення цього звучного і улюбленого в повсякденному житті слова, а деякий прототип, який звучить в оригіналі, як - "мудахи". З наголосом на "а". Це з якого - те дуже східної мови. Так от "мудахи" - це людина, яка з тупою завзятістю йде до неправильної мети. І якщо з'єднати іноземне слово з нашою улюбленою реальністю, то вийде саме те, що ми звикли називати, вірніше, тих, кого ми звикли називати мудаками. У найширшому значенні цього слова.

Вибори скоро, говорите? Ну, ну.