Панство дике і рабство худе

Зміна запобіжного(тобто узяття під варту, або простіше кажучи - арешт) Юлії Тимошенко заходу - топ - новина останніх днів. Вже стільки говорить - переговорено, стільки версій подальшого розвитку подій розказані - перерассказано, що не знаєш, куди бігти від усього цього. Тому, спробуємо спокійно, зважено і коротенько згадати, що ще, окрім жінки з косою тривожило уми і розбурхувало нерви громадян останнім часом. Итак, що:

Засмутило.

Безумовно, арешт Тимошенко. Люди старше повинні пам'ятати анекдот радянської пори. У відділ кадрів українського заводу заходить чоловік з характерною зовнішністю. Кадровик, ясна річ, починає розпитувати:освіта, досвід роботи, то - це. Потім запитує прізвище відвідувача. Тот відповідає: Рабинович. Кадровик блідне, червоніє. Ви розумієте, - мимрить кадровик. У нас негласне розпорядження згори(показує пальцем в стелю) - людей з прізвищем, на ".ич" не брати на роботу. - Добре, - говорить відвідувач. - Розумію. А ось якщо прізвище буде на ".ко", візьмете? "Звичайно"!, - возопил кадровик. Рабинович відкриває двері в коридор і кричить: "Коган, заходь".

Тепер увага: хто у нас останнім часом опинився за гратами, за деякими даними, за політичними мотивами? Макаренко, Луценко, Тимошенко. Тобто на ".ко". Повертаємося до анекдота. Думаємо.

Повторюся у котрий раз: я не є адептом політичної сили, очолюваної екс, - прем'єром. Я не є прихильником особисто Юлії Володимирівни. Мені дуже не подобається те, як вона поводиться на судових засіданнях.Мене розчулює стиль її пишномовних розмов мучениці і дбайливця за увесь український народ. Особливо, на тлі дорогих нарядів. Хоча, не в дранті ж їй ходити, насправді.

Але мені, мабуть, ніколи не зрозуміти - чому судді в різних містах країни можуть випустити під заставу, поручительство або підписку про невиїзд карних злочинців і обвинувачених в набагато тяжчих злочинах різного роду "мажорів", родичів високопоставлених чиновників і інших нехороших людей. А Тимошенко "закрили" тільки за те, що вона, бачте, нешанобливо поводиться по відношенню до судді і прокурорів. Будь-якій нормальній людині ясно і зрозуміло, що це абсурдно з усіх точок зору, у тому числі і з точки зору елементарної логіки.

Необхідно розуміти, що суд над Тимошенко - це тест для нашого суспільства.Якщо народ сьогодні промовчить і дозволить знищити опозицію, якою б вона не була, то завтра народ прокинеться зовсім в іншій країні, де не буде ніякого права вибору. Взагалі ніякого. І марно деякі сподіваються, що ця країна буде схожа на Радянський Союз. Ні, це буде набагато гірше. Бо радянські керівники не жили в такій панській розкоші, як нинішні правителі. Та і попередні, втім.

Порадувало.

Деякий український громадянин по прізвищу Ильченко ще в червні ц.р. подав прелюбопытнейший позов до суду на президента Януковича, звинувативши його в невиконанні своїх передвиборних обіцянок. Дмитро Ильченко вказав в позові, що у своїй передвиборній програмі В.Янукович обіцяв у разі обрання його президентом вчинити ряд дій, але слова не додержав, внаслідок чого порушив права позивача як виборця і наніс йому значний ущерб.

Звичайно, можна посміятися над невдалим позивачем, покрутити пальцем у скроні і тому подібне Але! Смішне і страшне одночасно полягає не в самому позові, а у відповіді Вищого Адміністративного суду України. А саме. Як вказано в постанові ВАСУ, якою було відмовлено визнати протиправною бездіяльність президента, передвиборна програма кандидата на пост президента України - це. засіб агітації, який не є законодавчим актом. А оскільки Вищий адмінсуд "може визнати дії або бездіяльність відповідного суб'єкта владних повноважень протиправними тільки якщо ним допущено порушення положень Конституції або законів України", судді дійшли висновку, що підстав для визнання протиправним бездіяльності президента немає.

На цій підставі в задоволенні позову судом відмовлено.Постанова ВАСУ є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному або касаційному порядку.

Ну як не порадіти за народ, якому вже суд втлумачив, - передвиборні казки - це усього лише казки, а дійсність, вона інша. А народ, він такий, він вірить тому, що обіцяють. По - моєму, досі вірить.

Що ще порадувало. Зустрів тут повідомлення про те, що голова Миколаївської обласної ради Ігор Дятлов - мільйонер. На рахунках у банках тримає 8 мільйонів гривень. Ці засоби И. Дятлів заробив, займаючись підприємницькою діяльністю. У його власності знаходиться механічний струм в Очаківському районі площею 2,5 га. До літа 2010 року мав у власності також центральний струм, механічну майстерню, нафтобазу у Вознесенском районі, а також базу відпочинку. У 2010 році вказане майно було продане.

Це ж чудово! Молодий і самодостатній амбітний політик, мільйонер, меценат і благодійник - ось воно, наше майбутнє. Чи не так?

Збентежило.

Слухаючи обурену мову прем'єр - міністра Н.Азарова про те, що презервативи не повинні дорожчати, тому що це неподобство, що презервативи дорожчають, я дещо зніяковів. Тут якраз навпаки потрібно радіти, що виріб №2 стане недоступним(а воно і зараз не дуже - те доступне за ціною), бо демографічна ситуація в країні ахова. Народ хворіє, мре як неосудний, народжується нехотя, а тут ще і презервативи дешеві. Та взагалі заборонити! І нехай народжують! Тим більше що і виплати за народження підняли пристойно. Правда, роботи немає і жити молодим ніде, але це дурниці. Можна кредит узяти і на все життя в рабство кредитне, зате у своїй будці. Поки не виженуть на вулицю. З діточками.

Загалом, збентежило як - те.

Уроки тижня.

(Цитата) Життя за все бере свою плату. Коли ти куди - те їдеш - вимушений платити за бензин. Коли мчиш занадто швидко - обов'язково "нагріється" на цьому якій - нибудь даішник. Але ще образливіше, коли ти нікуди не рухаєшся, але і тут ти вимушений платити - за парковку.