Обережно, покращено!

Вона віднімає той щасливий озноб, полохливе серцебиття, тяжко - солодке подолання миті, години, дня - на шляху до того, що передчуває. Ні, Господь милосердний, у людини і в старості можуть бути свої подарунки. Він і в старості може бути щасливий, багатий, удачливий. І йому дається, дається з роками багато що з того, про що він мріяв. Господь віднімає тільки одно. І якщо ти запитаєш мене - що є молодість, я відповім тобі: солодке і безбережне передчуття".

Я продовжу. Нас усіх з радістю малолітнього садиста, що тягає за хвіст облізлу дворову кішку, позбавляють передчуття. Вже позбавили. Нам залишили очікування. А це зовсім не те.Як сказано вище, передчувати можна тільки хороше, чекати можна що завгодно. У наших умовах ми можемо чекати виключно яку - нибудь гидота. Іноді ми самі даємо для цього усі підстави. І нам відповідають: ну ось, ви ж самі. Хотіли? Отримайте! І ми отримуємо: все те, що хотіли. Или чекали.

Ось вам картинка, історія. На вихідних довелося бути в Коблево. Пара днів відпочинку. Кінець сезону, практично нікого немає, пустинні пляжі, погода чудово м'яка, з теплим чистим морем. Мить щастя. І величезні купи сміття по усьому узбережжю, в яких копошаться товсті і галасливі чайки. І це сміття ніхто не прибирає. Можливо усі ці гори, терикони з порожніх скляних і пластикових пляшок, металевих банок, пакетів і залишків життєдіяльності колишніх відпочивальників пролежать там до наступного сезону. Я спеціально пройшовся по береговій лінії - немає жодного сміттєвого бака, жодної урни. Ось що це, як назвати? Не знаю.Було передчуття маленького свята душі, все складалося так, як треба. Начебто. А тут - купи сміття. І залишилося очікування: приберуть, не приберуть.

Ну та гаразд. Є речі поцікавіше. Попався на очі "витяг" з місцевих статистичних даних, що стосуються споживання продовольчих товарів. Невелика цитата: "Головним управлінням статистики узагальнені результати роботи підприємств - юридичних осіб області, які здійснювали діяльність по роздрібній торгівлі в I півріччі 2011г. За цей період об'єм роздрібного товарообігу підприємств - юридичних осіб склав 3,1 млрд. грн і в порівнянних цінах перевищив рівень аналогічного періоду 2010г. на 15%.

.На це значною мірою вплинуло активне розширення мережі гіпер - і супермаркетів, сумарний об'єм продажу яких склав більше чверті загального об'єму роздрібного товарообігу підприємств області".

І відразу ж виникають питання. Ну, наприклад:за рахунок чого рівень продажів виріс на 15%? У нас що, зарплати виросли або пенсії? А якщо навіть і виросли трішки, то окрім їжі, є ще і інші потреби. Одяг, приміром. Или взуття. Та хіба мало що! Закралася у мене підозра, що ці горезвісні 15% є ні що інше, як. рівень інфляції. Більше - менш правдоподібний, а не той, що малюють в "правильних" ЗМІ.

Що ще викликає сумнів, так ця згадка про розширення мережі гіпер - і супермаркетів. Наскільки я пам'ятаю, не так давно в одному з районів Миколаєва закрився супермаркет "Таврия - В". А незадовго те того закрився один з великих маркетів "Велика кишеня". Що там розширилося і поглибилося, не зовсім зрозуміло. Хоча, я можу і помилятися. Можливо де - те, в таємничих куточках Миколаєва відкрилися декілька супермегагипермаркетов, що торгують за такими низькими цінами, що півміста їздить туди в таємній надії(чи передчутті) добути їжі насущної і не залишитися у програші.Все можливо.

До речі, декілька слів про одяг і взуття. Почну, як завжди з питання: чи в змозі проста людина із звичайною зарплатою купити собі, ну скажемо, туфлі за 1200 грн або зимові черевики за 1500 грн? А студент може собі дозволити купити модні нині кеды(гума і тканина, ніякої шкіри) за 500-600 грн? А демісезонну курточку за 900-1300 грн? Или пенсіонер з найпоширенішим розміром пенсії, що він може собі дозволити? А нічого. А хто там волає про те, щоб закрити доступ секонд - хенда в Україну? Михайло Бродський? А де більшості народу одягатися, і головне - на які засоби? Адже іноді ще і їсти треба, не кажучи вже про полікуватися(зараз не чіпатиму цю тему, це окрема розмова, - авт.). Це я до чого. Ціни на імпортний одяг і взуття ростуть кожні півроку від 10 до 30%. Правда, бувають періоди знижок.Але, правда і те, що знижки "по - николаевски" - це підвищені до межі ціни в сезон, а потім, нібито - знижки. На речових ринках знижок взагалі не буває. 5 гривень з речі за 500 грн - не знижку, а знущання. Так от, є конкретна причина усього цього неподобства з цінами. І вона полягає не лише в жадності або перестраховці(не без цього) продавців. Причина, не в останню чергу, криється в роботі нашої митниці, очолюваної людиною з партійним квитком Компартії України. На сьогодні практично паралізований імпорт споживчих і промислових товарів в нашу країну. До 15 вересня тільки в Одеському порту простоювали більше 5 тис. контейнерів. Причина - що почалася 20 серпня "великомасштабна операція по боротьбі з контрабандою". "Дзеркало тижня. UA" пише: "Тисячі українських промислових підприємств, торгових мереж і сервісних центрів відчувають гострий дефіцит імпортних постачань.Збитки вітчизняного бізнесу з - за необхідності оплачувати портам перебування вантажів на їх території, а експедиторським фірмам - простий хур і контейнерів - складають мільйони доларів за три тижні. Набагато більші збитки бізнес зазнає на внутрішньому ринку: перебої з постачаннями товарів сезонного попиту, комплектуючих і сировини для промисловості завдають збитку, який в масштабі країни просто не можна визначити.

Великі втрати несе державний бюджет. Немає надходжень від митниці по тисячах видів товарів. Немає податкових надходжень від импортозависимых підприємств. За даними джерел в Кабінеті Міністрів, бюджет втрачає близько 100 млн. грн тільки у вигляді митних платежів. При цьому уряд не підраховує непрямий збиток. Повністю припинений транзит товарів через українську транспортну систему в Росію і Молдову : транзитери пішли в румунську Констанцу і російський Новоросійськ.

Економіка країни зазнає мільярдні збитки. Чи є логіка і здоровий глузд в заявах організаторів "спецоперації"? Чи можна адміністративними і каральними заходами зупинити вал контрабанди? Адже контрабанда є природною реакцією економіки на неадекватну фіскальну політику держави.

Подібна ситуація складається далеко не уперше. Контейнерні "затори" в Одеському і Іллічівському портах утворювалися, зокрема, влітку і восени минулого року, а також взимку нинішнього. Кожного разу це відбувалося під гаслом боротьби з контрабандою.

Щодо "боротьби" з контрабандою - це ми знаємо. Це ми бачимо щодня, проходячи повз ринок зі знущальною назвою "Україна", що належить міському депутатові від Партії регіонів, на якому абсолютно вільно продають в декількох кіосках абсолютно контрабандні російські і молдавські сигарети за смішними цінами.А ось овочів і фруктів на цьому "ринку" майже не залишилося.

Ось так ми і живемо. В очікуванні чого - те. Підвищення цін, тарифів, нових законів, виборів, реформ, справедливості. Тільки очікування це ніяк не пов'язано з передчуттям. Увы.