Конкурентоспроможність Миколаєва : діри

Ось трохидіру конкурентоспроможності Миколаєва, з якими вона ніяк не може розлучитися(за даними фонду "Ефективне управління") :

Þ Коротка тривалість життя;

Þ Поганий стан охорони здоров'я;

Þ Низька якість початкової освіти;

Þ Низька якість вищої освіти;

Þ Низька якість професійної підготовки;

Þ Низька якість навчання на робочому місці;

Þ Низька ефективність ринку праці.

А що ж говорять у своїх програмних обіцянках із цього приводу кандидати в народні депутати від Миколаєва.По суті проблем - нічого! Вони все більше мовлять словами типу : "Я вірю в Миколаїв", "З душею до людей", "Зробимо освіту безкоштовною", "Майбутнє починається сьогодні" отже далі і тому подібне.

Ну і що з того, що хто - те вірить в Миколаїв? А ось чи вірить йому місто?

Звичайно, добре, коли кандидат в народні депутати відкритий душею, але як це пов'язано з рішенням гострих проблем Миколаєва? По суті справи ніяк!

Відносно утворення на Миколаєві бізнес говорить однозначно - воно низької якості. Йдеться не про кількість студентів, що щорічно набирають, а про якість фахівців, що випускаються!

А з того, що майбутнє починається сьогодні, взагалі ніяк не витікає, що проблемам корабельного краю в діяльності претендента виборної влади буде відведено вагоме місце.Майбутнє при будь-яких результатах голосування виборців визначатиметься обставинами, а не народними депутатами від Миколаєва. Але знову таки до проблем краю це якщо і має відношення, то лише опосередковане.

Що ж роблять нині кандидати в народні депутати незалежно від кольору свого прапора? Конкурують в словах, в обіцянках, в демонстрації своєї попередньої діяльності, у своїй близькості до персон з діючої влади, в зверненнях до виборців вустами своїх прибічників - загалом, прагнуть отримати голоси виборців у свою підтримку. І в програмах кандидатів майже однаковий набір проблем, які вони декларують вирішити у разі свого обрання.

На етапі боротьби за обрання у владу кандидати добре усвідомлюють, що таке конкурентоспроможність і стараються усіма доступними засобами її збільшити. Але після обрання народним депутатом їх бажання конкурувати, нерідко, різко падає.

Чому ж конкурентоспроможність кандидатів в народні депутати від Миколаєва втрачається після обрання їх у Верховну Раду? (Звичайно, з цим твердженням можна і не погоджуватися, проте якщо одні і ті ж проблеми краю багато років не вирішуються, значить, вона явно невисока).

У своїй переважній більшості народні депутати від Миколаєва добре утворені або в техніці, або в педагогіці. Але в законодавчому органі країни технічні і педагогічні знання не занадто затребувані.

Зовсім інша справа, коли народними депутатами стають юристи, економісти, фінансисти і інші фахівці з соціально - економічному розвитку регіонів і громад. У законотворчій роботі Верховної Рады їх уміння, поза сумнівом, корисніші, ніж багато інших.

При зіткненні народних депутатів з інженерів і педагогів з якою - або проблемою соціально - економічного розвитку їм частенько доводиться покладатися життєвий досвід і інтуїцію. Але цього занадто мало щоб бути конкурентоздатним, тобто виявитися корисним для своїх виборців. Їх підготовленість до роботи із створення нормативно - правових документів національного рівня багато нижче, ніж у багатьох їх колег по депутатському корпусу.

Потому громади, що висунули до складу законодавчого органу країни людей більше грамотних в законотворчій роботі, завжди захищені краще порівняно з іншими.

Не готує Миколаїв юристів, економістів, фінансистів, менеджерів, що мають авторитет і високий попит в країні. Таких фахівців ростять в миколаївських філіях столичних внз. Але в Україні вчитися у філії і в альма - закоренілий - це дуже велика різниця.

Безумовно, у Верховну Раду від Миколаєва балотуються не лише свої - корінні. Нерідкі випадки, коли її хочуть представляти і варяги. Наприклад, нині один з них виділяє у своїй діяльності Закон України "Про проведення економічного експерименту по державній підтримці суднобудівельної промисловості".Згідно цього Закону "подальші десять років суднобудівельна галузь України працюватиме в умовах ефективного використання виробничого і науково - технічного потенціалу суднобудівельних підприємств"(Інформаційний бюлетень кандидата в народні депутати України по 127 - му виборчому округу В. Л. Наконечного "БЕСІДА").

Проте такідіриу конкурентоспроможності Миколаєва як "низька якість вищої освіти і професійної підготовки", а також "низька якість наукова - дослідницьких учреждений" здатні усі зроблені депутатом зусилля зробити мало результативними. І таке в житті Миколаєва вже було. Після ухвалення Закону України "Спеціальна економічна зона "Миколаїв"" у краю почалася ейфорія:підприємства - запасалися теками для договірної документації по замовленнях, а фінансисти - мішками для складування грошей. Але опісля три - чотири роки веселкові очікування черги з тих, що бажають будувати в Миколаєві судна потихеньку зійшли нанівець. Та пільги тоді були, та потужності дозволяли, та фахівці ще не розбіглися. А масовий замовник в край корабельний не прийшов.

І які виведення з цього зробили владу і бізнес? Ніякі - так показали останні 5-6 років роботи суднобудівельних підприємств. За цей час заводські потужності постаріли і зносилися, досвідчені фахівці розбіглися, а новоспечені до більше прибуткових справ влаштувалися.

Безумовно, в Законі України "Про проведення економічного експерименту по державній підтримці суднобудівельної промисловості" закладені широкі можливості, а ось чи буде кому їх реалізовувати? В порівнянні із Законом України "Спеціальна економічна зона "Миколи"", у нім все прозаїчніше.

Та державна гарантія може бути надана. Але для цього потрібна постанова Кабінету міністрів. А яким буде це самий Кабінет міністрів впродовж десяти років, сьогодні не знає ніхто.

Та збирається країна експортувати 20 мільйонів тонн зерна. Але така кількість зерна на експорт спочатку потрібно стабільно робити, мати можливості якісно зберігати, до ситуації вигідної на світовому ринку зерна.В умовах дрібнотоварного виробництва і відсутності ефективного власника землі, погоджувати інтереси виробників, хранителів, перевізників і держави дуже і дуже складно. І ось тому приклад. Нещодавно уряд провів на національному ринку зерна економічний експеримент "мита - квоти". Виявився він не дуже вдалим, відповідальність за результати ніхто на себе не узяв. І де гарантії через пару років знову не з'являться ініціативи по проведенню чого - нибудь схожого? Гарантій немає! Потому вкладати масштабні інвестиції у будівництво судів для перевезення мільйонів тонн зерна справа ризикована і досі бізнес на такі витрати не дуже розщедрювався.

Та можливе здешевлення кредитної ставки шляхом часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків можливо. Але воно не гарантоване.

Та держава може стимулювати продаж продукцію суднобудування на експорт. Але це не означає, що там на неї буде попит. На ринку суднобудівельної продукції відчутного дисбалансу між попитом і пропозицією не спостерігається. Звичайно, на продукцію з інтелектуальними і технологічними новаціями споживач знайдеться. А чи можуть суднобудівники Миколаєва її випускати - дуже велике питання. Принаймні, попередній десяток років такого на суднобудівельних заводах корабельного краю не спостерігалося.

За словами Прем'єр - міністра, країна найближчими роками збирається щорічно отримувати до 10 мільярдів кубометрів скрапленого газу, експортувати мільйони тонн мінеральних добрив. Потому виникне наполеглива потреба в послугах морського вантажного флоту, які можна або самим робити, або купувати в судноплавних компаніях.

Нині такі послуги купуються, і національний бізнес не ремствує. Вже напрацювалися ділові зв'язки, під які судноплавні компанії нарощують свої потужності, постійні клієнти отримують знижки і якісне обслуговування. І відмовлятися від стосунків, що склалися, на користь нових операторів морських вантажних перевезень справа ризикована. Воно посилюється ще і тим, що ефективний власник на суднобудівельних підприємствах Миколаєва ще не з'явився, сучасні інженерні, технологічні і технічні рішення, в основному, на папері, будівництво морського вантажного флоту в занепаді. Потому питання тому, що вигідніше купувати або самим робити послуги морського вантажного флоту однозначної відповіді не має. Може виявитися, що такі послуги дійсно вигідніше робити самим і для цього готові вантажні розумніше за суд купити, чим будувати їх самим. І приклади таких рішень в країні вже є.Порахувало ж уряд, що швидкісні залізничні перевезення пасажирів рациональнее організувати на імпортних потягах, ніж чекати появи аналогічних національних. Чекати, значить, втрачати час і гроші. Цю істину ділові люди з уряду освоїли на особистих діях, а не по підручниках економіки і переконувати їх в її справедливості не потрібно.

При існуючому "якості вищої освіти", "якості професійної підготовки", "якості науково - дослідницьких установ", "якості навчання на робочому місці" віддача від економічного експерименту в суднобудуванні колись корабельного краю, напевно, буде багато меншою, ніж та, на яка розраховують його ініціатори. Нині вклад суднобудівників у благополуччя місцевої громади дуже і дуже невеликий. На