Вибори: підсумки

22.10.2012 11:30

Але хіба не потішно! Народ безглуздий, адже правда? І молодь теж? І саме цей народ і ця молодь, в протилежність людям розумним, утвореним, вгадують прийдешні уряди і великих людей майбутнього(Э. Гонкур)

Проте, не чекаючи офіційних підсумків виборів, можна спрогнозувати якими вони будуть.

Перше. Жодна політична сила не сформує в новому складі Верховної Рады монолітну конституційну більшість - 2/3 від загальної чисельності народних депутатів(300 голосів). Потому питання, що вимагають підтримки такого числа депутатів у Верховній Раде, найімовірніше, частенько блокуватиметься, і їх прийняття переноситиметься на подальший час.

"Компроміс обходиться завжди дорожче, ніж будь-яка з альтернатив" (закон дивності)

Друге. Простої більшості(число голосів від повного складу народних депутатів : 50% +1 голос-необхідно для прийняття законодавчих актів) громада країни теж не довірить нікому. Мають відбутися непрості переговори між прибічниками різних політичних сил поформуванню дієздатної коаліції. У кожного з учасників такої коаліції свої завдання і відстрочення в їх рішенні це поступка, по якій кожного разу належить домовлятися. Потому оперативність роботи законодавців буде не дуже високою. Технологією ухвалення рішень буде компроміс.

Третє. Єднання різних політичних сил в правлячу коаліцію(число голосів не менше 50% +1 голос) буде ситуативним.Багато хто з пріоритетних завдань виявиться невирішеним з - за суперечності інтересів усередині коаліції. Крім того, за межами країни напевно відбуватимуться події, які зажадають оперативних законодавчих рішень, що враховують нові обставини. Домовленості з таких питань здатні виявитися багатоденними, багатоходовими або неможливими, що не додасть позитиву іміджу країни.

Чини і посади - так уже повелося - даються людині частіше завдяки щасливому випадку, чим за заслугами. (М. Монтень)

А що ж перераховані підсумки обіцяють громадам?

Перше. Масу під килимових домовленостей з - за чого інтереси виборців в черговості на їх виконання відсунуться. На перше місце висунутися зобов'язання народних обранців перед своїми кредиторами, спонсорами і прибічниками.Такі перестановки в пріоритетах дій цілком природні: бажаючи бути довго успішним, слід в першу чергу повертати борги, а потім думати і займатися іншим. З - за того, що закони, що вимагають підтримки конституційної більшості оперативно не прийматимуться народні депутати, ніяк страждати не будуть. Процедура відгуку народного обранця терниста, тому реально вона не працюватиме.

Друге. Підсумки виборів здатні обернутися масовим невиконанням законодавцям своїх передвиборних обіцянок з не залежних від них причин.

Більшість обіцянок депутатів припускають витрати які мають бути закладені в головний "гаманець" країни. Щорічно перелік таких витрат верстаєтьсяурядом. А у нього свій перелік пріоритетів в загальній масі соціально - економічних проектів.Маючи щонайширшу інформацію про найгостріші і актуальніші проблеми життя і розвитку країни, уряд завжди має можливість обгрунтувати витратну частину бюджету з урахуванням саме своєї точки зору. І це цілком природно, адже усі громадські неприємності загрожують негараздами, в першу чергу, саме виконавчій владі, а не законодавцям. Звичайно, опозиційний уряд теж може підготувати проект бюджету на прийдешній рік, і законодавці його розглянуть. А ось чи отримає він підтримку у Верховній Раде і чи підпише його Президент питання, частенько, відкриті. Ризикувати з грошима країни, як правило, великої кількості тих, що бажають не знаходиться. Потому виконання народними депутатами своїх передвиборних обіцянок знаходитиметься в зваженому стані.

Третє.Ситуативність як елемент роботи правлячої коаліції, що призводить до компромісних рішень задовольнятиме сторони(майже завжди) в далеко не повній мірі.

А незадоволення - це основа для подальшого розгляду колишнього питання, але в іншій постановці. Така робота змахує на те, що народ частенько називає "товкти воду в ступі".

Як і раніше кількість законодавчих актів буде значною, але уникнути в них протиріч відносно раніше прийнятих нормативних документів не вдасться. Такі безглуздості мали місце в роботі народних депутатів попередніх скликань, і їх виключення в сьогоденні теж не передбачається.

Тернистий процес ухвалення рішень без істотного підвищення їх якості позначиться негативним чином на задоволеності виборців законотворчою діяльністю своїх обранців і низькою корисністю того, що вони роблять.

Перелічені вище підсумки і наслідки з них для громад не занадто приємні, але вони все ж є приватними, бо торкаються, в основному, матеріального буття. А задовольнити такі потреби практично неможливо - після виконання одного важливого у бажаннях виникне щось інше і теж дуже і дуже важливе.

Проте найголовніший підсумок виборів не матеріальний, а духовний. За час роботи попередніх складів Верховної Рады народним депутатам так і не вдалося сформувати систему ідей, що об'єднують країну.

Може здатися, що таких ідей навряд чи слід відносити до чого - те надзвичайно важливому.Проте багато, багато віків підряд ".влада в Російській імперії(у якій Україна прожила не одну сотню років) багато віків підряд грунтувалася саме на певній системі ідей, на відміну від Заходу, де головним був Закон. У імперії об'єднуючими ідеями були "православ'я, самодержавство, народність". У СРСР аналогом "православ'я" стала "віра в комунізм". "Самодержавство" поступилося місцем "диктатурі Політбюро". А "народність" змінилося "інтернаціоналізмом"". (В. Кожинов"Правда сталінських репресій").

Ось доля і злосчастие влади над народом: в неї починають вірити лише тоді, коли її відчувають;але частенько і користь, і сама честь тих, в чиїх руках вона знаходиться, вимагають, щоб народ не стільки відчував її, скільки в неї вірував(Кардинал Рец)

Відсутність ідей що об'єднують усю країну в передвиборних програмах кандидатів в народні депутати слабо узгоджується з багатовіковим устроєм державності. І це неминуче позначиться на житті суспільства малоприємним чином.

У слов'ян підхід до формування влади на базі об'єднуючих ідей давно укорінився і став невід'ємною частиною їх життя. З цим необхідно вважатися - відразу його ніякими потугами не викорчовувати. І якщо йому не надавати значення, то соціальних потрясінь навряд чи уникнути.

P.S.

Напевно хто - те може зробити зауваження - Україна це не Росія і тому наявність системи об'єднувальних ідей це не єдиний шлях зміцнення державності. Поза всяким сумнівом, таке зауваження буде справедливим іправильним, якщо дивитися на Україну з боку західноєвропейських держав, в яких закони немов догми.

Проте Європа не відносить Україну до законослухняних країн, тому як в ній багато ухвалених законів сприймається як формальність, обійти яку - своєму старається всякий. Формула "якщо прямо не заборонено означає, дозволене" у Україні цвіте і є здоровим при будь-яких персонах в законодавчій і виконавчій владі.

В. А. Нікітін

22 жовтня 2012 року